Як Жадан з митцями місто заряджали

11
30 серпня 2011

Художні і фотовиставки, літературні і музичні перфоманси на тлі світлин міських краєвидів під куполом старого цирку, велосипедна екскурсія вулицями міста та літературний марафон в потязі дитячої залізниці - так прокотився по Харкову фестиваль "Акумулятор", що його придумав та втілив Сергій Жадан з групою однодумців.

Мистецький захід мав концепцію екологічної урбаністики, йшлося про екологію в прямому сенсі, себто про захист та зберігання оточуючого міського середовища, уразливого перед впливом бездумного використання та винищення. Але не менш виразно пролунала турбота про зберігання чистоти середовища творчого, яке підтримує себе самотужки, бо більш нема кому.

Жадан із "Собаками у космосі" 

Фестиваль дав нагоду поговорити про те, як вижити митцям в нашій країні. Скажімо, в Америці щорічно офіційно витрачаються суми в кілька мільярдів доларів на фінансування саме некомерційного мистецтва, в нас же пріоритетна "культурна" подія, на яку влада щедро витрачає гроші - це поп-концерт на площі з атракціонами. От і вся екологія.

"Ви не Америка, ви не Німеччина і не Польща! - влучно помітила директор Гете-Інституту Вера Багаліантц. - Ви повинні самі знайти вихід зі скрутного становища, в якому знаходиться мистецтво. В нас держава теж не одразу почала підтримувати митців, ще в сімдесятих роках йшла справжня боротьба за гуманітарні "вливання". А щодо Польщі, то я працювала там перед Україною і дуже добре пам'ятаю, як шість років тому люди казали мені: "В нас ніколи не будуть давати гроші на культуру, ніколи, бо це неможливо". І от сьогодні в Польщі вже сталося це "неможливе". І вам треба знайти свій шлях, а головне - боротися, не опускати руки".

День перший, художньо-музичний

В фойє старого цирку відкривається виставка батька й сина Світличних, художника і скульптора, несхожі твори яких раптово сходяться в естетичному діалозі. Другий поверх займає показ робіт молодих Романа Мініна, Костянтина Зоркіна, Каті Чорної та Оксани Солоп, робіт українських та німецьких майстрів з урбаністичним еко-звучанням.

Виставка батька й сина Світличних 

В залі одне за одним виступають Alarm Pressure, "СВІТЕР", Папа Карло, Оркестр Че, з'являється Жадан із сонячними "Собаками у Космосі".

Оркестр Че 

Трапляється й несподіванка. До сцени виходить невеличке на зріст дівча, яке раптом розриває зал потужним вокалом та бурхливою енергетикою. Її виступ схожий на невеличкий локальний вибух масового ураження. Диво зветься Азіза Ібрагімова, вона приїхала до Харкову з Криму, навчається на ляльковому відділенні театрального університету, встигла виступити в програмі "Х-фактор" і вже записала перший диск.

 Азіза Ібрагімова

Каже, що ніколи раніше не співала професійно, тільки для близьких. Ввечері стає відомо, що організаторам мистецької акції подзвонили з міліції і повідомили, що управління культури заборонило проводити частину фестивалю - музичний концерт просто неба на сходинках "Університетської гірки", призначений на наступний день.

Правоохоронці коректно, але твердо пояснили, що у разі виступу до учасників будуть застосовані каральні санкції. "В управлінні сказали, що ми пізно подали заяву на концерт, - знизує плечима Ірина Куніцина, одна з організаторів фесту. - Але ж ми це зробили за десять днів, як вимагають правила. Причина заборони незрозуміла".

День другий, поетичний і теж музичний

О третій годині дня приміщення цирку стає сценою для поетичних читань. Це одночасно і творчий процес, і літературна насолода і святкова тусовка майстрів українського, російського, білоруського та польського влучного слова.

Світлана Поваляєва та Сашко Ірванець заряджають іронією, Олег Коцарев оптимізмом, Ігор Сід інтелектуальним пошуком, а Андрій Хаданович детально розповідає про особливі ознаки "білоруського мужчини", який є "чистим об'єктом кохання" і при близькому погляді нічим не відрізняється від українського. Польський поет Марцін Цецко читає свої твори без перекладача і слухачі все розуміють без труднощів.

