Міністр рекомендує. Що дивитися, читати та слухати в лютому

4637
8 лютого 2018

"Українська правда. Життя" продовжує рубрику, у якій міністр культури Євген Нищук раз на місяць радить книжки, вистави, музику та кіно і пояснює, чому саме їх він обрав.

КНИГИ

Юрій Андрухович. "Коханці юстиції". Видавництво Meridian Czernowitz

Це роман, на який ми всі, без перебільшення, очікували близько 10 років, бо приблизно стільки не виходив "повний метр" нашого літературного патріарха Юрія Андруховича.

І нова книга повністю виправдовує це чекання.

"Коханців юстиції" я отримав з підписом від автора у подарунок до свого дня народження у грудні. Це було неймовірно приємно, бо я давній шанувальник творчості пана Юрія, в домашній бібліотеці маю не одну книгу. А його переклади! Навіть Шекспір мовою Андруховича звучить якось рідніше.

Юрій Андрухович. "Коханці юстиції"

Через надзвичайно напружений графік роботи на читання часу залишається небагато – лише пізно ввечері або ж в дорозі. Чесно вам зізнаюся, роман лише розпочав, але його ритм, майстерне слово просто захоплюють. Навіть цей текст писав, відволікаючись на книгу.

"Коханці юстиції" – це історії реальних галицьких злочинців, які автор доповнює власними деталями: з кінематографічною точністю він оплітає життям світ навколо цих людей.

Читаючи, незримо, але ясно бачиш їхній світ, стаєш свідком змін їхньої свідомості, внутрішньої боротьби, сумнівів та розкаяння.

"Коханців юстиції" – читати обов’язково! А сценаристам варто серйозно задуматись про екранізацію: на щастя, і державні кошти на це є, і українське кіно переживає нині свій стрімкий розвиток та реально завойовує серця українців.

"Книга-мандрівка. Україна". #Книголав

Ще одне яскраве видання – "Книга-мандрівка. Україна" (авторський колектив – креативна агенція Green Penguin) – має всі шанси стати популярним, гарним та стильним представницьким подарунком.

І не лише для українців, а й для іноземців – настільки просто та цікаво представлені факти про нашу країну.

Їх на сторінках понад тисяча. Особисто я планую придбати кілька примірників саме на подарунки хорошим людям.

Перегортаючи сторінки, переходячи від області до області, від міста до міста ми бачимо, наскільки унікальною є Україна, для скількох талановитих людей є Батьківщиною, який має економічний та туристичний потенціал, яку неймовірну історію та культуру – традиційну та сучасну.

"Книга-мандрівка. Україна"

Тут справді багато символічних речей: "Динамо Київ" та Серж Лифарь – на сторінці про Київ; Петриківка та Дніпрові пороги на Дніпропетровщині; перший український звуковий фільм "Симфонія Донбасу" 1931 року та терикони Донеччини; озеро Несамовите, писанкова Коломия – місто, що подарувало мені мою дружину Оксану, та дерев’яні церкви – спадщина ЮНЕСКО, – на сторінках про рідну Франківщину; Бахчисарай та Херсонес Таврійський у Криму. І ще багато іншого.

У силу державної роботи я часто буваю в регіонах, і це те наше багатство, яке я бачу в поїздках. Це все те, що ми маємо цінувати, те, чим маємо пишатися, те, що маємо щоденно відкривати і досліджувати.

Думаю, авторам варто замислитись і про англомовний варіант книги. Певен, він би так само мав неабиякий попит.

Мері Дженнінгз Геґар. "Стріляй, як дівчисько". "Клуб сімейного дозвілля"

Це книга, яка вражає. Вражає героїзмом, готовністю на ризик та самопожертву, самовідданою боротьбою за правду та справедливість. Вражає справжньою жіночою силою.

В основі сюжету – історія-спогад, драма з реального життя від американської військової льотчиці, яка була нагороджена медаллю за відвагу "Пурпурове серце" та званням Герой війни.

