Кінопрем’єри тижня: Фінансова криза та Волл-стріт – погляд з різних боків барикад

Від 24 листопада на українських екранах демонструються: драма "На межі ризику" Джея Сі Чендора та комедія "Як обікрасти хмарочос" Бретта Раттнера.

На Волл-стріті також плачуть

Стрічка режисера-дебютанта Джея Сі Чендора "На межі ризику" торкається болючої для американців теми – краху низки солідних корпорацій пам’ятного 2008 року, коли Волл-стріт несподівано перетворився на зону національного лиха.

Кінематограф вже давно демонізував "мешканців" цієї вулиці у Нью-Йорку, перетворивши їх на символи жадоби, марнославства і жорстокості. Що фінансовий геній Ґордон Ґекко із фільмів Олівера Стоуна, що божевільний яппі Патрік Бейтман із "Американського психопата", – обоє у свій власний спосіб знущалися із безневинних людей та заробляли нечесні гроші.

Проте Джей Сі Чендор, навпаки, уникає зайвої романтизації своїх персонажів – вони не психопати і не суперзлочинці, а звичайні люди, у чиїх руках опинилося забагато грошей, можливостей і влади. У центрі подій картини "На межі ризику" – невідома нам інвестиційна фірма, яка переживає скорочення персоналу на 80%. На цілому поверсі колись багатолюдного офісу залишилося лише тридцять робітників, і вони сподіваються, що їхні негаразди нарешті скінчилися.

Під скорочення потрапив і керівник відділу ризиків Ерік (Стенлі Туччі). Від нього вимагають негайно залишити кабінет, але він встигає передати флешку зі своїми розрахунками молодому фінансисту Пітеру (Захарі Квінто). Той відкриває файл і жахається – дослідження Еріка ясно вказують, що їхня фірма вже давно перейшла межу банкрутства і навіть продаж усієї власності не покриє боргів. Пітер телефонує своєму начальнику Віллу (Пол Беттані), а той, ознайомившись зі звітом, зв’язується із керівництвом компанії.

Вночі відбувається нарада. Виявляється, що керівництво ні сном, ні духом не здогадувалось про фінансові складнощі, тим паче, що генеральний директор фірми (Джеремі Айронс) мало тямить у її спеціалізації. Врешті-решт, директор вирішує з самого ранку продати більшість акції компанії, доки ніхто не дізнався, що вони нічого не варті.

Він розуміє, що такі дії зруйнують репутацію компанії, кар’єри її працівників та можуть завалити весь ринок, проте він прагне зберегти хоч якісь статки. Один із топ-менеджерів Сем (Кевін Спейсі) намагається запобігти цьому гігантському обману.

"На межі ризику" – це камерна драма, дія якої фактично відбувається у будівлі корпорації і лише кілька разів виходить за її межі. Герої фільму, які звикли жити безбідним життям, раптом стикаються не лише із перспективою безробіття, але й із важким моральним вибором, в якому чесніть накличе бідність, а обман допоможе втриматися на плаву.

Один із персонажів фільму сумно констатує, що люди знають про хиткість системи, але користаються нею, щоби жити на широку ногу, навіть не маючи грошей.

Кожен із героїв по-своєму сприймає непрості новини. Молодий талановитий Пітер разом зі своїм другом, вчорашнім випускником коледжу, вперше стикаються із "дорослими іграми", в яких не має місця ідеалізму. Топ-менеджер Сем, який віддав 35 років корпорації, відчуває, що марно прожив своє життя. Його колега Сара (Демі Мур) розуміє, що стане цапом-відбувайлом у цій історії і вже не зможе піднятися вище своєї посади, тож її "скинуть" як баласт.

Зрештою, нікому із працівників фірми не хочеться кидати виклик системі. Вони погодяться на усі умови керівництва і разом із ним намагатимуться отримати власний зиск. До речі, це зовсім не вигадана історія. У основі картини "На межі ризику" - реальне банкрутство корпорації "Леман бразерс", керівництво якої отримало мільйонні зарплати, навіть після того, як довело компанію до краху.

Картина лише виграє завдяки своїй реалістичності. Її дія відбувається у великій будівлі зі скла і бетону, у безликих офісах та кабінетах. Здається, що офісні працівники також стали частиною антуражу, і лише надзвичайні умови пробудили в них на деякий час людські якості. У цих персонажах відчувається і самотність, і неприкаяність. Зрештою, така ціна зарплати у два мільйони доларів на рік.

Майже весь фільм проходить у тривожному очікуванні фіналу, проте пафосного трагічного завершення так і не відбудеться. Не стається і катарсису. Зло стало настільки буденними та нецікавим, що примусити розплакатися може хіба що смерть улюбленого собаки, але не фінансовий колапс.

