"ТойХтоПройшовКрізьВогонь": Український Одисей на шляху додому

19
19 січня 2012

Даценкіада: з України до Канади

Давньогрецькими героями керував фатум. Тогочасні драматурги знали, що справжня драма людського життя у тому, що неможливо побороти долю. А тодішні глядачі знаходили втіху не у несподіваних сюжетних поворотах, а в монотонно точному здійсненні пророцтв. Нова стрічка Михайла Іллєнка "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" будується на подібних принципах.

У основі стрічки – реальна історія, яка з часом стала легендою. 1967 року українська делегація у Канаді привезла додому звістку, що у резервації канадських індіанців вождем є українець Іван Даценко – льотчик, герой радянського Союзу, якого всі давно вважали загиблим у бою. Про справжню долю Даценка відомо надто мало, а про те, яким він чином потрапив до Канади і досі існують суперечливі думки.

Іллєнко підхопив цю давню історію, але зробив із неї не байопік, і навіть не блокбастер (як охрестили фільм у нашій пресі), а правдиву легенду про вкраїнського Одисея та Ікара, чия сувора доля виявилася сильнішою за усі його сподівання, прагнення і почуття.

Міфологізуючи життя Даценка, який у фільмі зветься Іваном Додокою, сценаристи картини забрали із фільму усе, що могло би прив’язати героя до конкретного місця чи події. Додока став збірним образом українця, який у своєму житті пережив усе: Голодомор, війну, німецький полон, сталінський табір, а згодом й втечу до Канади.

 

На початку фільму ми бачимо маленького Івана, який разом із батьком переховує в своїй селянській хаті ікону, врятовану із розграбованої більшовиками церкви. Люди за вікном, які вимагають від Іванового батька здавати зерно, читаються як передвісники майбутнього голоду. У наступному кадрі Іван - вже льотчик-курсант, і в нього з’явилася кохана дівчина, санітарка Люба, з якою він збирається одружитися. Ідилічні прогулянки нічним гарнізонним містечком обриваються з початком війни.

Закохані намагаються листуватися, але їхні листи перехоплює енкаведист Степан, який також закоханий у Любу. І тільки несподівана зустріч на фронті дає Івану змогу поєднатися із дівчиною і навіть повести першу шлюбну ніч у старій батьківській хаті.

А далі все виходить з-під його контролю: бойові дії, полон, табори, втеча і марні спроби возз’єднатися із дружиною, яка народила від Івана сина. Втім, і Степан не відступається від своєї мрії оволодіти Любою.

Доля заносить Івана на Чукотку, де він краде у браконьєрів літак і потрапляє до Канади. Там він стає членом індіанського племені, згодом отримує нове ім’я "ТойХтоПройшовКрізьВогонь", але не полишає спроб повернутися на батьківщину, де на нього чекає родина.

 

"ТойХтоПройшовКрізьВогонь" базується на типовій для пригодницького кіно любовній історії на тлі соціальних катаклізмів, проте фільм також може розповісти вдячному глядачу значно більше.

Іван Додока поєднує у собі селянський потяг до землі та любов до неба, чаклунський хист (герой ще й потомственний характерник!) та бойову майстерність льотчика. По суті, він втілює український народ, який попри усі свої таланти, не може бути щасливим на власній землі, политій потом і кров’ю.

Зрештою, усю глибину стрічки може побачити лише людина, яка спільно із режисером, фізично, на власній шкурі, відчуває життя українського народу, причетність до його минулого, зв'язок із предками.

 

І все ж підкреслена "міфологічність" трохи шкодить фільмові, адже умовність місця і дії розмивають сюжет і часом роблять його малопереконливим. І все ж, наголошу ще раз, не варто сприймати фільм Іллєнка, як історичну розвідку, це радше казка про нашого вкраїнського Івана, який аж ніяк не дурень, а жертва історії, долі та обставин.

Без пророка у вітчизні

Стрічка "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" разюче подібна на іншу картину Михайла Іллєнка – "Фучжоу", і режисер свідомо, і старанно добивався цієї схожості. Із "Фучжоу" у його новий фільм перейшло живописне полотно "Очікуючи вантаж на рейді…", деякі музичні теми (музику до фільму також писав Володимир Гронський), і вже доросла Іванка Іллєнко, яка знову втілила дівчину, що та ніяк не може добитися серця свого коханого.

І "Фучжоу", і "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" поєднує спільна тема поневіряння українця, який змушений шукати щастя на чужині. Взагалі, Михайло Іллєнко дуже чутливий до теми подорожей, він і сам знаний мандрівник. По-суті, він розповідає одну й ту ж історію про людину, яка змушена шукати щастя деінде, але заморські блага все одно не можуть замінити їй втраченого раю на батьківській ниві.

І Михайлові Іллєнкові є з чого черпати натхнення для своїх сумних історій: він та його покійний старший брат Юрій Іллєнко є правдивою гордістю українського кіно, але Батьківщина навіть за незалежності ставилася до їхньої творчості не дуже привітно.

 

"ТойХтоПройшовКрізьВогонь" народжувався довго і в муках. Цей фільм знімали п’ять років, а на два роки проект був заморожений через кризу. Картину фінансувала держава, виділивши 16 мільйонів гривень, та навряд чи фільм, випущений дванадцятьма фільмокопіями, зможе відбити затрачені на неї гроші. Тепер режисер шукає кошти на свій новий проект "Толока", який поки що не отримав державної підтримки.

Схоже, що самі продюсери та прокатники фільму Іллєнка не до кінця розуміють, як подавати його глядачеві. В рекламних матеріалах до стрічки чомусь пишуть, що це "український блокбастер" та "український Рембо" і це виглядає дивним, бо фільм має мало спільного і з першим, і з другим.

 

Творчість Іллєнка закорінена у поетичному кіно, має відповідну кіноестетику, яка, може, і виглядає зараз дещо архаїчно, проте порівнювати її із поточною голлівудською продукцією, щонайменше, безглуздо.

Зрештою, "ТойХтоПройшовКрізьВогонь", попри певні недоліки, приємно і цікаво дивитися. Цей фільм виглядає переконливішим за російські історичні "блокбастери", того ж "Адмірала" чи "Тараса Бульбу". Варто відзначити і гарно поставлені бойові сцени та переконливу гру акторів - Дмитра Лінартовича, Ольги Гришиної, Віктора Андрієнка та Іванки Іллєнко.

 

Фільм Михайла Іллєнка має чудовий потенціал. Зазвичай українські фільми розраховані або на специфічну кіноманську аудиторію, або ж є низькоякісним телевізійним продуктом для Росії та країн СНД. "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" поєднує у собі цікавий та динамічний сюжет, у якому є місце і любовній історії, і пригодам, і суворій історичній драмі.

На початку та у середині двотисячних чимало режисерів намагалися знімати українське жанрове кіно. Та поки що саме Михайлові Іллєнкову вдалося створити фільм, який і собі хочеться подивитися, і чужим не соромно показати. Буде дуже сумно, якщо фільм пройде непоміченим.

Оцінка фільму 5 з 5

powered by lun.ua