Французи у Чорнобилі та африканці у Парижі

Від 26 квітня на українських екранах демонструються: драма "1+1" Еріка Толедано та Олів’є Накаша, драма "Земля забуття" Міхаль Боґанім, комедійний анімаційний фільм "Пірати! Банда невдах 3D" Пітера Лорда та комедія "Няньки" Ашота Кещана.

Французький Робінзон та його П’ятниця

Стрічка Еріка Толедано та Олів’є Накаша "Недоторкані" (Intouchables), яка в нашому прокаті чомусь перетворилася на "1+1", спричинила справжній фурор як у рідній Франції, так і за кордоном. Вона заробила солідні для свого жанру 328 мільйонів доларів у світі, а виконавець однієї з головних ролей Омар Сай отримав престижну національну кінопремію "Сезар", обійшовши Жана Дюжардена із його "Артистом".

Картина завдячує своїм успіхом насамперед акторському дуету Франсуа Клузе та Омара Сая, що їхня харизма відвертає увагу від одновимірності персонажів, які впродовж фільму майже не розвиваються.

Схоже, що французи не просто перейняли голлівудську любов до фільмів про інвалідів, які перемагають несприятливі обставини, а ще й зуміли дати друге дихання цьому сюжетові. У свою чергу, The Weinstein Company вже купила права на картину і готує голлівудський рімейк.

У основі стрічки - реальна дружба між багатим аристократом Філіппом Поццо ді Борджо та вихідцем із бідного кварталу Абделем Селлу. Філіпп був успішним бізнесменом, проте після нещасного випадку залишився паралізованим до шиї. Випадок звів його з Абделем, який став його санітаром. Багатієві сподобалася шаленість нового працівника, який своєю діяльністю зумів повернути своєму патронові оптимізм та бажання жити.

Стрічка "1+1" переповідає цю зворушливу історію із невеликими змінами: Філіпп із бізнесмена стає музикознавцем, відповідно, араб Абдель перетворюється на високого чорношкірого вихідця з Сенегалу Дрісса.

Зрештою, від зміни доданків сума не змінюється, бо, у результаті, ми так само отримуємо типову колоніальну історію про багатого і цивілізованого європейця, якому смак до життя повертає слуга із далекої екзотичної країни.

Філіпп марудиться в оточенні своїх книг та записів класичної музики, доки в його домі не з’являється усміхнений та безпосередній дрібний злодюжка Дрісс. Він не тільки хороший санітар, але й носій простої народної мудрості.

Стрічка ненав’язливо демонструє нам, що "висока культура" - всілякі там вагнери та моцарти – щастя не принесуть, а розрадити в горі може лише танцювальна музика, крута тачка, жарти над поліцейськими, повії та марихуана.

Незабаром зв’язок між багатієм та слугою стає майже любовним. Схожу історію ми нещодавно бачили у фільмі "Картахена". Там п’яниця-боксер доглядав за паралізованою жінкою, врешті-решт, історія увінчалася взаємним коханням.

Творці фільму "1+1" знаходять вихід із двозначного становища, залишаючи за своїми персонажами статус-кво. Як на мій смак, історія вже надто фальшива та сентиментальна. Зрештою, різниця між вічним коханням та чоловічим братерством не така вже й велика.

Оцінка фільму 3 з 5

Чорнобильське дзеркало

Стрічка "Земля забуття" (Terre outragée) ізраїльсько-французької режисерки Міхаль Боґанім брала участь у конкурсній програмі минулорічного кінофестивалю "Молодість". Її кінотеатральна прем’єра у день роковин Чорнобильської катастрофи видається цілком закономірною, щоправда, стрічка навряд чи щось додасть українцям у розумінні самої трагедії. Не стане фільм і суто кінематографічним одкровенням.

Загалом ця стрічка є радше відбитком уявлень західної людини про наш "дикий степ", аніж адекватним відображенням українських реалій.

Ізраїльська режисерка в основу своєї стрічки поклала реальний факт – у ніч аварії у Чорнобилі та Прип’яті відбулося кілька весіль. Цієї теми не оминув і Алєксандр Міндадзе у своєму минулорічному фільмі "В суботу". Та якщо Міндадзе прагнув відтворити моторошну безжурність першого дня після катастрофи, то Міхаль Боґанім зосередилася на її жахливих наслідках.

