Культурна революція чи реформа? Польські активісти змінюють міста

931
19 травня 2016

Досвід Польщі — красномовний та ілюстративний для України з кількох причин. Поляки — наші найближчі європейські сусіди, географічно й політично це своєрідна адаптивна зона для нас, своєрідний медіатор у євроінтеграційному дрейфі.

Польща теж зазнала радянського впливу, зокрема, на етапі сучасного становлення великих міст — сталінські забудови властиві Варшаві чи Кракову так само, як Києву чи Вінниці. А декомунізація у поляків була теж динамічно-напруженою, однак менш травматичною.

Якщо намагатися зрозуміти причини сьогоднішнього культурного піднесення польських міст, то, як мінімум, дві з них варті уваги.

Перша — це доля авангардних рухів першої половини ХХ століття (не така сумна і трагічна, як в Україні). Вони концентрувались навколо реформування міського середовища, адже на початку минулого століття місто перетворилося із теоретичного концепту чи популярного художнього образу на цілком самоцінний дискурс.

А друга причина хіба та, що "Солідарність" як протестний рух виникала саме в середовищі робітників, соціально і культурно закорінених у міський простір. Тому реформувати міста на початку 1990-2000-х стало прерогативою муніципалітетів та органів місцевого самоврядування.

Польському уряду вдалося розбудувати децентралізовану систему управління, одним із бонусів якої стали програми розвитку міст. "Принцип субсидіарності", як одна з "фішок" тогочасних реформ, ґрунтується на тому, що повноваження і право вирішувати проблеми отримують локальні органи влади чи ініціативи.

З другого боку, польська влада зберегла представництва центральних органів управління на місцях, що дає змогу задавати "правила гри" і слідкувати за процедурами дотримання законності.

Завдяки децентралізованій системі управління польські міста не чекають вказівок згори, а можуть самостійно вирішувати свої проблеми. На фото — центр Кракова (dimaberkut/Depositphotos)

Децентралізація збіглась у часі з Міською пілотною програмою реформи публічної адміністрації, яка почала діяти у 40 містах. Суть її полягала в тому, що містам делегувались певні повноваження, причому різні в кожному конкретному випадку і в різних містах.

Відтак створювались пілотні моделі статегій міського управління, покликані вирішувати локальні проблеми. Для цього існували сприятливі умови: згодом Пілотна програма змінилась законом "Про зміну компетенції деяких міст та міської сфери публічних послуг", а формування пілотних моделей змістилось на рівень маленьких містечок і сіл. 

Адміністративна реформа і делегування містам окремих прав середини і кінця 1990-х років створили добрий плацдарм для недержавних ініціатив, а відкритість польського суспільства до змін забезпечила можливості для їхньої реалізації.

КРЕАТИВНА ЕКОНОМІКА РЕФОРМУЄ МІСТА

Економічне зростання і вступ до Європейського Союзу змістили акценти на сферу культурного реформування міст передовсім, у площину впорядкування публічного простору й активізації ролі музеїв і мистецьких інституцій. Почали з’являтись також недержавні організації, стимульовані ґрантовими програмами ЄС та урядовими конкурсами мистецькі агенції, громадські ініціативи, креативні простори тощо.

Розвиток креативної економіки переформатував розуміння культурної політики у містах. Акценти змістились на те, що місто має бути орієнтованим на розвиток громади, а проекти повинні бути актуальними і залучати якомога різноманітніше коло учасників.

Галерея сучасного мистецтва Awangard BWA gallery у Вроцлаві. Фото: wroclaw.pl

Зміщення уваги на креативний сектор економіки, реформування культури та створення культурних стратегій розвитку міст дозволило активістам культури та представникам владних інституцій змінити оптику.

Відтак уже, наприклад, ініціатори проекту "Коаліція міст" (2015) ставлять питання по-своєму: "Культурна революція чи реформа? — у напрямку інноваційних культурних політик розвитку".

Як видно, вибір методу менш важливий за мету — культурні інновації. Останні аналітичні звіти від ЮНЕСКО визнають за креативною  економікою ядро новітніх економічних процесів, а проект "Коаліція міст" репрезентує польський досвід розуміння актуальних віянь:

"Модель розвитку, в основі якої політика росту, що керується гаслом "економіка, дурню!", вичерпала себе, допроваджуючи до кризи. Економіка, яка мала стати вирішенням, сама є проблемою — як перетворити її динамізм, аби вона служила цілям розвитку суспільства?

І відповідь на це питання не в економіці, а в культурі — сьогодні це відомо уже не лише антропологам. Мислення про розвиток мусить нині організовуватись навколо гасла "культура, дурню!". І повинні це гасло повісити над своїми робочими місцями відповідальні за розвиток суспільства: прем'єри, міністри, президенти й очільники міст".

