7 гуртів-відкриттів української сцени в 2016 році

Нова українська музика особливо активно розвивається протягом останніх двох років. Причин є кілька, але головна з-поміж них полягає у різкому спаді активності російських артистів.

Коли концертний ринок впав до історичного мінімуму, а курс валюти виріс у декілька разів, організатори концертів були змушені шукати нові імена на вітчизняній сцені.

Таким чином, гурти, які раніше могли розраховувати хіба що на виступи в барах та невеликих клубах, отримали можливість виступати в залах на кількасот відвідувачів.

Ця можливість, а ще перетікання аудиторії в інтернет підштовхнули музикантів, які раніше і не сподівалися на визнання, взятися за інструменти чи комп’ютери і врешті наважитися записати плоди своєї творчості.

[L]За останній рік з’явилися зо два десятки гуртів, які вже встигли зіграти на українських фестивалях та потрапити в плеєри українських меломанів.

УП.Культура зібрала сім різнопланових команд, про які варто знати.

Latexfauna

Кияни Latexfauna пішли нестандартним шляхом. Довгий час вони не називали своїх імен та не показували облич. Пісні із дивними обкладинками просто з’являлися в їхньому аккаунті на Soundcloud.

Гурт міг би так і залишитися поза увагою, якби не поява треку AJAHUASKA на радіо "Аристократи", де він привів у захват ведучих. Одного повштовху виявилося достатньо, щоб Latexfauna набрала перший пул шанувальників.

Наразі гурт має всього шість пісень, тексти яких написані на своєрідному суржику. З ними команда виступає на фестивалях, роздає інтерв’ю та навіть дає сольні концерти.

Дебютний "сольник" в Києві зібрав понад 200 людей, які знали майже всі пісні напам’ять. Надзвичайний результат як для гурту, якому не виповнився навіть року.

Локомотивом творчості Latexfauna є хітовий трек SURFER.

Гурт дуже тонко відчуває настрої аудиторії та власний стиль. Навмисна простота візуального оформлення та бурлеск у текстах ідеально влучають, як це не дивно, у смаки сучасної молоді.

её

Гурт "её" з’явився на уламках харківської команди deliKate, яка грала ліричний інді-поп із клавішними.

Катя Офліян та Ігор Бірюченко започаткували "её" та разом випустили дебютний міні-альбом "Фрідом" з піснями українською, російською та англійською мовами. Пізніше до них приєднався бас-гітарист Захар Борисенко.

Музика "её" – це екстравагантний поп із алюзіями на цілу низку українських та зарубіжних виконавців. Зокрема, в одній із пісень міститься пряма цитата із хіта "Я кажу ні" Наталі Могилевської.

"её" ставлять собі за мету сказати нове слово в українській поп-музиці. Їх пісні занадто різкі як для традиційної "попси", а візуальний образ балансує між ностальгією за ранньою пострадянською сучасністю та її стьобом.

"её" пояснюють, що вони просто намагаються бути чесними перед собою та слухачами.

І справді, якщо ти живеш у розбитому під’їзді та проводиш вечори на старій радянський кухні, то співати про високі матерії й наслідувати образ життя американських кумирів доволі дивно.

Trip Inside Me

Гурт із Києва, який грає меланхолійний шугейз англійською мовою із жіночим вокалом. Цього року у Trip Inside Me вийшов дебютний альбом "Open One of The Doors".

Ще після виходу дебютного синглу на команду звернули увагу представники українського андергаунду.

Trip Inside Me – один з тих гуртів, який одразу орієнтується на закордонного слухача. В Україні вони виступають у невеликих клубах та одразу планують європейські тури.

Окремої уваги варте візуальне оформлення альбому, який зроблено у вигляді ілюстрованої книги із текстами, яку можна придбати в учасників гурту.

У своїй ніші Trip Inside Me не намагються вразити експериментальним звучанням чи посунути рамки стилів. Навпаки, вони пишуть відверту стриману музику, яку хочеться слухати і переслуховувати майже незалежно від музичних уподобань.

Женя і Катя

Женя і Катя – це дует пари Жені Мартинюка та Каті Титченко із Вінниці Гурт виконує невигадливі, але дуже чуттєві романтичні пісні під акустичну гітару із мінімальним додаванням інших інструментів.

Дует починав із каверів відомих поп-пісень, які записувалися для YouTube. Згодом з’явилася власна творчість, яку Женя і Катя цьогоріч зібрали у дебютний альбом "Втомлене місто".

Дуету вдається робити просту і зрозумілу музику українською мовою. Саме цим вони зачепили доволі велику кількість шанувальників і проторували собі шлях на українські фестивалі.

SEMMAR

Цей київський гурт грає інді-поп, що базується на клавішних партіях і нестандартних текстах. У квітні SEMMAR презентували свою першу платівку Bosfor.

SEMMAR – ще один гурт, який намагається заново винайти українську поп-музику, але робить це зовсім іншим шляхом, аніж "её" чи, наприклад, Іван Дорн.

SEMMAR – це проникливі пісні, які багато в чому базуються на традиціях синті-попу, але з українськими текстами. Парадоксально, але перший успіх київському гурту принесла пісня "Станіслав".

Цього літа гурт відіграв на багатьох українських фестивалях і став впевненіше виглядати на сцені. Зараз команда продовжує працювати над новим матеріалом.

Hindu

Співачка Таня Hindu проповідує ідеологію DIY (Do It Yourself). Усю музику вона пише та записує самостійно, вдома, що не завадило їй випустити перший альбом на британському лейблі RMN Music.

Виступ Тані Hindu в Лондоні, листопад 2016 року. Фото зі сторінки виконавиці у VK.com

Дебютний міні-альбом SPARK – це мрійливий поп, побудований на електронних інструментах. Важко не помітити вплив Grimes, канадської DIY-виконавиці, яка вже встигла отримати всесвітню славу.

Hindu, на відміну від зарубіжної колеги, відрізняться більш м’яким саундом та меншою тягою до революційних рішень.

MYOPIA

Дует із Києва, який користується лише трьома інструментами: вокалом, клавішними та ударними.

MYOPIA – це дуже гучна та відчайдушна музика, яка поєднує в собі екзальтацію My Own Private Alaska та поп-гармонії гуртів типу The Fray.

Дебютний сингл Alive вразив меломанів композиційною довершенністю та характерним вокалом Антона Шителя. Згодом MYOPIA презентувала однойменний дебютний альбом.

Зараз MYOPIA – часті гості концертів та фестивалів і активно працюють над новим матеріалом. Лише двох учасників виявилося достатньо, щоб створювати масштабний та потужний саунд.

Олексій Бондаренко, спеціально для УП.Культура