Кінопрем'єри тижня: таємниці життя і смерті на краю землі

40
14 вересня 2012

Від 13 вересня на українських екранах демонструються: драма "Звірі дикого Півдня" Бена Зайтліна, комедія "Ґребберси" Річарда Койла, історична драма "Прощавай, моя королево" Бенуа Жако, трилер "Оселя зла. Відплата" Пола В. С. Андерсона та драма "Королі рулетки" Едуарда Кортеса.

Котлети з алігатора

Колись бартонівський Ед Вуд переймався, що не досяг рівня Орсона Веллса, який вже у двадцять сім років зняв "Громадянина Кейна". На відміну від Еда, американський режисер Бен Зайтлін може спати спокійно – у свої тридцять він став автором кінокартини, яка не лише отримала "Золоту камеру" в Каннах та Гран-прі на Санденсі, але й претендує на кілька оскарівських номінацій, зокрема, за найкращу режисуру.

До того ж, Зайтліна запросила на своє шоу сама Опра, і це справді непересічне досягнення для дебютанта, який зняв не найлегшу для розуміння драму із химерною назвою "Звірі дикого Півдня" (Beasts of the Southern Wild). Південь, у даному випадку, це – околиці Нового Орлеану, що у штаті Луїзіана.

 

Головною героїнею картини є п’ятирічна дівчинка Хашпаппі, яка живе у трейлері разом із своїм батьком. Мати покинула родину, тож батько і дочка самі дбають про себе – ловлять рибу в Міссісіпі та доглядають невелике господарство. Їхнє селище Бастуб налічує кілька десятків халупок, населених алкоголіками та просто ненависниками цивілізації. Вони відмовляються покидати свої домівки навіть під загрозою буревію та повного затоплення. Тим часом батько Хашпаппі важко захворює, і їй доводиться самотужки боротися за виживання.

 

Хоча Зайтлін і став героєм дня, авторство картини належить кіноугрупуванню Корт 13, яке режисер заснував зі своїми товаришами 2004 року. Це об’єднання однодумців називає себе "армією", проте зовсім не прагне революційних зрушень у кіно, як, скажімо, знаменита "Догма". Йдеться радше про творчу і фінансову взаємну підтримку, тим паче, що часто незалежне фільмування відбувається у фактично "бойових умовах". Саме так проходили зйомки "Звірів дикого Півдня" -  серед боліт, у луїзіанській глушині містечка Монтегут.

Зйомкам передував ще й кількамісячний етап "проникнення" у місцевий побут, який спочатку давався кінематографістам нелегко – часом містяни зустрічали їх із рушницею в руках. Проте саме ці, спочатку непривітні люди, стали акторами нового фільму. На роль батька Хашпаппі також взяли людину "з вулиці" – пекаря Дуайта Генрі із Нового Орлеану, який сам кілька разів ставав жертвою повеней. Бен Зайтлін жартував, що відкинув класичні поради викладачів із кіношколи, які пропонували студентам не знімати дітей, тварин та воду.

 

Зрештою, любов до водної стихії проявилася вже у найперших роботах режисера. Свій професійний дебют у короткому метрі він знімав за мотивами "Мобі Діка", а останню короткометражку "Слава на морі" присвятив жертвам урагану Катріна. Цю любов поділяють і решта членів Корту 13, які розташували свою штаб-кватиру саме у Новому Орлеані, переїхавши туди аж із Нью-Йорка.

Двадцятип’ятихвилинна "Слава на морі" була своєрідною чернеткою для режисера, який переніс її незвичайний, напів-казковий стиль у фільм "Тварини дикого Півдня". Обидва фільми зняті ручною камерою, за участі непрофесійних акторів, і розповідають про нелегке життя маленьких, загублених у часі та просторі закритих спільнот.

 

Стрічка "Тварини дикого Півдня" триває дев’яносто хвилин і значно детальніше розповідає про характери персонажів та реалії їхнього життя. Жителі Бастуба рибалять, щоби прохарчуватися, а їхні діти у школі вивчають єдиний предмет – виживання. Поєднання відвертого побутового натуралізму із умовністю оповіді, поданого через погляд маленької дівчинки, породжує своєрідний "магічний реалізм" цього фільму, який так запам’ятався критикам та пересічним глядачам.

Перевагою картини є підбір акторів-непрофесіоналів, які прекрасно вписалися у оповідь кожен зі своїм типажем та характером. Та, звісно, найбільшим успіхом "Звірів дикого Півдня" є маленька дебютантка Кувенжане Вілліс, якій на початку зйомок було п’ять років, а по закінченні постпродукції виповнилося вісім. Акторка втілила симпатичний образ маленької стійкої дівчинки, яка здатна не тільки подбати про себе, але повести за собою гурт дорослих у останній спробі відстояти власну незалежність від великого світу.

І хоча у другій частині фільм виглядає дещо затягнутим, він безперечно залишиться у вашій пам’яті. Важко забути маленьку дівчинку у білих гумових чоботах на босу ногу, яскраву сцену феєрверку в Бастубі, пекельних рогатих вепрів та котлети із алігатора, що їх Хашпаппі якось отримує на вечерю.

