Прем'єри тижня: чума, відьма і телебачення

9
14 січня 2011

Сьома печать Кормана

Після довгих років насилля та безглуздих убивств двоє хрестоносців Бімен (Ніколас Кейдж) та Фелсон (Рон Перельман) остаточно зневірюються в Хрестових походах. Вони повертаються в Англію і бачать рідні краї спустошеними чумою.

Місцевий кардинал на порозі смерті просить друзів доправити до далекого монастиря дівчину, звинувачену у відьомстві. Її підозрюють у насланні чуми, і ченці повинні визначити її вину. Допоможе їм у цьому загадкова Книга Соломона, яка містить прадавні заклинання від злих сил.

Разом із Біменом та Фелсоном у дорогу вирушать отець Дебельзак, рицар Екхарт, юний воїн Кай та провідник-торгівець. Проте навіть шестеро чоловіків не здатні впоратися із одною відьмою...

Майже впевнена, переглядаючи "Час відьом" ("Season of the witch"), вам постійно здаватиметься, що подібне ви вже бачили. Ледь не кожна сцена у картині викликає туманні спогади: ось хоробрі лицарі б'ються на мечах; шалені коні мчать темним лісом; валка мандрівників у каптурах мандрує неймовірної краси місцинами (натуру знімали а Австрії, Угорщині та Хорватії) і долає напівзруйнований міст через провалля, а юна красуня демонструє всі ознаки одержимості.

 

У фільмі, побудованому як роуд-муві із чоловічою дружбою, ми зустрінемо і скупу лицарську сльозу, і муки каяття за неправедне життя, і клятви у вірності, і навіть дуже голлівудський геппі-енд.

Деякі американські оглядачі, та й навіть сам Ніколас Кейдж, заявили, нібито "Час відьом" віддає данину знаменитим малобюджетним горорам класика жанру Роджера Кормана. Саме на студії цього знаменитого продюсера й режисера наприкінці п'ятдесятих розпочали знімати недорогі, проте досить натуралістичні містичні історії про потойбічні сили. Корман розробив своєрідний канон таких історій. І цей кінематографіст багато в чому вплинув на сучасний Голлівуд. На його студії розпочинали Джеймс Кемерон, Пітер Богданович, Мартін Скорсезе, Френсіс Форд Коппола, Джек Ніколсон та багато інших.

Знаменитий американський критик Роджер Еберт висунув свою версію походження "Часу відьом". На початку вісімдесятих Еберт прославився паралеллю між фільмом жахів Веса Крейвена "Останній дім зліва" та "Дівочим джерелом" Інґмара Берґмана. Цього разу критик знайшов мотиви із ще одного бергманівського фільму в "Часі відьом". Він вважає (ви не повірите!), що режисера картини Домініка Сену надихала "Сьома печать".

 

Зрештою, варто погодитися і з фанатами Кормана, і з Ебертом. В історії двох колишніх хрестоносців, які під час епідемії чуми мандрують із супутниками до монастиря та зустрічають демона, й справді можна зустріти берґманівські мотиви. Та й дівчина тут має біблейське ім'я Анна, тоді як у шведського режисера фігурувала Марія та її дитя.

Можна на додачу загадати і "демонічні фільми 1970-х", серед яких вирізнявся "Екзорцист" Вільяма Фрідкіна, який задав моду на одержимих бісами дівчат на багато років уперед. Шкода, що Анна із "Часу відьом" не так активно виявляла ознаки одержимості, як 14-літня Ріґен з "Екзорциста". Цьому зашкодив "підлітковий рейтинг" PG-13. Проте у фільмі зосталася тема самопожертви священика та порятунку невинної дівчини від сил Зла.

З іншого боку, "Час відьом" може похвалитися доволі банальними діалогами, передбачуваними сюжетними ходами та досить ефектними екшн-сценами. Фільм не стільки страшний, скільки смішний (ні, не дотепний, а смішний своєю наївністю) і від фільмів Кормана відрізняється тим, що замість картону і фанери в декораціях творці "Часу відьом" використовували зелений екран та комп'ютерну графіку.

