Наймолодша художниця України: як створити персональну виставку, коли тобі три роки

Анастасія Барчишена є наймолодшою художницею країни, яка малює картини у жанрі реалізм.

Дівчинка потрапила у Книгу рекордів України у трирічному віці, створивши 14 робіт для персональної виставки, що відбулась у квітні 2018 року у Вінниці.

***

За словами матері, художниці-викладача Анни Барчишеної, донька малювала завжди.

Вчити Анастасію вона почала, коли дівчинці виповнилось 2 роки.

– Я не планувала її так сильно розвивати, хотіла просто навчити, як інших дітей.

Вона спочатку малювала на папері, потім весь час просила холст, але я їй не давала, тому що ну це дорого... Дитині дати в 3 роки, щоб вона зіпсувала! Мені жалко було, – сміється Анна. – Ну, я їй дала і вона намалювала.

Справжнім подивом для матері стала самостійно намальована Настею свічка.

"Саме після неї [картини] я почала з нею активно займатися, тому що вона побачила саме 3 кольори: білий, червоний і жовтий.

До мене діти ходили 6-7 років, і не могли побачити, що тут саме три кольори. Мене саме це вразило, що дитина не просто може передати форму, вона ще й кольори відрізняє.

І головне, що рука ще не набита, вони ж не вміють ще писати, мало малюють олівцями, але вона зуміла хоть якось зобразити ці кольори.

Ми не планували, щоб Настю вписали у Книгу рекордів України. Так як вона малювала красиво, ми вирішили організувати виставку лише для своїх близьких, і я дуже хотіла, щоб це було якось офіційно записано.

В галереї мені підказали, що можна подати заяву у Книгу рекордів України, і тоді в нас буде офіційний запис".

Анастасія сприймає свою творчість як гру.

У садочку їй подобається малювати разом з іншими дітками, використовуючи найпростіші техніки: малювання пальчиками та "кіточками" (пензликами).

Майстерню Настя називає "нашою роботою", сама фіксує скотчем папір до планшета і пишається цим, адже "діткам це не дозволяють".

Вдома її залишають наодинці з фарбами, щоб вона малювала, використовуючи їх, як забажає.

Досвід Анни підказує, що заборони заважають відкритись творчості: "У школах діти зажаті, вони не можуть навіть вийти за край листка".

Усі картини художниця створює самостійно, лише зображення певних елементів, наприклад, квітів, мама може їй пояснити і показати.

– Можна так намалювати, а можна так, – каже Анна, проводячи лінії на планшеті, старанно оминаючи малюнок доньки.

– Мама, нєт! Мама, я сама! – Настя злиться, тупотить ніжками і забирає планшет назад.

Анна сміється і каже, віддаючи малюнок:

– Буває, питають: "Ви допомагаєте з малюнками?". Навіть якби я хотіла, як би я могла?.

Дівчинці подобається малювати.

Які б знання Настя не отримувала, вона, за словами матері, їх "перекрутить по-своєму і намалює усе так, як сама бачить".

Анастасія показує свої картини:

– Це море, а це пісок, а це подарунки від Діда Мороза.

При подальшому розгляданні видно, що подарунки зроблені з пластиліну і прикріплені до полотна.

– Це лошадка, а це ... котик, – каже Настя. – Це – море, а там кораблик пливе".

У майстерні Анастасія має власну полицю зі своїми акриловими фарбами.

Їй подобається багато кольорів, а найулюбленішими називає "білий, жовтий, червоний, фіолетовий і синій".

Найчастіше у картинах використовує рожевий і синій.

– Мені цікаво, що у нас буде з цими малюнками, – розповідає Анна. – Вона тваринок різних, діток починає малювати. Як це переросте, у які картини – мені самій цікаво.

Ольга Мартинова, для УП.Життя