Видання книжок державним коштом: як це працює

43
28 вересня 2012

Державна програма "Українська книга" завжди була вкрита серпанком чуток і здогадок. 

Це єдина програма, за якою державним коштом видаються книжки для українських бібліотек. Але і письменники, і експерти зауважують, що ці книжки "віртуальні". Тобто їх видають мізерну кількість. 

Цьогорічна програма має трохи цікавинок. Вперше на конкурс подалося видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" – книжки потрапили в довгий список і в перші редакції короткого списку. Хоча в актуальній версії короткого списку книжок видавництва Івана Малковича немає

Зате не вперше до "короткого списку" потрапило чимало книжок, де авторами, співавторами або видавцями є самі експерти або близькі до них особи та структури. В багатьох із них кошториси виглядають завищеними. 

Експерти не на диктофон скаржились, що книжки по програмі видаються через відкати (називаючи суми – до 30%), через особисті знайомства з близькими до експертного кола письменників і з керівниками у Держкомтелерадіо. 

Піймати когось за руку на хабарі не вдалося – напевно, це можливо лише у разі, якщо закрита система "зіллє" когось зі "своїх". 

Тому "Українська правда. Життя" спробувала з’ясувати, що і як відбувається з програмою "Українська книга", та знайти в ній слабкі місця. 

А чи була корупція? 

Директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький у коментарі нам прямо зауважує: в попередні роки корупція в експертній раді була: 

Через те, що в попередні роки були прояви корупції, ми не працювали з Держкомтелерадіо. Річ у тім, що книги нашого видавництва свідомо не включались у списки рекомендованих до друку видань.

Все через те, що ми не шукали шляхів "домовитися". Це було за попереднього очільника Держкомтелерадіо.

Цього року таких проявів нема, тому ми подалися. 

Натомість представники "Української книги" звинувачення рішуче заперечують. Директор департаменту видавничої справи та преси Олексій Кононенко жартує: 

Беру хабарі книжками. Коли ішов сюди працювати, друзі говорили, що "тут такі відсотки!" Але поки я цього не помітив. 

Якщо серйозно, то Олексій Кононенко вважає, що в межах програми корупція неможлива через суворий контроль: 

Тендерні закупівлі проводить сам департамент видавничої справи. Відбувається засідання тендерного комітету, ми переглядаємо оригінал-макети книжок, питає, чи готовий видавець ще зменшити кошторис тощо.

Після засідання відбувається підписання угод із видавцями. Після підписання угоди ми протягом 3 місяців отримуємо сигнальний примірник та перевіряємо, чи відповідає вона стандартам. 

Хоча система відбору книжок для "Української книги" все ж таки має слабкі сторони. 

"Українська правда. Життя" спробувала відобразити їх у таблиці: 

 

Етап

Загроза

  1.  

Видавець готує пропозицію та подає в Держкомтелерадіо

Іменитий або близький до експертного кола автор може пообіцяти видавцю отримання держзамовлення

  1.  

З поданих пропозицій формується довгий список, який публікують на сайті

Видавці подають завищені кошториси

  1.  

Експерти аналізують довгий список

Одним із чинників вибору книжок для видання є потреба виконувати різноманітні закони та постанови, тому "протягнути" відверту макулатуру "на виконання закону" - доволі легко

 

Конфлікт інтересів

 

Можливі "кумівство" між експертами

 

Експерти-письменники видають свої ж книжки державним коштом

 

"Відкати" від видавця лояльним експертам

  1.  

Нарада експертної ради, голосування експертів за обрані книжки

 

4а. Враховується незадоволений попит бібліотек

 

4б. Враховуються визначні дати, ювілеї тощо

 

4в. Враховуються книжки Шевченківських лауреатів

 

4г. Негласний пріоритет мають державні видавництва

5

За результатами голосування готовий короткий список, який публікують на сайті

 

6

Перегляд заявок видавців

 

 

6а. Юридична експертиза

 

 

6б. Оцінка кошторису

Опублікований 2 квітня 2012 року короткий список не містив колонки "кошторис", що робить процес непрозорим.

 

Тільки 7 червня з’явився список із фінальною вартістю запланованих до видання книжок, але ще пізніше на сайті Департаменту з’явився короткий список зі зімнами, і вже видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га у ньому не було

7

Підписується угода з видавцем

 

8

Видавець отримує перший транш фінансування (до 60%)

 

9

Книжка готова до друку, надрукована та розіслана в бібліотеки Міносвіти, бібліотеки Мінкульту, МЗС, НАН України тощо

 

10

Бухгалтерія Держкомтелерадіо отримує та перевіряє всі накладні

 

11

Видавець отримує решту грошей

2010 і 2011 рік показали, що видавець може не отримати всю суму, тобто має всі шанси видати книжку не державним, а власним коштом. Заборговані гроші держава повернула видавцям з запізненням на рік

Улюбленці

Великою проблемою видається конфлікт інтересів у колі експертів, які відповідають за формування списків книжок, що видаватимуться в "Українській книзі".

Як видно з програми 2012 року, до "короткого списку" потрапило чимало книжок, де авторами, співавторами або видавцями є самі експерти або близькі до них особи та структури.