 

Зрештою, постановник стрічки Домінік Сена - міцний та вправний професіонал, якому найкраще вдаються епізоди з дією, тож бойові сцени фільму на висоті. Загалом, «Час відьом» - непогана розвага для вихідного дня у веселій компанії. Стрічка навряд чи залишиться у пам'яті, але, принаймні, трохи полоскоче нерви.

Оцінка фільму 3,5 з 5

Роман зі службою

Від голлівудських комедій у нас традиційно крутять носом, мовляв "фууу, тупий гумор для підлітків". Хочу вас заспокоїти, "Ранковий підйом" зовсім не та стрічка, де експлуатується сортирний гумор і сексуальні невдачі стурбованих героїв. Водночас це і не романтична комедія, де красива дівчина зустрічає вродливого хлопця, аби після години двадцяти хвилин рожевих сюсів-пусів вирушити з ним до вівтаря.

"Ранковий підйом" ("Morning Glory") чимось дуже нагадує радянські картини, в яких дія розгорталася на якомусь підприємстві, а сюжет обертався довкола успіхів у виробництві та невинних любовних пригод. Проте на відміну від багатьох радянських, особливо брєжнєвських картин, герої американського фільму справді вболівають за свою роботу, яка стає для них сенсом життя.

Картина розповідає про "трудові будні" продюсера Беккі (Рейчел МакАдамс), яка після низки професійних невдач, влаштовується в ранкове шоу "Підйом". Програма має низькі рейтинги, працівники отримують малу зарплатню, а ведучі ненавидять один одного. Проте фанатично закохана в свою роботу Беккі прагне зробити "Підйом" цікавим як для глядачів, так і для самої команди.

 

Щоправда, дівчина реорганізовує шоу в доволі химерний спосіб - вона звільняє одного з ведучих та заміняє його знаменитим, але вічно похмурим та невдоволеним репортером Майком Помроєм. (Гаррісон Форд). Тим часом решта команди змушена витягувати рейтинги героїчними зусиллями: співведучій передачі Колін (Дайєн Кітон) доводиться цілувати жаб і танцювати "Лускунчика" в прямому ефірі, а ведучому "прогнозу погоди" тестувати на собі екстремальні види відпочинку.

Стрічка тримається насамперед на взаємодії характерів, коли незграбна, наївна та дуже оптимістична Беккі стикається із байдужим босом, самозакоханим ведучим та його скандальною напарницею.

Проте головним героєм фільму все ж залишається саме телебачення. У картині воно постає не просто місцем роботи, а вищою ідеєю, чимось дуже значимим та сакральним. Усі герої (навіть дурко з "прогнозу погоди" та гламурна краля із "світського життя") ставляться до своєї роботи з надзвичайно серйозністю та пієтетом і ніщо у житті не здатні збити їх із цього курсу.

 

Фільм розповідає зовсім не про "службовий роман" (як схожа за фабулою "Гола правда"), а про роман зі службою. У фільмі є любовна лінія, проте вона відходить на задній план, поступаючись місцем проблемам телепрограми. І досягти щастя герої картини можуть лише після успіху шоу, яке стало для них і домом, і родиною.

"Ранковий підйом" - дуже інтелігентна картина, яка вимагає від глядача більшого розуміння, аніж класичний слепстік чи комедія ситуацій. Проте це і не філософська притча про людські пристрасті, як от комедії Вуді Аллена. Ця стрічка - проста та людяна історія про доволі тривіальні речі: роботу, дружбу, мрії та звичайну гідність і самоповагу.

 

Фільм не намагається розчулити глядача, підкинути якусь сентиментальну історію, чи вкотре взятися переконувати у тому, що всі трудові досягнення нічого не вартують без родинного щастя. Вона весела, дотепна і здатна неабияк підняти настрій. Зрештою, над нею працювала сценаристка фільмів "Диявол носить Прада" та "27 суконь" Ейлін Брош МакКенна та режисер "Ноттінґ Гіллу" Роджер Мітчел.

Оцінка 4,5 з 5

За допомогу в підготовці матеріалу автор  дякує кінотеатру "Київ"

powered by lun.ua