У "Землі забуття" є кілька сюжетних ліній. Центральною можна вважати історію молодої жінки Ані (Ольга Куриленко), що її нареченого-пожежника, покликали гасити пожежу на ЧАЕС якраз у розпал їхнього весілля. Переживши евакуацію та смерть коханого, Аня зрештою повертається у Зону відчуження, де згодом стає ескурсоводом для французьких туристів. Навіть перспектива заміжжя не може змусити її покинути місце трагедії.

Інший персонаж картини – хлопчик підліток. Перед аварією він разом із батьком посадив на березі річки яблуньку і в ту ж ніч батько зник на ЧАЕС. Через багато років хлопець прибуває до Прип’яті на поминальні дні, намагаючись знайти батька та деревце. Тим часом його божевільний батько марно намагається купити квиток до Чорнобиля на одній із залізничних станцій.

Стрічка розпочинається із ідилічних кадрів останнього мирного вечора перед аварією. Діти граються на березі річки, молодь катається на човнах. Одразу впадає в око, що режисерка безкінечно далека від нашого життя. Чомусь вона думає, що жительки режимного міста Прип’яті були змушені прати свої речі прямо у водоймі перед станцією.

Режисерку не турбує, що на будинках радянської Прип’яті висять сучасні кондиціонери, а рами у вікнах зроблені із пластику. Її герої носять нетиповий для свого часу одяг і слухають музику, яка не могла звучати у 1980-х.

Не забуває пані Боганім і про популярний штамп голлівудських фільмів, у яких "наші" люди п’ють горілку гранчаками.

Сама режисера та авторка сценарію у нашій приватній розмові пояснювала, що анахронізми картини не псують, і взагалі відповідність історичним реаліям – річ другорядна. Вона наполягала, що чудово розуміє Україну, оскільки вже знімала фільми про Одесу. Проте поліський україномовний Чорнобиль геть не схожий на космополітичне місто біля Чорного моря.

Схоже, що пані Боганім сама не знала як знімати цей фільм, тож він вийшов розладнаним, заплутаним і туманним. На всі запитання вона відповідала, що в неї таке "авторське бачення".

Стрічка "Земля забуття" орієнтована у першу чергу на закордонних глядачів, яких тема Чорнобиля водночас цікавить і лякає, і які легко "проковтнуть" усілякі моторошні байки про Зону відчуження.

Вони, напевне, будуть співчувати групі французьких туристів, які приїхали побачити Чорнобиль, та жахатимуться диких таджиків, які кочують покинутими селами із автоматами в руках. Українському глядачеві дивитися тут немає чого, окрім, можливо, Ольги Куриленко – "нашої" дівчина Джеймса Бонда.

Оцінка фільму 2 з 5

"Пірати! Банда невдах 3D"/ The Pirates! Band of Misfits

Режисер: Пітер Лорд

Ролі озвучували: Олег Михайлюта, Віктор Андрієнко, Ігор Кондратюк, Валерій Чигляєв

Новий пластиліновий мультфільм від Пітера Лорда, який продюсував мультики про Воллеса і Громіта, фільми "Змивайся" та "Місія "Різдвяний порятунок", а також був режисером "Втечі з курника".

Капітан піратів мріє виграти приз "Пірат року". Для цього йому доведеться вирушити у небезпечну подорож, яка розпочнеться біля берегів Кривавого острова, а закінчиться на сповитих туманом вулицях вікторіанського Лондона.

"Няньки"

Режисер: Ашот Кещан

У ролях: Арарат Кещан, Аґлая Шиловська, Ніколай Наумов

Власниця російського туристичного аґентства планує підписати угоду з партнерами у Туреччині, проте вона жінка, а там звикли мати справу лише із чоловіками. Власниця змушена відправити до партнерів єдиних працівників чоловічої статі – Мішу та Діму, які звикли бити байдики і ні за що не відповідати.

Цим двом лобурям доведеться не лише залагоджувати справи фірми, але й давати раду трьом неконтрольованим дітям своєї керівнички, інакше на них чекає ганебне звільнення.

Фото Kinopoisk.ru