Сашко Ірванець 

Настрій фестивалю трохи пошкоджений, але непереборний.

День третій, екскурсійно-мандрівний

О десятій ранку неподалік від колишньої території заводу Турбоатом на Московському проспекті збираються хлопці й дівчата на велосипедах. Їх вже більше півсотні, деякі ще їдуть, і цей ранній збір після вчорашнього нічного концерту є ознакою неабиякої завзятості учасників фесту.

 

Сергій Жадан озброєний гучномовцем, бо сьогодні виконуватиме роль екскурсовода.

Серед юних та спритних відокремлюється чоловік явно "за шістдесят" на бувалому велосипеді. Це старенька "Україна", раритетне створіння Харківського велозаводу.

 

Чоловік розповідає, що придбав двоколісного друга 47 років тому і жодного разу не ремонтував, тільки колеса міняв. Про акцію дізнався з оголошення в муніципальній галереї, йому сподобалась тема екології, вирішив приєднатися.

Далі відбуваються веселі поетичні читання в потязі дитячої залізниці, дитяча радість творчості поєднує присутніх, і завершується Жаданівським гімном про "Триста китайців", які теж мандрують, хоча і в іншому напрямку.

Сергій Жадан (Харків)

"Я користуюся максималістським принципом: якщо ми це не будемо робити, то хто це буде робити? Кому це взагалі потрібне? Ці три дні я бачу купу позитивних хороших, цікавих людей, з іншого виміру. Я завжди знав і завжди бачив цей вимір. Але для мене він актуалізувався під час ночі музеїв цього року. Коли я вийшов після акції в Літмузеї на вулицю Пушкінську серед ночі, вона була забита студентами!

Таке враження, що ти знаходишся десь в Берліні або в Барселоні. Нормальні люди навкруги, і нема ніякої партії регіонів, ніякої партії влади, немає ніякого цього протистояння, розірваної України, а є якесь нормальне, абсолютно прикольне, проривне місто. І мені здалося - і зараз я так думаю - що є два Харкова, один більш масовий, що збирається на халявні концерти на площі Свободи, на якісь феєрверки.

А є інший Харків - він не такий чисельний, але, як на мене, набагато енергетичніший, набагато потужніший. Це креативні цікаві люди, нестандартні люди. Вони для мене набагато важливіші. Наш фестиваль порівняно з концертом на площі - то крапля в морі. Але без цієї краплі море буде неповним. І Харків буде неповним. Бо Харків різний. І цей менший Харків - його потрібно актуалізувати".

Ігор Сід (Москва)

"Мне кажется то, что делает Жадан - это завтрашний день, хотя уже немного и сегодняшний. Именно так и должны делаться культурные акции. С полным смешением стилей, жизненных площадок. Здесь происходит психотерапия современной культуры. И Жадан привлекает творческих людей к самым больным ситуациям. Потому что проблемы с экологией - это то, что сегодня больше всего угрожает жизни человечества".

Андрій Хаданович (Білорусь)    

"Це було щиро, це було енергійно, це було талановито! В Лорки є есей про дуенде - такий дух, що іноді сходить на акторів та вони стають геніями на сцені. Я бачив більш масштабні, більш пафосні та бюджетні фестивалі. Але те, що робить Жадан, завжди та незмінно має в собі це Лорківське дуенде. Цього чортика, це натхнення, цей наліт щирості, хорошої соціальності та непафоса. Це дуже добрий вихід митців з башти зі слонової кістки.

Кожен поет виходить до народу, а народ приходить до поетів, і пробігає ця іскра любові. Культурно здорове протистояння абсурду. Протистояти абсурду не в абсурдних формах, не скочуючись на публіцистику, на дурні газетні салогани. А роблячи щось іронічне в іншому вимірі, виходячи з цієї площини, щоб всі розуміли, що таке добре, а що погане".

Олександр Ірванець (Київ)

"В екологичній урбаністиці саме наголос на урбанистіці, бо Харків - велике місто, фактично друге і за розміром, і за популяцією. Я не буду об'єктивний, бо я дуже люблю Харків, і місто зараз виглядає навіть більш презентабельно за Київ, принаймні чистіше. Але справа не в екології. Я маю на увазі чистоту душевну, духовну, і тут вона є".

powered by lun.ua