20 місць, за які я вдячна Батьківщині

Моя Україна відрізняється від вашої - і це чудово і нормально. Так, повертаючись з Європи, хочеться плакати від засмічених узбічь і обдертих фасадів, але в кожного з нас (сподіваємося) є ті місця, в яких відчуваєш радість за те, що ти українець.

У когось це - степи чи Тарасова гора в Каневі, у інших - столиця чи насмішлива Одеса, ще хтось просто любить рідне місто чи село - за те, що мала батьківщина, що виріс тут і все навколо рідне.

Я ж вдячна Україні за ось ці місця:

1. За Чернівці

Вони зробили це! Від подання заявки до прийняття в престижний Список світової спадщини ЮНЕСКО резиденції буковинських митрополитів (головний корпус Чернівецького національнонго університету ім. Ю.Федьковича) пройшло лише три роки.

Україна має нарешті п'яту номінацію, а Чернівці готуються до туристичного буму.

Місцевий інформаційний центр вже визнано найкращим в Україні: безкоштовні плани міста на кількох мовах, ввічливий персонал, краєзнавча література...

Щодня за будь-якої погоди о 12-00 на балкончик ратуші піднімається сурмач Василь Васильович - і сповіщає на всі сторони світу, що "там, на тому боці, там живе Марічка".

Найбільші юрби збираються послухати мелодію Сабадаша у вихідні: відразу після позивних від ратуші починається безкоштовна екскурсія для всіх бажаючих - містом українським, австро-угорським, румунським. Ну чим не Європа?

2. За Старосамбірщину

Карпатський район на заході Львівщини - справжній клондайк архітектурних пам'яток. Буквально в кожному містечку і селі тут є або древній оборонний храм (Скелівка, Нове Місто, Сусідовичі, Росохи), або руїни замку (Добромиль, Муроване), або ратуша (Нижанковичі, Добромиль), або палац (Ракова, Надиби, Чаплі).

А древній Онуфріївський монастир в Лаврові? А монументальний ієзуїтський конвікт (навчальний заклад 1880-х років) у Хирові? Ні, це найчарівніші 1245 кв. кілометрів в Україні.

Добромиль

3. За готичні шпилі Мараморошу

Гутинський хребет Вулканічних Карпат - кордон між Україною і Румунією, але колись Мараморош, історична область поблизу Хуста, був єдиним. Дерев'яні церкви з височенними шпилями, які опинились на румунській території, ще з 1999 року у Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Нашим пощастило менше - будемо сподіватися, тимчасово. Вони теж унікальні, височенні і гарні - і всі поруч: Сокирниця, Данилово, Олександрівка, Крайниково. Всі з XVIII ст., тож термін "готичні" тут досить умовний.

Є шанс, що колись відродиться з попелу п'ята церква - у Стеблівці (згоріла у 1994 р.). Всі святині - зразки поєднання традиційної української архітектури із західноєвропейською. В трьох збереглися автентичні розписи стін. У Данилівському храмі місцева жителька Павліна Шимон відкрила аматорський музей, музей діє й у церкві Олександрівки.

Схожі дзвіниці храмів трапляються також і в Берегівському районі, скажімо, в Четфалві

4. За подільські замки

Ніякої туристичної інфраструктури, сувенірів чи там музеїв - сільські твердині Поділля стоять серед полів кукурудзи і буряку з воістину аристократичною гордістю.

Замок у Курдинцях

Побиті часом, позбавлені перекриттів між поверхами, наполовину розібрані на сараї та клуні, непотрібні селянам, замки все ще намагнічують середовище навколо, притягують туристів.

Жванець, Чорнокозинці, Сидорів, Кудринці, Токи, Червоногруд, Окопи - сюди повертаєшся раз по разу.

Замок у Сутківцях

5. За Кривче

Село в Борщівському районі Тернопільщини має хвилююче-хвилясті рельєфи, замок з XVII ст. і 22 кілометри підземних переходів у карстовій печері Криштальна (вона ж Кришталева).

Це єдина з багатьох подільських печер, де облаштовано електрифікований маршрут і регулярно проводяться екскурсії - навіть тим, кого лякає саме слово "спелеологія", тут буде безпечно і цікаво.

6. За Бахчисарай

Неймовірне поєднання східної екзотики, фантастичних гір і українських реалій.

Бахчисарай - це Ханський палац, туристи, печерні міста, Пушкін, море, до якого ще з півтора десятка кілометрів, але яке вже передчуваєш.

Коли вечірнє сонце на прощання з днем розфарбує скелі Чуфут-Кале над містом всіма відтінками рожевого, а з мінарету попливе сумна мелодія муедзина, коли запах квітучих дерев змішається з ароматами східної кухні з численних кафе в центрі міста, раптом розумієш, що немає куди поспішати, бо тут - майже як у Греції - є все.

7. За Полтаву

Неймовірне, затишне місто з українською душею - нехай і наповнене імперськими символами зниклих держав.

8. За Бучач

11-тисячний райцентр на півдні Тернопільщини має замок, Василіанський монастир, костел, церкви і сецесійну забудову середмістя, в передміських селах Підзамочок та Жизномир збереглися відповідно фортеця та захований у лісі оборонний монастир, але головною спорудою Бучача була і буде Ратуша - бароковий шедевр Бернарда Меретина та Йогана-Георга Пінзеля.

Реставраційні роботи на ратуші тривають вже вічність, але колись мають закінчитись. З останніх вражень: коли серед ночі їдеш через всю Західну Україну, райцентри пролітають за вікном автівки темними плямами, і лише Бучач дивує пристойними дорогами (зробленими до минулорічного ювілею міста) та двірниками, котрі наводять чистоту о пів на третю ранку Дивовижа ще більша, ніж білл-борди "Відвідайте Бучач", розвішані у Львові.

