Ручна робота: Молоді українські графіки і творці принтів, яких варто знати

3904
26 травня 2017

У середині травня у Києві вдруге відбувся фестиваль ручного друку Принт Фест 2/100. Він об’єднав українських графіків-принтмейкерів.

Найцікавіші художники фестивалю розповіли УП.Культура про свою роботу і показали плоди своєї праці.

Організаторами фестивалю є дві київські принт-студії – Сері/граф і Копія #0.

-1-

Копія #0

Студія Копія #0 – це двоє дизайнерок. Варвара Перекрест є ілюстраторкою і кураторкою відповідного курсу у школі Projector. Її колега Анастасія Самойленко – дизайнерка і фотографка, засновниця Tomber. Lifestyle leather accessories.

Спільно вони працюють над постерами, які виконують здебільшого в техніці шовкодруку, а також ліногравюри і офорту.

Дизайнерки стідї Копія #0. Фото надане художницями

"У шовкодруці нас приваблює естетика та неконтрольованість, що виникає з обмежень техніки. Це також робота з кольором та унікальними текстурами, які неможливо отримати в багатотиражному виробництві.

Ідея Принт Фесту не нова, подібні події відбуваються по всьому світу. Ми відвідували та брали участь у таких заходах і минулого року вирішили започаткувати власний у Києві.

Це важливо, тому що маленькі студії та художники, що займаються принтом, зазвичай сидять тихенько по своїх майстернях, і їхні роботи бачить доволі вузьке коло глядачів.

Робота студії Копія #0

Фестиваль дає змогу зібрати всіх під одним дахом, познайомити, можливо започаткувати якісь спільні проекти. Крім того, він популяризує цей вид мистецтва, дає змогу відвідувачам познайомитись із малотиражними техніками та придбати роботи.

Коли ми відкривали студію, то прекрасно розуміли, що аудиторії для наших робіт в Україні немає і не буде, якщо не заговорити про ручний друк голосно.

Так ми почали проводити воркшопи з шовкодруку, залучаючи, таким чином, більшу аудиторію. І зрештою почало утворюватися коло однодумців.

Ми дуже здивувалися, що не зважаючи на схожі ситуації, художники, що працюють в різних техніках, товаришують але майже не співпрацюють і ми подумали, що було б гарно організувати щось, що об’єднувало всіх.

Робота студії Копія #0

Адже освіта, на нашу думку, в Україні в цілому зараз переживає не найкращі часи. Мистецька освіта дуже застаріла, однобока.

Для деяких малотиражних технік потрібне спеціалізоване дороге обладнання та ресурси, яких просто немає в доступі.

В українських навчальних закладах шовкодрук взагалі не розглядають як техніку для митця. Максимум, який присвячують на її вивчення – це один майстер-клас (якщо студентам пощастить), частіше за все просто згадають що у цій техніці працював Енді Воргол.

Натомість потенціал полягає в незалежних ініціативах, маленьких студіях і окремих художниках, які продовжують цим займатись та поширювати свої знання, організовуючи воркшопи".

Screenprinting time lapse from Kopia0 on Vimeo.

-2-

Сері/граф

Студія Сері/граф – це незалежні художниці-ілюстраторки Євгенія Полосіна та Анна Іваненко. Навчались у Видавничо-поліграфічному інституті "КПІ" на кафедрі графіки, а потім – у Вищій британській школі дизайну у Москві.

Викладають на курсі з ілюстрації у школі Projector. Як студія працюють з шовкодруком, але нерідко поєднують з монотипією, гравюрою на картоні, сухою голкою.

Художниці студії Сері/граф

Анна Іваненко:

"Мене вже давно цікавлять теми простору, різного спотворення масштабів, перспективи, об’єму на пласкому аркуші паперу. Сюжети виступають виключно зручною для мене формою для гри з графічною виразністю.

Робота Анни Іваненко

Разом з Женею ми нещодавно почали працювати над гігпостерами для музичних гуртів, яких не існує. Мене в цьому проекті найбільше цікавить, як уявлення про звуки можна перекласти графічною мовою.

Ручний друк цікавий, передусім, тому, що ніколи не знаєш що вийде врешті-решт, хоча шовкодрук - одна з найбільш передбачуваних технік. Я люблю обирати подальший шлях роботи з кожним новим шаром, керуватись процесом, трохи випускати контроль зі своїх рук".

Принт Анни Іваненко

Євгенія Полосіна

"Я цікавлюся та захоплююся соціальною графікою, але це поки зовсім інша історія.

Наразі принт для мене ототожнюється з настроєм, тому я уникаю символізму, наративу в роботах та намагаюся працювати з естетичною стороною друку, експериментуючи з техніками та формами.

Принт Євгенії Полосіної

Мені подобається поєднувати різні види друкованої графіки, створюючи дисонанс або "дискусію" між різного роду естетиками.

У ручному друці – це спонтанність, що дає свободу. Суто для мене, це як зняття відповідальності за результат: я і техніка несемо її порівну, тому результат часто сміливіший та відрізняється від того, що я роблю не в принті.

Ми відчуваємо, що подія Принт Фесту має сенс, тому що принтмейкерів стало більше, а питань від глядачів на кшталт "навіщо це друкувати вручну, є ж принтер" - менше".

Принт Євгенії Полосіної

-3-

Літографська майстерня "30"

Усі учасники майстерні навчались у Видавничо-поліграфічному інституті  "КПІ" в майстерні В.М. Іванова-Ахметова, де вивчали техніки естампу, зокрема літографію. Уже в інституті утворилась група, до якої входять Тарас Коблюк, Аліса Гоц, Олексій Нікітін та Ніна Савенко.