Проект "Коаліція міст" якраз і покликаний працювати над реформуванням (чи таки революцією?) культурного обличчя міст. Ґданськ, Катовіце, Люблін, Лодзь — міста, що номінувались на титул "Європейської Столиці Культури", працюють спільно з чинною столицею культури-2016Вроцлавом. Працюють над формуванням ідеального образу культурної політики міста, а також над шляхами втілень реформаторських ідей.

 Вроцлав став другим польським містом, який здобув почесний титул "Європейської столиці культури". 2000 року право називатися культурною столицею виборов також Краків

Вроцлав як переможець конкурсу став сценою, яка допомагає кожному з міст артикулювати власну оригінальну історію й осмислити особливості genius loci.

НОВІ ТРЕНДИ В РОЗВИТКУ МІСТ

Але що це означає на практиці? Як формулювати сучасну культуру міст на базі самоврядування? Як результативно мобілізувати засоби культури, щоб оживити динаміку розвитку метрополій? Які засоби для цього використати?

Звичайно, кожне місто шукає свої відповіді на ці питання. Можна сказати, що, попри моду на активне освоєння публічного простору міст та перейняту у Німеччини та США трендовість джентрифікації та ревіталізації, польські міста знаходять оригінальні способи формування нової урбаністичної ідентичності.

Відтак водночас із ренесансними "сукєнніцами" — колишніми торговельними рядами, які перетворились на лубочно-комерційну атракцію для туристів, — у Кракові успішно функціонує один із найкрутіших музеїв сучасного мистецтва у Європі — MOCAK.

Відкриття нового Музею сучасного мистецтва у Кракові відбулося 2011 року. Фото: Mocak

Можна згадати відразу і краківські підземелля Ринкової площі, недавно ревіталізовані й розроблені під численні екскурсії і розваги для відвідувачів міста.

А назагал цікаво, що поляки люблять підземні туристичні маршрути — офіційних налічують близько сорока по всій країні.

Дедалі більше в Польщі традиційні історичні атракції, пам'ятки культури і архітектури поступаються популярністю новочасним ініціативам.

Проте для більших польських міст нормальною є ситуація, коли стріт-арт від футбольних фанатів, субкультур чи професійних художників існує поряд із модерною архітектурою, а раніше занедбані радянські парки відпочинку та розваг стають музеями просто неба.

Численні артефакти після декомунізації саме таким чином і вдалося зберегти — пам'ятники воїнам-визволителям, леніни, меморіали і фрагменти соціалістичного минулого перетворилися на експонати в заміських парках, нагадуючи про уроки історії.

Однак позірна еклектичність культурних форм існує, підпорядковуючись законодавчій базі місцевого самоврядування. Міста самі визначають свою політику, вибирають способи облаштування публічного простору, відтак завжди є момент відповідальності за середовище, в якому людина проживає. Насправді все просто.

З'являються також нові тренди, зокрема — екологічність.

Наприклад, Катовіце. Місто, яке самі поляки називають одним із перших в шерегу польських міст, коли запитуєш, які центри можуть похвалитись певними успіхами у сфері культурних ініціатив і благоустрою.

 Силезький театр імені Виспянського у центрі Катовіце. Фото: velishchuk1/Depositphotos

І якщо традиційно Катовіце асоціювалось з "індастріалом" через зосередження в міській зоні великої кількості промислових об'єктів, то останніми роками ситуація істотно змінилась.

Наразі у місті діє велика кількість культурних інституцій різного статусу — 9 із них входять до Реєстру Міністерства культури і національної спадщини, ще 14 мають статус муніципальних.

У Катовіце успішно функціонують 5 міських будинків культури, регулярно проводяться міжнародні музичні фестивалі, що активізують місцеві креативні кластери і сприяють розвиткові малого та середнього бізнесу, позаяк відбувається економічна і соціокультурна взаємодія.

Один із головних культурних центрів Катовіце — галерея сучасного мистецтва BWA

Вартою уваги є ініціатива, що стала на сьогодні вже візитівкою міста: "Катовіце — місто садів". Нині це цілком самостійна культурна інституція, покликана змінювати образ міста і забезпечувати всебічний культурний розвиток містян і туристів.

Проект ініціативи "Катовіце — місто садів" поєднує в собі низку дрібніших проектів, які реалізовуються як регулярні всесвітньовідомі фестивалі та сприяють активній участі жителів міста в цих проектах.

"Катовіце стріт-арт фестиваль", "Катовіце джаз-арт фестиваль", "День народження міста — люблю Катовіце", фестиваль світової музики "Сади звуків", фестиваль Ars Independent — це тільки перша п'ятірка найвідоміших подій, запроваджених у Катовіце.

