Прем’єри тижня: Боксер-"Попелюшка" та "Червона Шапочка"

14
25 березня 2011

Від 24 березня на українських екранах демонструються: біографічна драма "Боєць" Девіда О. Рассела та містичний трилер "Червона Шапочка" Кетрін Гардвік.

Братство рукавички

Голлівудські фільми про боксерів завше були чоловічими еквівалентами казки про Попелюшку. Картина "Боєць", яка розповідає про життя реального американського боксера Міккі Ворда, також тримається у руслі цього міфу. Ворд уславився тим, що зміг реанімувати свою занепалу кар'єру, стати Чемпіоном світу у легкій вазі та тричі зустрітися на рингу зі знаменитим боксером Артуро Ґатті.

Втім, із казковою героїнею Ворда ріднить не лише карколомний шлях до успіху, але й "сімейні обставини". Боксер виріс у маленькому містечку в небагатій родині, де усім заправляла тиранічна мати і вічно незадоволені життям сестри. У його матері було дев'ятеро дітей, і серед них лише двоє хлопчиків - Міккі та його старший брат Діккі.

 
Зазвичай фільми про боксерів базуються на непересічному характері спортсмена, проте у картині "Боєць" усе навпаки. Міккі Ворд, якого зіграв Марк Волберґ - найбільш непримітний персонаж, тоді як характери його матері Еліс (Мелісса Лео) та брата (Крістіан Бейл) виглядають надзвичайно яскраво. Навіть лінія кохання Міккі до свавільної офіціантки Шарлін виглядає якось мляво та малопереконливо на тлі пристрастей, які нуртують довкола його найближчих родичів.

Матуся Еліс, немов квочка, зібрала біля себе своїх сімох дочок та чоловіка-підкаблучника. І, звісно, вона прагне контролювати спортивні кар'єри обох синів. Старший, Діккі, колись був багатообіцяючим молодим боксером, проте став наркоманом і покинув ринг. Та саме він колись привів молодшого Міккі у бокс і став для нього взірцем для наслідування в юності.

Мати наполягає, щоби Міккі тренував старший брат, хоча той не може впоратися зі своїми обов'язками через наркотики. Еліс сліпо обожнює старшого сина, тому закриває очі і на крек, і на його сумнівних друзів - наркодилерів та шльондр.

Міккі мириться із таким станом справ, аж доки мати і брат не відправляють на бій із значно сильнішим супротивником, аби заробити на цьому непогані гроші. Боксер ледь не стає інвалідом, і після цього вирішує відмовитися від допомоги Діккі й Еліс. Та вони зовсім не хочуть втрачати свого впливу на Міккі.

 
І хоча головним героєм "Бійця" є Міккі Ворд, найбільш драматичною є постать його брата Діккі Еклунда. Ми вперше зустрічаємося із ним, коли канал НВО знімає документальний фільм про його життя. Діккі сподівається, що картина нагадає про часи слави, проте стрічка у результаті демонструє глядачам змарніле обличчя колишнього боксера та притон, у якому він живе.

Колись він був гордістю свого маленького містечка, проте зараз перетворився на посміховисько для сусідів. Діккі живе спогадами про єдину важливу перемогу в своєму житті і сподівається колись повернути втрачену славу. Проте він надто легковажний, аби взятися за тренування по-справжньому.

Робота Крістіана Бейла над роллю Діккі була просто героїчною. Актор сильно схуд, щоби бути схожим на наркомана, і детально розробив уривчасту ходу й жести свого героя. Його Діккі здається зовсім байдужим до того, що відбувається довкола, проте в нього з'являється просто маніакальний блиск у очах, коли справа стосується боксу.

 
За роль Діккі Еклунда Крістіан Бейл отримав свого першого "Оскара". До речі, Мелісса Лео, яка зіграла матір Міккі та Діккі, також отримала статуетку за жіночу роль другого плану.

Картину "Боєць" цікаво дивитися не лише як спортивний фільм, але й як родинну драму. З одного боку від Міккі вимагають перемог і родичі, і сусіди, а з іншого, - ніхто в сім'ї не хоче продуктивних змін. Тож боксерові доводиться вступати у бій не лише із супротивниками на рингу, але й із власною матір'ю, братом та сестрами. Проте героям картини (як і режисеру Девіду О. Расселу) таки вдалося гармонійно поєднати родинну любов та любов до боксу.

Оцінка фільму 5 з 5

Пітер та вовк

У селищі посеред лісу живе красива дівчина Валері (Аманда Сейфрід). З дитинства вона чула історії про жахливого вовка-перевертня, який убивав цілі родини та викрадав дітей із колисок. Ще до її народження селяни почали залишати для вовка їжу, і звір перестав нападати на людей.

Батьки забороняли Валері ходити в ліс, та вона не слухала засторог і тікала туди із коханим Пітером. Коли дівчинка виросла, мати вирішила, що Пітер доньці не пара, і засватала її за багатого нелюба. Закохані вирішили утекти разом, проте нове убивство вовка зруйнувало усі їхні плани. Перевертень повернувся, і його першою жертвою стала сестра Валері.

 
Налякані селяни викликають найзнаменитішого борця із перевертнями отця Соломона (Ґері Олдмен), проте звір продовжує свої напади. Одного дня Валері зустрічається із вовком віч-на-віч, із з жахом усвідомлює, що розуміє його мову. Отець Соломон, який вважає, що перевертень ховається серед мешканців селища, проголошує дівчину відьмою і планує використати її як приманку для звіра.

"Червона Шапочка", вочевидь, знімалася як відповідь "Сутінкам". Режисерка картини Кетрін Гардвік зняла першу частину саги, і у своєму новому фільмі використала ті ж самі візуальні рішення: крупні плани блідого обличчя головної героїні, польоти камери над лісом та ефектні кадри із торсами симпатичних юнаків. Та найбільше зачіпає не відверта вторинність картини, а численні кінематографічні натяжки, які набувають просто гротескових форм.

 
Селянки секс-бомби, батько, який виглядає не набагато старшим за дочку, декольте й короткі рукави у зимових суконь, і, звісно, невизначеність роду занять жителів селища одразу ж виказують штучність та удаваність всього, що відбувається на екрані.

Проте є у "Червоній шапочці" одна перевага - стрічка розповідає знайому нам з дитинства історію так, як вона найвірогідніше звучала у час її створення в ХIV сторіччі. Тобто геппі-енду та приходу лісорубів чекати марно. Зрештою, навіть у Шарля Перро, ніякого щасливого фіналу не було - цю історію він представив як повчальну оповідку для молодих дівчат, схильних вірити облудним словам підстаркуватих і хтивих звабників.

 
У ХХ столітті різні науковці - від антропологів до психоаналітиків - знаходили в казці про Червону Шапочку залишки обряду ініціації, втілення міфу про народження героя, а також мотиви інцесту, канібалізму і перших місячних. Майже все з вищезгаданого можна знайти у стрічці "Червона Шапочка".

Та схоже, що режисерка Кетрін Гардвік була не в змозі осягнути багатий міфологічний матеріал, який перед нею відкрився, і марно намагалася втиснути його у рамки мелодрами. Результат у неї вийшов малопереконливий - і вовка не боїшся, і за героїню не вболіваєш.

Оцінка фільму 2 з 5

powered by lun.ua