9. За панські садиби Вінниччини

Сюди піди ще доберися - з асфальтом катастрофа, розклад руху провінційних автобусів складав садист. Але дорожні поневіряння того варті: палаци у Чернятині, Митках, Іванові, Вороновиці чи Дашеві нагадують, що колись тут було зовсім інше життя.

Палац у Митках

Для сибаритів, які не хочуть підстрибувати на сільських дорогах, є панські резиденції у райцентрах: Мурованих Курилівцях, Хмільнику, Немирові чи Тульчині.

10. За харківський Держпром

Конструктивізм - самий, здавалося б, візуально простий стиль. І одночасно найбльш важкий для розуміння: відчути естетику функціоналізму на контрасті з якимись готикою чи рококо буває важко.

Але варто: це - споруда-маніфест, будинок-виклик. В крайньому випадку можна пояснити це і в цифрах: зводили Держпром 5 000 робітників, перевозячи на тачках і возах, запряжених кіньми, 1 315 вагонів цементу, 9 000 тон металу, 3 700 вагонів граніту, 40 000 м. кв. скла.

Об'єм споруди - 347 000 куб. м. Трудозатрати склали 1 560 000 людино/днів, вартість будівництва - 9 050 000 крб. Одна з небагатьох споруд радянської доби, яка увійде в історію архітектури.

11. За козацьке бароко

Церква у Великих Сорочинцях

Воно ж мазепинське. Воно ж українське. Наш найзначніший внесок в скарбничку всесвітньої історії зодчества: Ніжин, Великі Сорочинці, Чернігів, Глухів, Васильків, Охтирка, Михайлівський собор у Києві, Богданова церква в Суботові - білокам'яні дива найцікавішого століття в українській історії, XVII-го.

12. За Коломию

Найбільше в світі яйко-писанка (13,5 метра) нафаршироване писанками звичайного розміру з усіх усюд: від Космача до Бразилії.

Австро-угорських часів середмістя, найстаріша на Покутті дерев'яна церква (1587) поруч з автовокзалом і Карпати на горизонті: батьківщина коломийок варта відвідин.

13. За Кам'янець

"Нещасливий" номер рідному місту - за нефахових реставраторів і підрядчиків, з вини котрих унікальна Польська брама (XVI ст.) виглядає пародією на саму себе, а у замку 1 серпня і взагалі розвалилася щойно відреставрована Нова Західна вежа.

Не дивлячись на варварську забудову Старого міста сучасними ерзац-готелями, Кам'янець все ще залишається одним з найоригінальніших міст України. І столицею українського повітроплавання!

14. За Берегове. Чи Берегсас :)

Нам пощастило жити в мульти-етнічній країні. Маленька Угорщина над каналом Верке: величезний лютеранський храм, погруддя Іштвана Великого біля костелу, квартали надзвичайно декоративного угорського модерну поблизу залізниці - і таблички "Sevcsenko utca" (вул. Шевченка) на будинках.

Навіть такий символ Угорщини як термальні купальні тут теж є. І візи непотрібно.

15. За Леськове

Тюдорівська готика на Черкащині: маєток англофілів Даховських (ХІХ ст.) довгий час був у відомстві військових, а тому доступ до палацу-замку був обмежений. Зараз стало трохи легше, хоча доля споруди все ще не зовсім зрозуміла.

16. За "Золоту підкову Львівщини"

Ну і що, що це попсовий маршрут і ці замки знайомі ще по трисерійному треш-мюзиклу Г.Юнгвальд-Хількевича про Боярського і трьох мушкетерів?

Олесько грав роль палацу Бекінгема, біля сходів Підгорецького замку д'Артаньян бився з гвардійцями кардинала, поспішаючи донести підвіски Анні Австрійській (вона якраз танцювала Марлезонський балет), а романтичний Свірж зображав Бетюнський монастир, будиночок ката та рідну д'Артаньянську Гасконь.

Підгорецький замок

В кадр не потрапив лише замок у Золочеві - проте тут зберігся єдиний в Україні "Китайський павільон".

Замок у Свіржі

17. За Овруч

Поліський край, кордон із Білоруссю, ліси і Чорнобильська зона: декорації для давньоруського шедевру, Василівського храму (близько 1190 р.). Стіни - до двох ліктів завтовшки - ховають за шаром вапна замуровані горщики та глиняні банки - для акустики.

18. За царські палаци Південного Криму

У заслання Романови відправляли на Кавказ, а самі проводили літо в Криму. І там, і там Чорне море, а от клімат різниться.

Масандрівський палац

Завдяки непоганому смаку російських імператорів зараз маємо по-французьки розкішну Масандру, по-італійськи величаву Лівадію, мавританьский "Дюльбер" і суто-англійський "Харакс" в Місхорі. Приплюсуємо сюди ще еклектичний палацовий комплекс в Алупці, хоча граф Воронцов до імператорської родини не належав.

19. За Чернігівщину

Дерев'яна диво-церква в Седневі, маєтки цукрових королів у Сокиринцях та Качанівці, гетьманська столиця у Батурині, резиденція графа П.Рум'янцева-Задунайського у Вишеньках, парк Тростянця, місто-музей Чернігів, храми і огірки Ніжина: регіон з величезним туристичним потенціалом і привітними людьми.

20. За Львів

Тут і пояснювати нічого не треба. Добре, що він в нас є.