Міністр рекомендує. Що дивитися, читати та слухати в грудні

"Українська правда. Життя" продовжує рубрику, у якій міністр культури Євген Нищук раз на місяць радить книжки, вистави, музику та кіно і пояснює, чому саме їх він обрав.

КНИГИ

Катерина Калитко. "Земля загублених, або маленькі страшні казки". Видавництво Старого Лева

Хочу розпочати з однієї досить непростої книги. Як людина, яка багато читає, звертаю увагу на книжкові новинки наших видавництв. Книга "Земля загублених" привернула погляд на полиці книгарні, а потім занурила у дивний світ сірого кольору. Де війна – моторошне тло сучасності.

Авторка проводить паралелі крізь усю історію людства, яка наскрізь просякнута війною. Людина весь час переживає наслідки минувшої війни, або прагне уникнути наступної, каже вона.

І все це обростає міфами та легендами, піснями та віршами, утворюючи цей безперервний калейдоскоп історій.

Дійсно, це не книга, що розважить. Та попри ті ниточки суму, які йдуть крізь неї, крізь долю кожного з персонажів – вона вчить шукати сили навіть у найскладніших ситуаціях, знаходити в собі мужність допомагати людям поруч.

На жаль, погані речі стаються, але нам треба вчитися з цим жити, шукати світло навіть у найбільшій темряві й залишатися при цьому людьми.

Кшиштоф Зануссі. "Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати". Видавництво "Довженко Букс"

Кожне людське життя йде по-своєму, і немає простих рецептів, як досягти щастя. А може, тих рецептів і взагалі не існує?

Наступна книга – це спогади відомого польського режисера, кіносценариста та продюсера Кшиштофа Зануссі, з яким я маю честь бути знайомим особисто і якого дуже поважаю. При зустрічі ми багато розмовляємо, і той життєвий досвід, який має Зануссі – надзвичайно цікавий, він може багато чому навчити.

От і тут у книзі ми маємо нагоду зазирнути у його дитинство та юність, познайомитись з першим коханням, прослідкувати як формувалась ця видатна мистецька особистість, як розквітала його професійна кар’єра.

Просто на сторінках стосунки між людьми – все, що так чи інакше впливає на формування митця.

Читаючи цю книжку ніби вступаєш у он-лайн розмову з автором, який на власному досвіді вчить комунікувати зі світом.

Це роздуми про вічне і сучасне. Про досі відкриту проблему – як жити повним життям і водночас не втрачати свого духовного потенціалу, тобто буквально як "з’їсти тістечко і далі його мати".

Ганс Христіан Андерсен. "Снігова Королева". Видавництво "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га"

Від серйозної літератури напередодні рідв’яно-новорічного циклу свят хочеться перейти і до світлої казки – однієї з найяскравіших дитячих книжок, яка вже кілька століть занурює у дивовижний засніжений світ, змушує разом з Каєм та Гердою пережити чарівні пригоди.

Ця книга – прекрасна нагода провести вечір з власними дітками, племінниками чи похресниками, не втрачайте такої можливості, бо це незабутньо.

Окрім того, нещодавно, спілкуючись зі своєю маленькою похресницею, відкрив для себе цю книгу з нового боку – у вигляді мультимедійного додатку на планшеті.

Чарівні малюнки видатного українського художника-графіка Владислава Єрка в буквальному сенси слова – оживають, у казці іде справжній сніг, а паралельно з читанням знаменитої книги – можна пограти у ігри.

Звісно, хтось може сказати, що це не зовсім нова книга, але вже протягом кількох років – це прекрасний зимовий подарунок і дітям, і дорослим.

КІНО

"Кіборги". Український художній фільм. Режисер Ахтем Сеітаблаєв, сценарій Наталя Ворожбит

Ми живемо в унікальний час – фактично, на сторінках підручника з історії, щодня ми стаємо свідками подій, про які вже у найближчому часі в книжках читатимуть наші діти та онуки.

Історія "Кіборгів" – це вже легенда. Наша сучасна легенда. Коли люди вистояли – не вистояв бетон. 242 дні під обстрілами проросійських бойовиків наші воїни боронили невеликий клаптик української землі, не бажаючи віддати її ворогу.

Їх героїчна боротьба стала справжнім символом незламного українського духу, а назвою "кіборги" досі лякають у пропагандистських медіа.

Цей фільм – складна, болюча але чесна сторінка історії нашої боротьби у 2014 році – на самому початку відкритої війни з РФ. Це те кіно, яке мають побачити як в Україні, так і за кордоном.

Після прем’єрного показу фільму я спостерігав за емоціями людей, які виходили з зали – не було звичного гомону, багато хто мовчав, обдумуючи побачене.

Я радий і гордий, що Міністерство культури, яке я очолюю, долучилось до створення цього фільму, адже кінострічка є одним з переможців 8-го конкурсного відбору Держкіно.

Певен, це той напрямок, який ми маємо підтримувати і надалі – художніми та документальними кінофільмами, книжками, музикою творити власного Героя, робити те, що не робилося роками.

Раджу кожному подивитися це кіно, тим більше – кожні 5 гривень з квитка будуть спрямовані на допомогу нашим військовим.

МУЗИКА

"Коли цвіте папороть". Львівська Національна Опера. 15-17 грудня, 18:00

У твору "Коли цвіте папороть" Євгена Станковича цікава доля. "Над цією оперою нависають хмари, а будь-які намагання поставити її – терплять крах", – казав він якось.