Ось короткий список проблемних рішень 2012 року:

На двох стільцях

1. Віктор Баранов – експерт "Української книги" та голова Спілки письменників України. 2012 року програма "Українська книга" видасть чимало книжок видавництва Спілки та книжок лауреатів Шевченківської премії:

13 книжок видавництв НСПУ (4 - Український письменник, 9 - Будинок письменників НСПУ)

28 книжок, до створення яких долучилися члени НСПУ

13 книжок серії "Бібліотека Шевченківського комітету"

2. Іван Драч - експерт "Української книги", заступник голови Експертної ради, член Гуманітарної ради при Вікторі Януковичі. 2012 року програма "Українська книга" видасть 3 його книжки.

3. Григорій Гусейнов - експерт "Української книги", письменник, редактор часопису "Кур’єр Кривбасу". За кредиторською заборгованістю за 2011 рік в програмі "Українська книга" 2012 року вийде книжка Григорія Гусейнова "Господні зерна"

4. Микола Жулинський - експерт "Української книги", академік НАН України, директор Інституту літератури. 2012 року в програмі "Українська книга" вийде 3 книжки, де членом редколегії або упорядником є Микола Жулинський.

5. Петро Киричок - експерт "Української книги", директор видавничо-поліграфічного інституту Національно-технічного університету України. 2012 року в програмі "Українська книга" вийде 2 книжки, де співавтором є Петро Киричок.

6. Микола Тимошик - експерт "Української книги", професор КНУ ім. Шевченка.  2012 року в програмі "Українська книга" Микола Тимошик видасть свій посібник "Як редагувати книжкові та газетно-журнальні видання".

7. Микола Сенченко -  експерт "Української книги",  очільник Книжкової палати ім. Івана Федорова.  2012 року в програмі "Українська книга" Микола Сенченко отримав змогу видати 6 книжок видавництва "Книжкова палата ім. Івана Федорова" (частина з них – за кредиторським зобов’язанням 2011 року).

Повний список експертів тут

 

Дивні збіги не мають сенсу, на думку Олексія Кононенка. За кулісами експертних нарад немає конфлікту інтересів:

В складі експертної ради є Сенченко та Тимошик – між ними є конфлікт, і це цікаво.

Іван Драч входить до складу експертної ради, і його книжки виходили в межах програми "Українська книга". Але Іван Драч ніколи за себе не голосує.

Віктор Баранов, голова Спілки письменників України, попросив зняти з програми його книжку, яку подало видавництво. Це теж вчинок.

Один з членів експертної ради, керівник Асоціації українських видавців Олексанадр Афонін  про конфлікт інтересів експертної ради говорить так: "Конфлікт інтересів, мабуть, є".

"Однак сам Драч за себе не голосував, та й його твори входять до переліку книг незадоволеного попиту багатьох бібліотек", - додає експерт, але не може пояснити, чому у списку книжок, які будуть видаватись державним коштом, є, приміром, Володимир Цибулько.

Афонін пояснює, що об’єктивним список книжок не може бути за визначенням, бо його формують 15-ро різних людей зі своїми вподобаннями, а тому все одно з’явиться хтось, хто  

спитає: "А на якій підставі ви викреслили одного автора, а додали іншого"?

"Відносно об’єктивним можуть бути замовлення, коли працюють напряму зі споживачем. При чому зі споживачем – це не з книгарнею, бо вона бере те, що має продати. А бібліотека змушена, зобов’язана працювати з широким асортиментом літератури, і вона просто фіксує запити, які не може задовольнити", - пояснює Афонін.

Кошториси

Ще однією з найбільш обговорюваних публічно проблем є завищені кошториси та дорогі книжки. Цього року в короткому списку трапляються книжки по 130 гривень (і більше) за штуку. І ці книжки не схожі на художні альбоми, які коштують дорожче звичайних книжок.

Наприклад, видавництво "Либідь" на книгу Івана Дзюби "Не окремо взяте життя" просить 206 тис. 500 гривень за 1 тисячу примірників, тобто 206, 5 гривень за штуку.

Цей кошторис редагували – в попередній версії за аналогічну книжку кошторис складав 215 тис. 475 гривень за 1 тисячу примірників, тобто 215 гривень за штуку.

Як бачимо, експерти Департаменту видавничої справи та преси врятували для бюджету країни 8 тисяч 975 гривень.

На книжку перекладів Юліуша Словацького видавництво "Світ" просить 235 тисяч гривень за 1 тисячу примірників, тобто 235 гривень за штуку.

Цей кошторис редагували – в попередній версії за аналогічну книжку кошторис складав  250 тис. 600 гривень за 1 тисячу примірників, тобто 250 гривень за штуку.

Значить, врятовано ще аж 15 тисяч гривень.

Подібних прикладів у кошторисі багато. Просто порівняйте стару та нову версії короткого списку.

Олексій Кононенко наполягає, що кошторис завищити неможливо:

Рішення про друк експерти приймають без огляду на кошторис. Після рішення експертів ми опрацьовуємо кошториси у фінансовому відділі Держкомтелерадіо.