Як видно, "місто садів" — радше гарна метафора в назві, однак регулярно проводяться роботи, спрямовані на озеленення міста та оздоровлення, натуралізацію міського середовища.

 Транспортний вузол у центрі Катовіце

Прикметною є орієнтація проектів на різні вікові групи, себто забезпечення адекватної соціальної інклюзивності. Пріоритетом діяльності багатьох таких ініціатив є широке культурно-інтерпретаційне поле, що часто поєднує полікультурність, різні ідентичності, пошуки діалогів між різними традиціями та наративами.

Так, скажімо, влаштований наймолодший центр сучасного мистецтва "ТРАФО" в Щецині. Будівля центру, збудована понад століття тому, довгий час функціонувала як трасформаторний цех. А 2013 року її ревіталізовано, відкрито як місце презентацій мистецьких акцій і виставок інтердисциплінарного, інтермедіального і site-specific характеру.

 До 2013 року в будівлі центру сучасного мистецтва "ТРАФО" в Щецині діяв трансформаторний цех

Ідеологічний і смисловий акцент діяльності центру "ТРАФО" зробили на порушенні актуальних проблем трансформації, транзитності культур, на роботі з ідентичностями. Тут діє книгарня, виходять друком власні публікації, діє цілий навчально-освітній комплекс, адресований дітям, молоді та дорослим.

Подібні освітні програми існують як стратегічні у багатьох польських культурних інституціях: від державних музеїв до приватних галерей.

Частиною успішно організованого простору міста є, звичайно, комунікації та інфраструктура. Добрим прикладом тут може служити Варшава, де управління міського транспорту вважається для багатьох зразковим. Воно навіть видає регулярний щомісячник "iZTM", присвячений питанням транспорту, комунікацій та міській політиці. Відтак помітно, що влада працює на фідбек — розуміє необхідність спілкування з людьми.

Польська столиця Варшава вважається містом із найзручнішими комунікаціями та інфраструктурою. Фото: marchello74/Depositphotos

Ще одна цікава ініціатива під назвою "Місто в русі" постала як сервіс, що допомагає орієнтуватись у громадському трафіку і вибирати між можливостями, наданими пасажирам.

Характерною ознакою таких ініціатив у Польщі є їхня відкритість до пропозицій і неприховане бажання вчитись і розвиватись. Вони намагаються орієнтуватись на світові досягнення і не замикаються на локальних особливостях чи в'язкості консервативних традицій. Зокрема, на сайті "Міста в русі" вказано, які ноу-хау використані під час створення сервісу.

Відкритість є визначальною характеристикою сучасних культурних ініціатив у Польщі.

Рівні можливості й доступність — те, до чого вони прагнуть.

Як зазначав Артур Целінський, один із авторів проекту "ДНК Міста", під час зустрічі в Києві в рамках проекту "Апокаліпсис міста", "місто належить так само звичайним людям, як і владі. Навіть більше. І боротьба за місто буде ефективною лише за наявності діалогу між активістами та управлінцями".

 У березні 2016 року куратор групи проекту "ДНК Міста" Артур Целінський узяв участь у дискусії "Боротьба за місто: активісти та влада". Фото автора

Проект "ДНК Міста" за своєю масштабністю та соціально-культурною спрямованістю був дуже впливовим свого часу. Він базувався на сприйнятті культури як оптики, крізь яку варто розглядати стратегії і правила міського розвитку. Розбудова громадянського суспільства на місцях замість правил гри, накинутих містянам згори, — таким був ідейним меседж. І він спрацював.

За словами Целінського, активістам ініціативних груп за кілька років вдалося створити декілька оригінальних стратегій розвитку різних польських міст. І насамперед — завдяки активності громадськості, яка коригувала роботу владних державних структур.

***

"Апокаліпсис міста" – міжнародний міждисциплінарний проект, покликаний об'єднати досвід різних країн, фахівців із різних галузей гуманітаристики та урбаністики зокрема.

Проект працює з культурною пам'яттю, паблік-артом, з міським публічним простором як сферою соціального, архітектурою, себто об'єктом уваги є урбанізм (пост)соціалістичного міста.

Яким чином можна і треба працювати з соціалістичним спадком? Як він впливає на публічний дискурс? Як формує сучасну культуру й актуальний простір міста?

"Апокаліпсис міста" – це серія діалогів двох міст про спільні та відмінні риси, публічні дискусії про перспективи устрою сучасного міста і стратегії реалізації змін, лекції, обговорення, розмови, виступи закордонних фахівців і активістів у галузі урбаністики.

Проект реалізується під патронатом Польського інституту в Києві на базі книгарні "Є". Координатори – Катаріна Новікова та Віктор Іщенко.

УП.Культура дякує Польському інституту в Києві за допомогу в підготовці матеріалу.

powered by lun.ua