"Останнє кохання на Землі" та "Червоний штат": сурми Апокаліпсису від фестивалю Санденс

137
18 листопада 2011

Від 17 листопада на українських екранах демонструються: апокаліптична драма "Останнє кохання на Землі" Девіда Маккензі, трилер "Червоний штат" Кевіна Сміта, драма "Анонім" Роланда Еммеріха, романтична драма "Сутінки Сага: Світанок – частина 1" Білла Кондона та бойовик "Бій з тінню 3" Алєксєя Сідорова.

Романтика Апокаліпсису

Здається, що наші кінотеатри остаточно захопили фільми про кінець світу. Апокаліптичну історію зняв і знаменитий шотландець Девід Маккензі, який уславився своїми драмами "Молодий Адам" і "Божевільня".

Його "майже остання" (бо наразі він зняв іще один фільм) картина "Останнє кохання на Землі" вперше була показана на цьогорічному фестивалі Санденс. У головних ролях Єва Ґрін та Еван МакҐреґор, який вже знімався у Маккензі в "Молодому Адамі".

 

"Останнє кохання на Землі" розпочинається як мелодрама про двох самотніх людей у великому місті, але ближче до середини набуває несподіваного драматизму та глибини. Стрічка розповідає не стільки про кінець світу, скільки про таємничий душевний первень, який робить людину людиною.

Оригінальна назва фільму "Perfect sense", що її можна перекласти як "ідеальне відчуття", тож саме його пошуку і присвячена картина.

 

Головні герої фільму – протилежності, які знайшли один одного за несподіваних та трагічних обставин. Епідеміолог Сьюзан (Єва Ґрін) перебуває у депресії через болісний розрив із коханим, а шеф-кухар Майкл (Еван МакҐрегор), навпаки, занадто легковажно ставиться до своїх численних пасій.

Вікна квартини Сьюзан виходять на задній двір закладу Майкла, і одного вони зустрічаються під час перекуру. Частування у ресторані, прогулянка містом - і між героями виникає щира симпатія.

Незабаром світ захоплює дивна хвороба: її жертви не можуть розрізняти запахи. Згодом усе людство поволі втрачає й інші відчуття. Ліків від цієї напасті немає. У лабораторії, де працює Сьюзан, не можуть виявити навіть збудника хвороби.

Водночас Майкл та його колеги намагаються втримати свій ресторан на плаву, складаючи нові меню для відвідувачів, які не можуть відчувати смак їжі. Недуга не жаліє нікого, тож героям варто насолодитися своїм коханням, доки не стане занадто пізно.

За останні кілька років у кіно ми побачили кілька можливих сценаріїв Апокаліпсису. Роланд Еммеріх у своєму "2012" був найбільш прямолінійним, ховаючи мільярди жителів Землі під товщею води. Ларс фон Трір показав нам що буде, якщо у Землю вріжеться інша планета.

У "Туринському коні" Бели Тара метафора "кінця світу" була максимально унаочнена – для його героїв сонце просто не зійшло одного ранку. У "Заразі" Содерберґа людство гине від епідемії. А от у стрічці "Останнє кохання на Землі" популярний сюжет про смертельну хворобу та "кінець світу" стає лише приводом розказати нетривіальну історію про кохання.

 

Віддавна мистецтво намагалося визначити, що саме робить людину людиною, який "сухий залишок" відрізняє нас від інших живих організмів. По-суті, мова про людську душу. Де ховається душа? Девід Маккензі проводить кінематографічний експеримент, створюючи для своїх героїв фактично лабораторні умови: він припускає, що "душа" ховається десь за нашими відчуттями і потроху забирає кожне з них, аби подивитися що ж залишиться.

Зрештою, він знищує усе, що працює на створення уявних образів інших людей, себто на репрезентацію, і залишає героїв наодинці зі своїми безпосередніми тілесними переживаннями. Ефект від "Останнього кохання на Землі" геть не такий, як від решти апокаліптичних фільмів.

Він не наганяє страху, адже зображувані події малоймовірні у реальному життя. Цей фільм зворушує, демонструючи нам, що справжні щирі людські переживання нікуди не пропали, навіть у часи віртуальної реальності.

 

Втім, сам фінал картини, попри свою похмурість, сумним аж ніяк не назвеш. Хіба це не ідеал закоханих – забути про довколишній світ та, заплющивши очі, поринути у вічність в обіймах один одного?

Оцінка фільму 5 з 5

Кривава проповідь Кевіна Сміта

Американський режисер Кевін Сміт, по-суті, розпочав свою кінокар’єру на фестивалі Санденс, на якому 1994 року представив свій дебютній фільм "Клерки", згодом відзначений у Каннах.

Самоуку Сміту поталанило стати культовим режисером вже після першого фільму, а його наступні комедії лише затвердили цей "статус" серед кіноманів. Проте із середини 2000-х справи у цього режисера йшли не дуже добре – його фільми провалювалися у прокаті та отримували негативні відгуки у критиків.

 

Стрічка "Червоний штат" стала першим трилером Кевіна Сміта. До цього фільму він підійшов зі своєю традиційною пристрасністю, бо якщо раніше режисер ніколи не обмежував себе у непристойних жартах, то зараз повністю віддався нестримному насиллю (поєднання цих двох начал у Сміта ми бачили ще в "Догмі").