Мужня жінка відпрацювала кілька відряджень до зони бойових дій у Афганістані, під обстрілами вивозила поранених з поля бою, навіть її підбитий літак не став на заваді подвигу – військові вижили та вийшли з оточення.

Мері Дженнінгз Геґар. "Стріляй, як дівчисько"

За свідченнями, жінка врятувала більше сотні життів, це справді надзвичайно. У передмові авторка зізнається: у її житті були різні рішення – і героїчні, і сумнівні, були перемоги і були втрати, – таким чином крізь призму своєї долі вона писала велику історію великої країни.

Я переконаний, "Стріляй, як дівчисько" надихне кожного. А надто тих сильних українських дівчат, які сьогодні захищають державу від агресора з РФ. Головне – не опускати рук, як би складно не було.

Я справді щиро захоплений їхньою мужністю та готовністю відстоювати свої права.

До слова, нещодавно ми мали честь підтримати проект про таких надзвичайних дівчат – документальний фільм "Невидимий батальйон". З реальними історіями, кожна з яких заслуговує стати такою ж книгою-бестселлером, а кожна з дівчат – уклінної вдячності та поваги.

КІНО

"МІФ", документальний фільм. Режисер Леонід Кантер, Україна

Ми є свідками народження в Україні сучасного героя – сильного, мужнього, мудрого й талановитого. Та, на жаль, реальність війни є жорстокою, і вона забирає найкращих.

Зірка Василя Сліпака яскраво сяяла на мистецькому Олімпі, кар’єра стрімко неслась вгору, його соло зривало шквал аплодисментів у переповненій залі Паризької національної опери. Втім, серце чоловіка було в Україні, і з початком війни Сліпак став Міфом та поїхав боронити від ворога український Донбас.

Його бойові побратими розказували – він воював, відлучався на концерти, змінював костюм на військову форму і повертався назад.

Якось я дивився його інтерв’ю одному з телеканалів і сподівався на нашу можливу подальшу співпрацю у сфері культури. Цей образ сильного воїна зі зброєю в руках та піснею на устах вражав, він був як з давніх мальовничих полотен, що ожили в сьогоденні.

Однак хижа куля снайпера одного дня зробила Міфа-Сліпака легендою... Легендою, яка тепер житиме у фільмах та книгах.

Документальний фільм "Міф" розказує нам історію про те, як маленький хлопчик з львівського хору "Дударик" силою свого таланту завоював світову оперну сцену, а силою любові до Батьківщини – серця тисяч українців.

Режисер фільму – Леонід Кантер. Документальні кадри поєднано з анімацією талановитого художника та музиканта, мого доброго друга Юрка Журавля, музику до фільму створили талановиті композитори, серед яких – близький друг Сліпака Євген Гальперін, що писав музику для Люка Бессона, Роман Григорів, Ілля Разумейко та Едуард "Діля" Приступа.

"Міф" – це героїчна історія, яку раджу подивитись кожному. У всеукраїнському прокаті – з 8 лютого.

МУЗИКА

ТНМК та оркестр "Слобожанський". Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка. 16 лютого, 19:00

У музиці я дуже люблю цікаві жанрові поєднання, коли артист намагається вийти за межі звичного для себе стилю, спробувати щось нове.

Наприклад, коли відомі рок-музиканти з’являються на сцені з класичним оркестром. Колись так мене вразив проект лідера гурту System Of A Down Сержа Танкяна "Orca".

Яскраві ініціативи презентують й українські артисти. У 2013 році гурт "Танок На Майдані Конго" започаткував один зі своїх найбільших проектів "Симфо-хіп-хоп", поєднавши власну музику зі звучанням харківського молодіжного академічного симфонічного оркестру "Слобожанський".

Відтоді проект збирав аншлаги у багатьох українських містах, а виступ у моєму рідному театрі Франка був зафільмований, а також вийшов на вінілі.

Під час концерту 16 лютого матимемо прекрасну можливість знову зануритись у цей яскравий музичний світ. Тим більше, наскільки мені відомо, окрім вже відомих композицій, гурт планує включити до програми нові пісні.

