Щирі. Весільний одяг наречених Городка, що на Львівщині

997
8 січня 2015

До презентації благодійного проекту "Щирі", присвяченому традиційному українському костюму, Українська правда. Життя публікує статті, у яких колекціонери старовинного одягу розповідають про його походження.  

Скриня приданого, французькі троянди та чотири овечки на свитку 

Розповідає колекціонер Ігор Перевертнюк:

Для фотопроекту "Щирі" Маша Єфросиніна приміряла весільний одяг, який носили наречені у місті Городок, Львівської області на початку ХХ століття. Весільний вінок виготовляли з квітів із папірусного паперу. 

Кожну пелюстку спершу фарбували, а потім вкривали воском. Пелюстки приклеювали одну до одної і чіпляли на тонкі металеві дроти.

На виготовлення подібного вінка витрачалося кілька місяців, адже це дуже кропітка робота. Іноді така прикраса важила близько півтора кілограма. Після весілля вінок зберігали на щастя, так само як сьогодні зберігають фату. 

 
 

Цікаво, що коли дівчина збиралася заміж, вона повинна була мати цілу скриню приданого. Так, у нареченої повинно було бути як мінімум десять сорочок, кілька десятків рушників, настільників (тобто, скатертин), рядна, подушки, полотна, намисто. 

Придане дівчата починали збирати років із дванадцяти. На другий день весілля молоду покривали наміткою, саджали на віз, поряд клали скриню з приданим і везли до молодого у хату. Там невістка знімала свекрушині рушники і вішала свої. За намисто, яке давали в придане дівчині, могли купити землю. Часто, аби дівчина виглядала більш заможною, намисто і прикраси на весілля позичали.

 

Зверніть увагу на комірець. Таку вишивку тепер називають брокарівською на честь фірми "Брокаръ и Ко", яка сто років тому випускала різноманітну косметику: парфуми, мило, пудру. До косметики, яку продавали на ярмарках, додавалися схеми вишивки.

Троянди, лілії, виноград, калина ― усі ці вишивані орнаменти беруть свій початок від брокарівських узорів.

Львівщина близько знаходилася до Європи, тому в цих землях відчувається сильний вплив польської культури. У Франції такою вишивкою оздоблювали скатертини, інтер’єрні речі, а українці взяли її для вишивки сорочок. 

 

У 20-30-х роках ХХ століття брокарівська вишивка витісняла традиційні узори вирізування. Тільки подоли сорочок до 60-х років вишивали традиційною технікою. 

Поверх сорочки у Маші вдягнена свитка, зроблена з валяної овечої шерсті. Щоб зробити одну таку свитку треба було підстригти чотирьох овечок. Тобто якщо дівчина була з незаможної родини і мала лише одну вівцю, їй доводилося чекати чотири сезони. 

 

Одяг з колекції Ігоря Перевертнюка, намисто —майстерня Makoviya, реконструкція весільного вінка — студія "Шляхетний одяг".

Проект "Щирі" — присвята українському костюму — ставить за мету показати багатство та колорит традиційного одягу. Понад два місяці організатори готувались до зйомки і зібрали 30 колекційних костюмів з 10 регіонів України. Результати проекту з 19 грудня 2014 року до 19 січня 2015 року можна побачити на виставці в ТЦ "Домосфера".

Також усім небайдужим пропонують купити "щирий" календар на 2015 рік. Усі гроші, які будуть зібрані з його продажу, будуть спрямовані на допомогу нашим пораненим солдатам, які знаходяться на лікуванні у Клінічному військовому шпиталі м.Києва. Сторінка проекту в фейсбуці.

powered by lun.ua