Сміт влаштував прем’єру свого фільму на Санденсі. Як і "Клерки", "Червоний штат" став сенсацією фестивалю. Цьому посприяв не лише контраверсійний сюжет, але й обіцянка режисера самотужки просувати фільм у прокаті, не використовуючи жодної реклами, окрім соціальних мереж.

Дія "Червоного штату" відбувається в одному з центральних штатів США ("червоними штатами" там традиційно називають регіони, де більшість населення голосує за республіканців та сповідує консервативні цінності).

 

Невелике містечко схвильоване жорстоким вбивством підлітка-гомосексуала та активною діяльністю релігійної секти під керівництвом пастора Ейбіна Купера. Сектанти влаштовують гомофонні акції та пророкують пекельні муки для всіх "збоченців" .

Троє школярів Джаред, Тревіс та Біллі Рей, як і більшість жителів міста, вважають "родину" Купера нав’язливими психами, проте не вірять, що вони можуть заподіяти шкоду. Після школи хлопці вирушають у невеличку подорож до трейлерного поселення, де на них чекає повія.

Та зайнятися сексом їм не вдається – "повія" виявляється сектанткою, яка підсипає хлопцям у пиво снодійне та здає своїм єдиновірцям. Друзі приходять до тями вже у будинку Купера. Із жахом вони розуміють, що фанатики збираються скарати їх на смерть через їхні "гріхи".

 

Тема віри та фанатизму для Сміта не нова – він виховувався у католицькій школі і фактично усі його фільми, так чи так, але мають "релігійний" відбиток. Як казав сам режисер, вирішальним для його світогляду був фільм "Людина на всі часи" Фреда Ціннеманна, в якій католик Томас Мор доводив англійському королеві незламність власної віри та принципів.

Герої Кевіна Сміта якраз такі невідступні ідеалісти. Яскравий приклад - Джей та Мовчазний Боб, які вирушають у власний хрестовий похід на Голлівуд.

Персонажі "Червоного штату" не менш принципові люди, які готові навіть убивати за власні переконання. Фільм починається дуже динамічно – колізія розкручується миттєво і вже за кілька хвилин на нас чекає несподіване і зухвале насилля, від якого просто холоне кров.

 

Драматизму додає ще й реалістичність сюжету: усіляких сект існує чимало (у тому числі в Україні), і хто знає, що відбувається за їхніми дверима. Та коли картина досягає свого найбільшого напруження, Сміт раптом зупиняє свою історію, аби розпочати рефлексію над природою зла та насилля.

"Червоний штат" розпочинається як класична оповідь про "хороших" і "поганих" хлопців, проте незабаром з’ясовується, що фанатики-садисти і федеральні агенти, які прийшли "встановити закон", насправді варті один одного.

У фільмі фігурує якась дуже дивна мораль, згідно з якою, кожен має право на власні принципи, головне ж - не встрявати у бійку із таким же "ідеалістом", бо від цього не виграє ніхто. Проте, ті, хто хочуть відстоювати власні переконання мирно, так чи так, але програють, адже вирішальним аргументом у суперечці залишається пістолет.

Фінал картини розчаровує, сюжетний вузол розв’язується у дивний спосіб, а все закінчується байкою чергового проповідника Апокаліпсису. Тому традиційне запитання: "А що хотів сказати своїм фільмом режисер?" – так і залишилося без відповіді.

Оцінка 3,5 з 5

"Анонім"

Режисер: Роланд Еммеріх

У ролях: Різ Айфенс, Ванесса Редґрейв, Себастіан Арместо, Рейф Спалл

Політичний трилер, дія якого відбувається в Єлизаветинській Англії, розповідає про життя Вільяма Шекспіра.

 

Проте у цьому фільмі Шекспір лише пішак у грі, яку розпочав Едвард де Вер, граф Оксфордський – нібито справжній автор геніальних п’єс і сонетів. Ці твори народжувалися у похмурих стінах королівського палацу, де у кожному кутку плелися хитромудрі інтриги.

"Сутінки Сага: Світанок – частина 1"

Режисер: Білл Кондон

У ролях: Роберт Паттінсон, Крістен Стюарт, Тейлор Лотнер, Майкл Шин, Ешлі Ґрін

Белла та Едвард святкують весілля. Незабаром дівчина вагітніє, проте майбутня дитина загрожує її життю. І все ж Белла категорично відмовляється робити аборт. Новина про шлюб та вагітність неабияк засмучують вовкулаку Джейкоба, який вже давно закоханий у Беллу.

 

Крім того, йому доведеться зробити вибір між рідною зграєю та коханою дівчиною, яка ніколи не буде з ним разом. Поява дитини внесе корективи у любовний трикутник між людиною, вампіром та вовкулакою.

"Бій з тінню 3"

Режисер: Алєксєй Сідоров

У ролях: Дєніс Нікіфоров, Андрєй Панін, Єлєна Панова, Дмитро Шевченко

Боксер Артьом Колчін більше не виходить на ринг і працює тренером. Він – зірка ТВ і улюбленець жінок. Звісно, подібний стиль життя негативно впливає на його родину. Все змінюється, коли підопічного Артьома ледь не вбивають на рингу.

 

Чоловік знає, що боксер-переможець використовує якусь заборонену техніку. За розгадкою йому доведеться поїхати у Гонконг і навіть самому вийти на ринг.

Фото kino-teatr.ua

powered by lun.ua