НАОНІ. Всесвітньовідомі рок-композиції та джазові хіти. Клуб Atlas. 8 лютого, 19:00

Продовжуючи говорити про цікаві музичні проекти, не можна не згадати і наш всесвітньо відомий колектив з майже 50-річною історією – Національний академічний оркестр народних інструментів під орудою Віктора Гуцала.

Зберігаючи свої класичні традиції, НАОНІ виходить за межі, співпрацює з відомими українськими артистами. Їхній сміливий проект з електро-фолк гуртом ONUKA довів усім – традиційна українська музика може звучати актуально та стильно.

Зізнаюсь, під час пісенного конкурсу "Євробачення", що цього літа відбувся у Києві, я з гордістю розповідав нашим європейським партнерам про такі яскраві музичні проекти, і ті були вражені колоритом.

Цього разу в столичному клубі НАОНІ презентує програму, де у супроводі кількох десятків народних інструментів – бандури, дримби, духових інструментів, басолі, полтавського ріжка або козобаса – будуть презентовані всесвітньовідомі хіти Beatles, Metallica, Queen, AC/DC тощо.

Музика гурту "Скрябін"

Кілька днів тому усі ми згадували про неймовірну втрату для усієї української культури – три роки з дня загибелі в автокатастрофі лідера гурту "Скрябін" Андрія Кузьменка.

Ми були добре знайомі з Кузьмою, перетиналися на багатьох мистецьких акціях. Він мав надзвичайне почуття гумору, тонко відчував світ навколо, в цих компаніях ніколи не було сумно.

Творчість "Скрябіна" – це один з китів української сучасної музики. Саме вони разом з "Кому Вниз", "Плачем Єремії", "Братами Гадюкіними", "ВВ", сестрами Тельнюк, Марічкою Бурмакою заклали основи нашої культури, показали Україну унікальною – з власним мистецтвом, вільним від радянської пропаганди.

Один мій друг після цієї трагедії сумно сказав: "Музика "Скрябіна" для мене є чимось незамінним у житті. Вона, як повітря чи вода, без яких важко уявити себе.

Цей гурт створив мій музичний смак, створив самого мене, а якби не Кузьма – я б не був тим, ким я є. Їхня музика супроводжує з юних років… Аж раптом страшна аварія, і в одну мить приходить прозріння. Але сказати "дякую!" вже пізно…"

Музика "Скрябіна" постійно супроводжує мене в дорозі, в машині є кілька їхніх альбомів.

Вслухайтеся лише у перші платівки "Мова риб", "Птахи", "Казки". Це глибоко філософські речі, які й сьогодні звучать актуально. "Багато бачив я тих ваших казок, і злим буває добрий Дідо Мороз, і не велика є Людина-гора, і в Короля ніколи грошей немa…"

Пісня "Мовчати" з Іриною Білик досі викликає мурахи по шкірі.

А патріотичний альбом "Наші партизани", створений з Тарасом Чубаєм, ще у 2004 році став прославляти звитягу українських воїнів.

Перераховувати можна довго, але, підсумовуючи, скажу так: цінуймо своє – слухаймо українське!

ТЕАТР

"О два". "Дикий Театр". Сцена 6. 14 лютого, 19:00

"Дикому Театру" незабаром виповниться лише 2 роки, але його молодий колектив вже встиг здійснити справжній мистецький прорив.

Експерименти цих талановитих, юних, сміливих можуть вражати і дивувати, але саме вони дають театрові нове дихання.

Так, Україна славна корифеями – Карпенком-Карим, Саксаганським, Данченком – людьми, без яких театральне мистецтво неможливо уявити, але ж як цікаво час від часу з традиційних театральних приміщень переміститись до, наприклад, Цирку та вдягнути на виставу водонепроникний плащ, бо "Дикий Театр" презентує "дику" виставу де в усі сторони хлюпає вода та розлітається борошно.