Оцінка фільму 4,5 з 5

Пиляйте, Шура, пиляйте, вони золоті…

Поки у великому світі триває фінансова криза, з’являється рух "Захопіть Волл-стріт" та виходить незалежна драма "На межі ризику", у маленькому світі знімають комедію "Як обікрасти хмарочос" із Едді Мерфі та Беном Стіллером. Як відомо, маленький світ далекий від високих матерій, але також намагається бути "співзвучним епосі", тому звертається до злободенних сюжетів, хоч і не послуговується нічим, окрім упізнаваних штампів.

Головний герой фільму Джош (Бен Стіллер) працює адміністратором у хмарочосі, де квартири коштують по 5 мільйонів доларів. Його клієнти – найбагатші люди Америки, тож він повинен знати усі їхні звички та виконувати будь-які забаганки, залишаючись завжди привітним. Із власником найдорожчої квартири у будинку Артуром Шоу (Алан Алда) у нього навіть зав’язалися дружні стосунки. Здивуванню персоналу хмарочоса немає меж, коли Шоу викривають, як фінансового шахрая, який обікрав своїх інвесторів не на один мільйон доларів.

Для Джоша та його співробітників це трагічна новина, адже ще три роки тому вони інвестували гроші зі свого пенсійного фонду у фірму Шоу, і тепер опиняються з порожніми руками. Незабаром Джош дізнається, що десь у своєму пентхаузі Шоу приховав 20 мільйонів доларів, і вирішує відновити справедливість.

Разом зі своїми друзями він наважується на пограбування. Та зробити це не так просто – злочинець цілодобово перебуває під домашнім арештом, і його охороняють агенти ФБР. Джош звертається за допомогою до справжнього злочинця – так у команді з’являється дрібний злодюжка Слайд (Едді Мерфі), який не крав нічого дорожчого за супутникову тарілку.

Ні для кого не секрет, що кінематографічний "мейнстрім" виконує здебільшого компенсаторну функцію і пропонує своїм глядачам ідеалізоване вирішення щоденних проблем. "Як обікрасти хмарочос" дає "маленькій людині" сценарій того, як можна подолати всесильних багатіїв, на стороні яких впливові друзі та найкращі адвокати. І сценарій цей абсолютно казковий.

Адміністратор, ліфтер, консьєрж, безробітний, злодюжка, покоївка та швейцар збираються обікрасти хмарочос, повний персоналу, камер спостереження та охорони. Звісно, у самих героїв закрадаються сумніви у можливості такої операції, але Джош запевняє, що "все вийде". І дійсно, все якось виходить, щоправда, нам так і не показують у який спосіб.

Творці фільму "Як обікрасти хмарочос" не цураються популярних голлівудських кіноштампів: машину переслідувачів цілком передбачувано затримує натовп, охоронець замість того, щоб пильнувати камери, читає "Плейбой", прибиральниця повертається спиною до вікна і не бачить, що там відбувається, а п’ятеро чоловіків не надто атлетичної зовнішності тягають вверх-вниз будинком автівку, яка несподівано виявляється вилитою із чистого золота.

Голлівуд завше полюбляв історії про родинні цінності та встановлення справедливості, у фільмі "Як обікрасти хмарочос" ці виграшні теми ще й підкріплені злободенною історією про фінансові махінації. Якщо сказати відверто – картина особливою оригінальністю не відрізняється. Але є у ній одна позитивна риса – вона справді дуже смішна.

Насамперед це заслуга режисера Бретта Раттнера, який зміг перетворити малопереконливу історію пограбування на дотепну комедію. І найбільший шарм картини надає різношерста команда конспіраторів, яких втілили (окрім, Бена Стіллера та Едді Мерфі) Кейсі Ефлек, Майкл Пенья та Ґаборі Сідібе.

Мерфі, який вже кілька років не знімався, виступив у своїй традиційній ексцентричній манері, граючи балакучого бандита Слайда. Молода акторка Ґаборі Сідібе, яка уславилася роллю вагітної дівчини-підлітка у фільмі "Потуги", несподівано постала у грайливому образі сексуально стурбованої покоївки. Метью Бродерік зіграв відмороженого фінансового генія Містера Фіц’ю, а Кейсі Еффлек, який торік втілив холоднокровного маніяка у трилері "Вбивця всередині мене", виступив у ролі консьєржа, який весь час знаходиться на межі нервового зриву.

Власне, сенсу та правдивості у комедії "Як обікрасти хмарочос" не більше, ніж у гіпсовій статуетці "Купання колгоспниці". Та якщо "вимкнути голову", можна отримати неабияке задоволення він цього невимушеного позаінтелектуального видовища.

Оцінка фільму 4 з 5