Оцінка фільму 4,8 з 5

Пий до дна

Комедія "Ґребберси" - іще один фільм із цьогорічного "Санденсу", який наразі виходить в український прокат. Це дітище ірландських кінематографістів - режисера Джона Райта та сценариста Кевіна Легана, які розповіли нетипову історію про типових місцевих пияків. У їхньому фільмі жителі маленького острівця біля узбережжя Ірландії стикаються із чужопланетним вторгненням, проте знаходять дієвий народний спосіб боротьби із прибульцями.

 

Життя на острові, заселеному рибалками та стариганями, спокійне та розмірене, тож місцевий поліцейський К’яран (Річард Койл) відверто нудьгує. Від чергової пляшки віскі його відриває приїзд з материка нової напарниці Лізи (Рут Бредлі), яку він зустрічає не дуже привітно. Проте партнерам доводиться забути про ворожнечу, адже у селищі починають зникати люди. Незабаром виявляється, що зниклі стали жертвами огидних позаземних спрутів-вампірів. До бою із ними стають К’яран, Ліза, морський біолог та власник єдиного в околиці пабу. Вони дізнаються, що прибульці гинуть від алкоголю в крові й вирішують перетворити себе на "зброю масового ураження".

 

У "Ґребберсах" неважко знайти впливи знаменитих трилерів 1970-80-х, зокрема "Щелеп" та "Ґремлінів". Втім, традиція, до якої належить їхня стрічка, сягає ще 1950-х років та дешевих голлівудських фільмів жаху категорії "Б". Творці "Ґребберсів" скористалися класичною диспозицією – віддалене від людей селище, самотній та мужній герой, любовний трикутник і майже непереможне зло. Проте поява космічних вампірів витримана у цілком модерному дусі – вони не карають містян за їхні гріхи, а вступають із ними у своєрідне пияцьке змагання, де віскі та кров стають інструментами боротьби.

 

І хоча "Ґребберси" цілком очевидно сказали нове слово у боротьбі з чужопланетянами, дотепність їхнього методу не здатна витягнути на собі усю картину. Гумор стрічки тримається на характерах героїв і їхніх дурнуватих вчинках, як у тверезому, так і в п’яному вигляді. Проте картині з такою ексцентричною фабулою явно не вистачає сміливості. Програма-максимум авторів картини – це бадьора бабуся із літром пива у руках, і священик, який припиняє проповідь заради безкоштовної випивки.

Самі ж ґребберси виглядають доволі реалістично та страхітливо. Їхня назва, до речі, походить від англійського "grab" - хапати, і точно відображає спосіб полювання цих істот – вони захоплюють своїх жертв ротами, схожими на класичну "vagina dentata", цілком символічно позбавляючи своїх жертв-чоловіків голови. Багата й розмаїта цитатність "Ґребберсів", звісно, розважає, змушуючи згадувати картини, які вплинули на його створення. Проте ця навмисна вторинність також є головним недоліком стрічки, адже глядач може й не сподіватися на сюжетні несподіванки.

Та зрештою, легкий, необтяжливій гумор цієї стрічки робить її хорошим глядацьким кіно, призначеним для розваги у компанії друзів.

Оцінка фільму 4 з 5

Прощавай, моя королево!/Les adieux à la reine

Режисер: Бенуа Жако

У ролях: Даян Крюґер, Леа Сейду, Віржині Ледуаєн

Країна: Франція, Іспанія

Жанр: історична драма

 

Екранізація однойменного роману Шанталь Тома, в якому йдеться про три дні в червні 1789 року, коли повстанці вже захопили Бастилію, та ще не увійшли у Версаль. Оповідь ведеться від імені придворної дами, обов’язком якої було читати вголос самій Марії-Антуанетті.

З часу революції минув двадцять один рік, і ось вона намагається пригадати ті страхітливі дні, коли прислуга покинула палац, але його мешканці все ще сподівалися на краще.

Оселя зла: Відплата/Resident Evil: Retribution

Режисер: Пол В. С. Андерсон

У ролях: Міла Йовович, Сієнна Ґіллорі, Мішель Родріґес, Кевін Дюранд

Країна: США

Жанр: трилер, фантастика, бойовик

 

Вірус, створений у лабораторіях компанії "Амбрелла" продовжує перетворювати населення Землі на зомбі. Остання надія людства Еліс пробирається у саме серце дослідницької бази корпорації і дізнається страшну таємницю, яка суперечить усьому, в що вона вірила. Озброєна новою інформацією, Еліс заручається допомогою старих союзників та нових друзів, і вирушає у бій із винуватцями катастрофи. Цього разу її шлях лежатиме через Вашингтон, Москву і Токіо.

Королі рулетки /The Pelayos

Режисер: Едуард Кортес

У ролях: Даніель Брюль, Едуард Фернандес, Луїс Гомар

Країна: Іспанія

Жанр: драма

 

Стрічка базується на реальній історії родини Пелайо, яка володіла унікальною методикою безпрограшної гри у покер та рулетку. Старий глава клану передає таємницю своїм нащадкам, і вони із легкістю виграють шалені суми у найбільших казино по всьому світі.

Усі фото www.kinopoisk.ru

powered by lun.ua