Процес роботи в літографській майстерні "30"

Роботи майстерні виконані переважно в техніці літографії, однак її учасники також експериментують з ліногравюрою, офортом, монотипією, гравюрою на картоні.

"Шлях вивчення усіх технологічних аспектів літографії тривав кілька років – через нестачу інформації, матеріалів і майстрів з літографії.

Робота майстерні

Наразі ми – єдина незалежна майстерня літографії в Україні, яка відкрита для відвідувачів і всіх тих, кого цікавить тиражна графіка, і ми дуже хочемо, щоби культура принту розвивалась. Адже в художніх навчальних закладах майстерні естампу або в жахливому стані, або їхнє керівництво не сприяє самовираженню і ініціативам студентів.

Поширене уявлення серед студентів про принт – марудна, невиправдана справа, яку невідомо, як використовувати в подальшому професійному житті.

Глядачі також часто не здогадуються, в чому полягає різниця між роздруківкою з принтеру і оригінальним відтиском".

Робота майстерні

-4-

Офортна майстерня Etchingroom #1

Анна Ходькова навчалась в Національній академії мистецтва та архітектури на кафедрі вільної графіки. Працює в техніках офорту, монотипії, гравюри на картоні, ліногравюри.

Робота Анни Ходькової

У її роботах переважають анімалістичні образи і етнічні мотиви, натхнення для яких шукає у старовинному текстилі, килимах і вишивці.

Робота Анни Ходькової

Крістіна Ярош закінчила Видавничо-поліграфічний інститут в НТУУ "КПІ". Працює в техніці офорту та гравюри на картоні. У своїй графіці досліджує простір і індустріальні ландшафти.

Робота Крістіни Ярош

-5-

Анна Мананкіна

Навчалась в Харківському художньому училищі, наразі завершує навчання на кафедрі графіки в Академії дизайну та мистецтв. Серед ручних технік працює в ліногравюрі та офорті, створює плакати і зіни.

Робота Анни Манакіної

"Я вважаю, що мистецтво, що відображає сучасність, в тій чи іншій мірі є політичним. Воно проблематизує багато питань: від геополітичних ситуацій і владних структур до суто інтимних сфер життя.

Соціальні і гендерні ролі є одними з ланок в цьому ланцюжку – мене цікавлять ці теми для дослідження у подальших плакатах і книгах.

Робота Анни Манакіної

Останнім часом все частіше звертаюсь до теми насилля і гендерної ідентичності, становищі жінки в мистецькому і соціальному контексті.

У навчальних мистецьких інституціях основний акцент роблять на технічній частині навчання. Якщо говорити грубо, здебільшого вчать правильно робити "красиві картинки".

Робота Анни Манакіної

Я не вважаю, що це погано, однак без уваги лишається вміння створювати незалежне висловлювання і нести відповідальність за свої слова, здатність до рефлексії в роботі.

Найбільш перспективними я вважаю відкриті майстерні, що перебувають поза державним контролем, і де групи художників можуть працювати, ділитися своїм досвідом і створювати колективні проекти".

Zine : Land of the deaf \ Страна глухих from Ann Manankina on Vimeo.

-6-

Ольга Сабко

Навчалась у Видавничо-поліграфічному інституті "КПІ" на кафедрі графіки. Після навчання багато подорожувала, переважно працювала з ліногравюрою.

інолеум легко з собою возити, майже зручно будь-де вирізати. Друкувала проби і дивилась, що виходить, вже повертаючись до Києва, у майстерню.

Робота Ольги Собко

Це було цікаво, як проявляти плівки, вже забувши, що на них знімала. Не лише через технічні моменти ліногравюра стала моєю на той момент домінантною технікою – я тоді знайшла у ній щось особливе, іншу мову, яка перебувала поза емоціями, яка візуально відповідала моєму сприйняттю краси.

Мені подобається, що я створюю роботу не пензлем, а ножем. Що час – це інколи два дні, але частіше місяць. Що те що роблю, з'явиться на папері дзеркально, а в процесі створення я скоріше уявляю, ніж бачу, що відбувається".

Робота Ольги Собко

-7-

Романа Рубан

Наразі завершує навчання в Національній академії мистецтва та архітектури в майстерні книжкової графіки. Також навчалась в Індустріальному технікумі на кафедрі графіки. Переважно працює з гравюрою.

"Обожнюю відчуття, коли різцем проходиш по лінолеуму, або повільно вивірено ріжеш дерево ножем, а потім, яке диво, відчуваєш рельєф роботи на папері - це ні з чим не порівняти.

Робота Романи Рубан

Тактильні відчуття - це те, що вигідно відрізняє ручний друк від усього, що не можна відчути кінчиками пальців.

В одному проекті довелося працювати набірними гарнітурами. Відчувала себе відчайдухом, поки набирала по літері 50 віршів. А потім в готовому арт-буці знайшла помилку. Складно уявити, що таким чином створювались цілі енциклопедії, але процес надзвичайний.

Як не крути, друкована графіка поєднує сьогодення та минуле. І ми всі – велика, дещо дивна родина, яка росте і розвивається.

З кожним роком відкривається все більше принтмейкерських майстерень та студій. Хоча, все ж таки, існує деяка замкненість спільноти на собі самій: самі створюємо та самі підтримуємо одне одного".

Робота Романи Рубан

Дарина Ніколенко, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua