Стежка до письменництва: як походи та прогулянки можуть допомогти у написанні книги

17
1 вересня 2015

Вона настільки надихнулася такими прогулянками, що нещодавно вирішила запустити серію воркшопів із ходіння-писання, щоби й інші це спробували.

Своїми десятьма відкриттями Клайз поділилася з The Huffington Post.

1. Зробити перший крок

Кейт пригадує одну літню жінку, палку читачку, котра багато років мріяла сама написати книгу, та не знала, з чого розпочати. Тож під час першої ж їхньої прогулянки Клайз попросила групу подумати, що саме кожному хочеться написати, буде це роман чи, може, мемуари. За 50 хвилин походу кожен учасник уже мав уявлення, про що він писатиме.

2. Продовжувати йти

Писати книгу - це допомагати історії рухатися вперед, епізод за епізодом. Коли рухається наше тіло, це допомагає мозкові. Нещодавно проведені дослідження довели, що коли людина ходить, її творча активність зростає на 60%. 

3. Знайти власний шлях

Як сказав колись письменник Джозеф Кемпбелл, "Якщо шлях перед вами чистий, напевне, він не ваш." У нашому житті повно труднощів та перепон. Письменник має створювати проблеми на шляху свого персонажа. Конфлікт – це серце хорошої історії. Похід непростою стежкою може стати для нас нагадуванням, яке відчуття повинна створювати захоплива історія. Вона не має бути схожа на ходіння на біговій доріжці або їзду автомагістраллю.

 

4. Не втрачати наполегливості

У кожного письменника буває так, що сюжет "застряг".  Таке сталося й із однією з учасниць воркшопу, згадує Клайз. Годинна прогулянка за розмовами з іншими учасниками допомогла їй відшукати шлях, жінка побачила, які моменти з історії треба викинути, і куди вона поведе далі.

5. Змінити напрямок можна будь-якої миті 

Те, що спершу задумувалося як збірка віршів, може стати романом, чимось набагато повнішим.

6. Під час прогулянки думки теж мандрують

"Коли я йду пішки, я по-новому бачу речі. Основна річ, яку ми робимо так само, як тварини, це створення мапи середовища, що нас оточує. Наша щоденна мапа може бути дуже обмеженою. Походи відкривають нові краєвиди. Ти ширше дивишся на життя та змінюєш свою позицію…", - ділиться професор нейропсихіатрії Університетськго коледжу Лондона Рей Долан.

 

7. Зоровий контакт не обов’язковий

Один із приємних моментів походу – те, що зазвичай люди дивляться вперед. Можна обмінюватися думками та не відчувати при цьому ніяковості, як це було б на більш формальному зібранні. Якщо не хочеться, можна взагалі не розмовляти.

8. Це прогулянка, а не забіг

Вірджинія Вулф полюбляла "топати на самоті" по околицях, але груповий похід теж  несе в собі певну приємність. У ньому нема елементу змагання, зате є відчуття товариства.

9. Годиться будь-який маршрут

Навіть якщо стежка геть простенька, і фізичне навантаження невелике, прогулянка все одно допомагає запустити творчий процес.

"Мені здається, що тієї миті, коли мої ноги починають іти, мої думки починають літати", - казав письменник Генрі Девід Торо.

10. Герой чи героїня вертаються додому вже не такими, як були

У багатьох класичних історіях герой, перебуваючи в конфлікті з самим собою та обставинами, вирушає в подорож і повертається, набувши мудрості. Прогулянки – чудове нагадування про це. Вони дозволяють нам хай на годину, але покинути звичне середовище, та повернутися туди, де все починалося, вже з новим досвідом. Книга робить те саме, каже Клайз – і з тим, хто її пише, і з тим, хто читає.

Якщо ви не мрієте  стати письменником, усе одно варто відкрити для себе такий тип дозвілля як прогулянки в добрій компанії. Адже, нагадаємо, вони здатні знизити ризик інфарктів, інсультів та навіть раку.

powered by lun.ua