Це означає, що заяви опрацюють два відповідальні працівники. У них є запити про вартість паперу, друку та інших послуг з цінами від незалежних підприємств.

Якщо кошторис було завищено, то ми пропонуємо видавцям його переглянути. Є також мудрі видавці, котрі пропонують залишити суму кошторису, але збільшити кількість виданих примірників з 3 тисяч до, наприклад, 10 тисяч.

Про проблеми з прозорістю організації процесу говорить і Світлана Скляр (КСД):

Про програму "Українська книга" ми чули, хоча, скоріше чули негативні відгуки про те, що поширили її не на ті книжки, не тим авторам чи видавництвам, чули також про проблеми з відшкодуванням коштів видавцям за надруковані під цю програму книжки, а ще про те, що сільські бібліотеки не бачили книжок сучасних українських авторів, свіжіших за 2006 рік видання.

Цікаво завважити, що про оголошення конкурсу, коли приймають заявки, як їх розглядають, хто приймає важливі рішення про наповнення бібліотечних фондів - все це є інформацією, яку треба шукати, відстежувати, питати в "потрібних" людей.

А ще - жодного разу не чула відгуків тих, кому ті книжки призначалися. Хоча ні! Чула! Про прохання заборонити книгу Сергія Жадана "Ефіопія". Але це знову негатив.

Наше видавництво ніколи не запрошували до участі в цій програмі. Нас не запросили, ми і не журимось.

Видання в "Українській книзі" означає, що книжки певних видавництв з’являться в бібліотеках. Олександр Красовицький сподівається, що на цьому можна заробити:

"Я сподіваюся, що коли міністерство культури почне закуповувати книжки за аналогічною програмою, то третина закуплених книжок будуть книжками "Фоліо". 2008 року, коли востаннє проводилася така закупівля, книжки нашого видавництва становили 25%.

Наші книжки потрібні бібліотекам. Річ у тім, що в списку незадоволеного попиту бібліотек книжки "Фоліо" становлять більше 50%".

Персонально письменнику видання в "Українській книзі" не принесе захмарних сум грошей. За словами Олексія Кононенка, гонорар складає всього 5-7% кошторису книжки.

Якщо рахувати, що гонорар складає 7% кошторису, то Іван Драч за видання своїх книжок міг отримати до 14 тис. 850 гривень, Володимир Цибулько - до 7889 гривень, а регулярний інтерв’юер Віктора Януковича – Віталій Коротич – до 10836 гривень.

Хоча Сергій Жадан, чию книжку теж видадуть цього року в "Українській книжці", говорить, що жодних угод на видання книжок державним коштом не підписував, а про видання своїх книжок державним коштом дізнавався зі ЗМІ.

Крім письменників, улюбленці "Української книги" є й серед видавців:

Улюбленці Держкомтелерадіо 2012 року

Найбільше книжок саме цих видавництв потрапили до короткого списку програми "Українська книга". Всього там цього року 227 книжок. Більше 10% з-поміж них видасть видавництво "Фоліо"

"Фоліо" – 26 книжки

"Либідь" – 11 книжок

"Наукова думка" – 10 книжок

"Веселка" - 9 книжок

"Вища школа" – 9 книжок

"Донбас" – 8 книжок

"Таврида" – 7 книжок

"Дніпро" – 5 книжок

"Карпати" – 4 книжок

"Кондор" – 4 книжки

"Апріорі" – 4 книжки

"Будинок письменників НСПУ" – 4 книжки

"Грані-Т" – 3 книжки (всі – авторства Степана Процюка)

"Національний книжковий проект" (російське видавництво "АСТ") – 3 книжки

"Український письменник" – 3 книжки

"Пульсари" – 3 книжки

 

(короткий список тих, кого видадуть у програмі "Українська книга")

Олександр Красовицький ("Фоліо") пояснює велику кількість рекомендованих до видання книжок свого видавництва:

"Ми подали найбільше книжок і найбільше отримали. Книжки, які ми пропонували, точно можуть зацікавити масового читача. Наприклад, з-поміж них є 4-5 нобелівських лауреата.

Крім того, нам належать права на всі голосні історичні романи радянської доби. Також ми маємо найбільше позицій на авторські права на ходові книги, що користуються масовою популярністю".

Замість висновків

Сфера державного книговидання очевидно непрозора. Її творить мережа невидимих зв’язків між зацікавленими учасниками процесу. Експерти не під запис розказують, що важелем впливу може стати і лояльний експерт, і впливовий автор чи видавець, і просто лобіст "зі сторони".

Очевидною слабкою ланкою системи є завелика роль людського фактору. Дуже мало людей мають право визначати не лише список книжок до друку, але і бажану вартість тих книжок. Скажімо, визнання кошторису "завищеним" залежить лише від пари працівників, які аналізують надані видавцями цифри.

Прозорість системи можна забезпечити, якщо поміняти оптику, і надати право замовлення кінцевим споживачам – зокрема, бібліотекам.

Програма "Українська книга" 2013 року може показати зовсім інші закономірності. Навесні 2013 року варто буде повторити аналіз.

powered by lun.ua