Ще в 1977 році Станкович почав роботу над постановкою, яка мала стати справжньою тогочасною культурною революцією.

В радянській Україні мав зазвучати правдивий український фольклор, виконаний у модернових техніках.

Але тоталітарна комуністична гідра не дала втілитись цьому проекту – вже за кілька днів до виходу на театр посипались комісії, перевірки, були навіть рекомендації авторам не приймати пропозицій на закордонні гастролі (проектом серйозно цікавились французи), були міліцейські кордони і, зрештою, заборона прем’єри з формулюванням "з технічних причин".

Сам же твір настільки розтерзали на шматки, що в усіх наступних постановках так і не змогли втілили цільного авторського задуму.

Втім, час минув і, певен, вже у незалежній Україні нам вдасться побачити "Коли цвіте папороть", осучаснену феєрію – фольк-оперу-балет, цілісну, з автентичним авторським змістом.

Родзинкою постановки стане участь у ній нашої золотоголосої Ніни Матвієнко. Щиро скажу – з великою цікавістю чекаю на цю прем’єру митців Львівської Опери.

"Мандри". Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім". 14 грудня, 19:00

Вже багато років я великим поціновувачем творчості гурту "Мандри". Це чиста і світла музика, яка супроводжує в різні часи – радісні та сумні.

Пригадую, як його пісню "Не спи, моя рідна земля! Прокинься, моя Україно!.." співали по всій Європі після Помаранчевої Революції, коли ми разом подорожували в турі, а також як актуально вона звучала у найгарячіші морозні дні зими 2013-2014 року. В цих словах Сергія Фоменка немає фальші, ці слова надихають до боротьби!

Таким самим чесним є і новий альбом Сергія – "Час летить". Лейтмотив усіх пісень – боротьба за Україну і я знаю, що альбом вже пройшов бойове хрещення на Сході України, де його презентували нашим військовим – у Маріуполі, Торецьку, Волновас та Авдіївці.

Правдива музика від правдивих музикантів! Приходьте на цей концерт обов’язково!

"Пісні війни". Соціально-мистецький проект "Наш Формат"/Jenny Records

Ця збірка мене справді щиро вразила.

Так, дійсно, з перших днів війни на Сході наші українські артисти підтримують дух українського війська. Приїжджають з концертами, виставами, знайомляться, спілкуються.

Але наважитись на таку сміливу авантюру і створити альбом дуетів – військових та відомих музикантів – для цього потрібна неабияка творча сміливість. І тендітна дівчина Галя Гузьо наважилась та зробила це – об’єднала всіх.

Це справді хороша робота, а кожна пісня – вже маленький літопис. Ба більше – маючи такі збірки, ми відкидаємо багаж радянської творчості, наповнюємо нову українську військову пісню новими змістами.

Це вийшло справді щиро. Я дякую колегам-артистам, хто долучився до цієї роботи – "Піккардійцям", Івану Леню з Kozak System, Тарасу Тополі з Антитіл, Фомі, Сестрам Тельнюк, Насті Приходько, Юрі Журавлю, актору Роману Семисалу та багатьом іншим.

Я радий, що і Мінкульт на одному з етапів долучився до роботи. Колеги, думаю, варто замислитись над продовженням.

ТЕАТР

Вистави "Жінки у Ре Мінорі" та "Довгий Різдвяний обід" у постановці Раду Поклітару. Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва.15 грудня, 19:00

Раду Поклітару – ще один видатний український митець, який готовий на експеримети. Раду відчуває музику, кожний рух музичної інтонації, і цей талант він віртуозно трансформує у танок!

Колись його роботу називали творчою авантюрою, тепер же – вистави його рідного колективу "Київ-Модерн Балету" бажані гості на усіх мистецьких майданчиках.

Наприклад, цього року ми ініціювали і провели Перший Фестиваль у Кропивницькому – пам’ятаю, який інтерес викликали його постановки та з яким запалом люди розбирали на них запрошення.

Вистави, що покажуть у Києві – вже можна назвати класикою. Це одноактні балети на музику Баха та Вівальді. Історія про жіночу дружбу (з роздумами чи взагалі вона існує) та розповідь про швидкоплинність життя, яке проноситься у низці застіль і святкувань. Хореографічні роздуми про те, чим кожен з нас наповнює свої життя і як важливо цінувати кожну його хвилину.

Я сам із задоволенням відвідую балети Раду і раджу усім – це справжня естетична насолода.

ВИСТАВКИ

"Бойчукізм. Проект великого стилю". Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал". 7 грудня – 28 січня

У "Мистецькому арсеналі" – нова виставка. Цей проект – історія про мрійників, які хотіли змінити світ навколо себе, про реформаторів мистецтва, які відходили від традиційних форматів в пошуках чогось нового. Вони створили утопію і самі стали її жертвами.

Бойчукісти – стали одним із символів епохи в образотворчому мистецтві. Це феномен українського мистецького минулого, творчість без перебільшення світового рівня.

[L]Але настільки потужним був їх вплив, настільки сильним відчуття свободи, що тоталітарна машина зробила їх ворогами народу, а саме мистецтво – закинуло за гриф "заборонено".

Це культурна спадщина, яка стосується кожного в Україні, це частина нашої ідентичності і частина нашої відповідальності.

Обов’язково підіть в "Арсенал", адже те, що ви побачите та прочитаєте – справді вас вразить.

Підготувала Олександра Гайворонська, УП

Для колажу використане фото cultprostir.ua

Реклама:

Головне сьогодні