"О два". "Дикий Театр"

14 лютого відбудеться прем’єра вистави "О два". Про що ж говорити у день закоханих, як не про любов?! Навіть попри те, що інколи вона вбиває.

Спектакль створений за п’єсою Івана Вирипаєва "Кисень". Режисерка – Влада Бєлозоренко.

"Коли у місті мало кисню – люди задихаються, і їдуть у ліс. Коли у людях мало кисню, люди перестають відчувати, і йдуть геть.

А коли ти зустрічаєш людину, переповнену киснем – ти готовий на все, бо жити більше не можеш ані секунди", – так звучить опис вистави, і він надзвичайно точно передає її ідею.

В "О два" постають питання, зрозумілі кожному – соціальні, політичні, духовні, і, найголовніше – особистісні. А від того ще цікавіші у постановці юних відвертих театральних сміливців. Яскраві враження від перегляду гарантовані.

МИСТЕЦТВО

"Прислухаючись до себе". Тетяна Яблонська. Виставка творів пізнього періоду художниці з колекції родини. Музей книги і друкарства України

Українка Тетяна Яблонська – жінка-легенда, одна з найвидатніших художниць ХХ століття, чия творчість, без перебільшення, стала дзеркалом цілої історичної епохи, героїчної та трагічної водночас.

Її ім’я нерозривно пов’язане з Україною, на її картинах виховуються цілі покоління, а самі полотна називають культовими.

У цих роботах усе пашіє життям, а мистецтвознавці відзначають серйозне захоплення художниці імпресіонізмом, який сміливо і тонко пронизував тодішній мистецький соцреалізм. Втім, що б не було зображено на картинах, її роботи вирізняло одне – надзвичайна відвертість.

"Прислухаючись до себе". Тетяна Яблонська

"Я дуже люблю свою майстерню. Вона – на щасливому місці. Тільки-но зайдеш до неї, подивишся у високі вікна на старокиївські пагорби – забуваєш усі життєві прикрощі, і тебе охоплює відчуття спокою й гармонії з навколишнім світом", – казала Яблонська. Вона любила Київ, і місто відповідало їй взаємністю, надихало на творення.

Насолодитись справді високим українським мистецтвом можна до 12 березня на унікальній виставці у київському музеї Книги та друкарства, що на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

"Нацпром". Виставка художніх творів. Мистецьке об'єднання "Дзиґа". Львів

"Нацпром" – це унікальний мистецький проект, створений художниками Олегом Тістолом та Миколою Маценком ще у 90-х. Саме тоді молоді митці взялися аналізувати різноманітні культурні шари, легенди та стереотипи у суспільстві.

Протягом усіх років вони з хірургічною точністю виокремлюють ці найцікавіші "релікти" на своїх полотнах, інтерпретують їх мовою сучасного мистецтва та дають можливість глядачеві домислити, дофантазувати, пропустивши крізь себе. Вони апелюють до знакових історичних подій та творять власні легенди, сповнені нових змістів, нагадуючи про циклічність історії.

Обидва художники надзвичайно популярні у світі, активно виставляються за кордоном, а саме це, на мою думку, є найкращим промо України, самого бренду української культури.

І успіхи України на світових мистецьких форумах, як то, до прикладу, Венеційська Бієнале, йде в унісон з філософією цих художників.

Саме через культурну дипломатію ми можемо продемонструвати світу, яким цікавим та актуальним нині є українське мистецтво.

В експозиції "Дзиги" – ціла ретроспектива творів Маценка та Тістола – від 90-х до сьогоднення, маловідомі, а від того ще цікавіші твори митців.

За словами художників, вони – одвічні борці за справедливість, а саме мистецтво – це не лише споглядання, воно є надзвичайно дієвим засобом як для аналізу історії та сьогодення, так й інструментом творення чогось нового та кращого.

Впевнений, виставка "Нацпром" не залишить байдужим, а тонкий гумор художників, поєднаний з високою майстерністю, подарує не лише яскраві враження, а й дозволить поринути у цікавий мистецько-філософський вир.

Підготувала Олександра Гайворонська, УП

powered by lun.ua