Харківський модернізм в Америці

173
9 лютого 2012

Американську виставку харківського авангардиста Бориса Косарева наприкінці весни привезуть в Київ.

Урбаністичний пейзаж у Нью-Йорку зараз не надто відмінний від того, що в Києві: хіба що снігу не стільки, а так – сіро, холодно, непривітно. Підняти настрій можна, звісно, в одному з чисельних пабів-підвальчиків.

Публіці з естетичнішими запитами варто скерувати свої стопи в Український музей на Манхеттені. На другому поверсі цієї модерної будівлі багатьма тонами – під пастельних до насичених червоних і голубих – виграє виставка "Борис Косарев. Харківський модернізм 1915-1931" (триває до 2 травня).

Художнику пощастило народитися у Харкові наприкінці 19-го ст., який через пару десятків років стане центром авангардного руху в Україні, нам же сьогодні – відкривати цього яскравого митця, незважаючи на те, що відійшов він у світ кращий не так давно – 1994 року.

 

"Тато прожив 96 років. В місті Харкові народився і помер. Майже до самої смерті викладав. Був активним і всюди встигаючим, але до останнього тримався суворої внутрішньої заповіді – чим менше тебе згадують публічно, тим безпечніше.

Вірус небезпеки переслідував його до кінця життя, хоча заразився ним ще за молодих літ. Скрізь йому вбачалися очі наглядачів ідеології", - у цих спогадах його єдиної дочки Надії Косаревої читаються витоки "замовчування" художника.

Виставка в Українському музеї в Нью-Йорку – друге публічне представлення творчості Бориса Косарева: влітку малюнки й фотографії художника виставляли в Києві (у Стедлі Арт Фундації). Після Америки мандрівна експозиція має приїхати знову до Києва: 17 травня – 12 червня, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. Далі у планах – Москва і Париж.

 

Не треба мати спеціальної художньої освіти, щоб побачити в ранніх роботах Косарева силу зухвалих авангардистів й потрапити в полон його відвертих форм. Він був сучасником Василя Єрмілова, Давида Бурлюка, Олександри Екстер. Працював із Олександром Довженком, Данилом Демуцьким, Вєліміром Хлєбніковим… Тобто особистість Бориса Косарева поєднувала у собі багато граней художнього таланту: графік, живописець, фотограф, художник-постановник.

Сьогодні мистецтвознавці й історики активно аналізують й досліджують роботи Косарева в контексті бурхливого розвитку українського авангарду: довженківські впливи на принципи митця, перегуки із "рухливими" малюнками Екстер, внесок в українську школу театрально-декоративного мистецтва.

Для обивателя ж найбільш промовистою характеристикою Косарева може бути цитата Єрмілова: "Якби я малював так, як Косарев, то був би українським Пікассо". Не так давно вийшла монографія Тетяни Павлової і Валентини Чечик "Борис Косарев: 1920–ті роки. Від малярства до теа–кіно–фото". Ці наукові пошуки й дали поштовх до реалізації практичної ідеї промо художника.

 

"Друкуючи монографію Тетяни Павлової та Валентини Чечик, я ще раз подумали, яка велика наша мистецька спадщина, що навіть таких першорядних мистців ми мало знаємо! – Згадує директор "Родовід-галереї" Лідія Лихач. - Коли Надія Косарева запросила до Харкова і показала частину своєї колекції творів батька зблизька – я відчула наскільки ці твори прекрасні через їхню енергетичність. Запалилася зробити виставку.

Пропонувала всім – директору Національного художнього музею України, "Мистецькому Арсеналу", Марині Лошак із Галереї Проун, Українському Музею в Нью-Йорку, Російському музею (Надія Борисівна призналася, що Косарев, гуляючи там з донькою, признався, що дуже хотів би там виставку)".

Відповідно до традицій визнання наших – спочатку закордоном, потім – удома, першим погодився Український музей.

"Мабуть тому, що тодішній голова музею професор Ярослав Лешко як історик культури і куратор розумів, що це чудове мистецьке відкриття – цікавий модерністський автор, цікавий період! І взагалі тема українського авангарду цікава для Америки", - інтерпретує такий хід подій український видавець і мистецтвознавець, яка живе між Україною і Америкою.

 

В Українському музеї представлено 85 робіт. Теплими сонячними відбитками розсипалися вони по периметру зали. У більшості – це малюнки із колекції Надії Косаревої, є також картини, надані Харківським художнім музеєм, ескізи із Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, роботи з приватних колекцій.

Серед них кілька робіт Василя Єрмілова та Марії Синякової: за задумом куратора виставки, професора Університету Огайо Мирослави Мудрак, це розширює межі сприйняття творчості Косарева й допомагає вловити дух тої епохи, яку автори винесли у підзаголовок виставки - "Харківський модернізм". Хронологічний вимір представлених робіт – від 1915 року й до 1931-го.

Це і пасторальні сцени із життя українського села (олівцем, тушшю, аквареллю), й ескізи розпису церкви й світських установ, й ескізи костюмів і декорацій, й захоплюючий супрематичний пейзаж "Красна поляна" (цей хутір на Харківщині певний час притягував до себе експериментаторів від мистецтва й літератури). А ще – фотосесія зі зйомок "Землі" Довженка, де Косарев був асистентом оператора Данила Демуцького.    

 
Борис Косарев. З серії "Робочі моменти зйомок фільму "Земля", 1929 
 
 

Ілюстрації - із каталогу "Борис Косарев. Харківський модернізм. 1915-1931".

powered by lun.ua