"Букер" за роман про зґвалтування. Чому це важливо

2803
19 жовтня 2018

Цьогорічного "Букера" отримала північно-ірландська письменниця Анна Бернс (Anna Burns) за свій третій роман "Молочник" (Milkman).

56-річна авторка отримала свою премію ввечері 16 жовтня у Лондоні. Сума винагороди склала 50 тисяч фунтів стерлінгів або ж 1 815 450 гривень.

2500 фунтів отримує також кожен автор, який увійшов до короткого списку премії.

Анна Бернс та її третій роман "Молочник". Фото NZ Book Council/Twitter

Літературний оглядач The Washington Post Рон Чарльз називає книжку Бернс "похмурим експериментальним романом про 18-річну занурену в книжки дівчину, яку згвалтував парамілітарний активіст на прізвисько Молочник, під час заворушень у Північній Ірландії (а конкретніше – у Белфасті 1990-х, – авт.)".

Цей Молочник – 41-річний одружений чоловік. Він вишукує молоденьких дівчат для випадкового сексу. Героїню роману він побачив на вулиці, коли вона йшла зі школи додому, читаючи роман Вальтера Скотта "Айвенго", і запропонував її підвезти. Коли дівчина відмовилася, він почав бігати разом з нею у парку.

"Звісно ж незаміжня, читаюча на ходу дивачка потрапляє на гачок педофіла Молочника", – пише оглядач The Irish Times Едріан МакКінті.

Сама героїня роману розповідає про це так: "Щодня у дощ чи у сонячну погоду, під звуки пострілів чи вибухи бомб, шум сутичок чи повстань я йшла додому, читаючи ще одну книжку.

Зазвичай це була книжка написана у ХІХ сторіччі, бо я не люблю книжок, написаних у ХХ сторіччі, бо я не люблю ХХ сторіччя. Тепер я думаю, пригадуючи ті часи, що Молочник знав про все це також".

Між іншим, Анна Бернс – це перша нагороджена Букером письменниця із Північної Ірландії, бо до цього її отримували тільки письменники із Республіки Ірландія Джон Бенвіл, Енн Енрайт та Родді Дойл.

А жінкам цю премію не давали вже п’ять років: останньою її отримала Елінор Каттон за роман "Світила", який виходив і в українському перекладі.

Книги, які увійшли до короткого списку Букерівської премії. Фото NPR

На сайті Букерівського комітету анотація роману виглядає так. "У цьому безіменному місті небезпечно бути цікавим. Головна героїня роману, яку всі називають "середня сестра", докладає чималих зусиль, аби приховати від своєї матері та й від усіх взагалі свої зустрічі із Молочником, якого вона вважає своїм "майже хлопцем".

Але коли чоловік сестри героїні пронюхує, чим вона займається, і запускає чутки, то наша дівчина стає "цікавою".

А от саме цього їй би хотілося найменше, бо бути цікавим це бути помітним, а бути помітним небезпечно.

"Молочник" це історія про чутки та побрехеньки, мовчання та навмисну глухоту. Це історія про бездіяльність із вражаючими наслідками".

Кожен автор, який потрапляє до короткого списку Букера, дає коротке інтерв’ю для сайту премії.

Анна Бернс розповіла про витоки свого роману так: "Я зростала у місці, охопленому насильством, недовірою та параноєю, населеному людьми, які понад усе намагалися вижити у цьому світі".

Журі премії висловилося про роман у найгучніших епітетах, зробивши йому непогану рекламу: "Місцями лякаючий і натхненний, роман "Молочник" стилістично абсолютно вирізняється серед інших.

На перетині класу, раси, ґендера та сексуального насильства ця книжка розповідає про владу та пригнічення із беккетіанським гумором (мається на увазі один із центральних авторів літератури абсурду Семюел Беккет, жарти якого також були доволі парадоксальними, – авт.) і пропонує читачам повністю оригінальний погляд на Ірландію в часи заворушень очима молодої дівчини.

Справді експериментальний, цей роман здатен іноді в одному реченні переноситися від сцени суспільного життя до інтимного простору розуму, і це приголомшливо".

Як нагороду авторка отримала також 50 тисяч фунтів стерлінгів. Фото ABC

Втім, голова журі, британський філософ Кваме Ентоні Аппіа називає гумор письменниці "уїдливим".

Оцінити якість гумору Бернс можна за цитатою з роману: "Я не знаю, чий він був молочник. Не наш точно. Та й взагалі нічий. Він не брав замовлень на молоко. Він взагалі не мав до того молока жодного стосунку. Він навіть не розвозив молоко".

Анна Бернс народилася у Белфасті, але зараз мешкає у Лондоні. Окрім "Молочника", вона написала два романи "Маленькі конструкції" та "Без кісток".

Між іншим, "Букер" означає не лише винагороду, але й суттєве збільшення продажів.

За інформацією видання The Guardian, жодному із фіналістів цього року не вдалося продати більше 6000 копій у Великобританії.

Редакторка відділу культури Клер Армідстед вважає, що "Молочник" це звісно, хоробрий вибір, але він навряд чи задовольнить продавців книжок". Що означає ця фраза, легко зрозуміти, зі слів Кваме Ентоні Аппіа. Він пояснює, що читати цю книжку буде важкувато.

"Я проводжу мій час, читаючи "Філософський журнал", тому за моїми стандартами це не дуже важко", – зауважив він.

Неможливо не процитувати, що пише про роман Анни Бернс видання "The Irish Times". Асоціації там доволі несподівані.

"Молочник" читається, як один із тих російських романів, що починаються словами "Колись одного разу, у нашому глухому провінційному містечку З.", і це заплутане побутове дослідження проблемної родини має приємні відлуння книжок Чехова, Толстого і Тургенєва", – пише автор видання Едріан МакКінті.

Серед причин, через які ця книжка отримала винагороду, називають, зокрема, дуже популярний останнім часом рух #MeToo (його більш рання українська версія #ЯНеБоюсьСказати), коли жінки або чоловіки розповідають про випадки сексуального насильства, яких вони зазнали у минулому.

"Я сподіваюся, це книжка допоможе людям зрозуміти рух #MeToo, – написав з цього приводу Кваме Ентоні Аппіа.

Роман Анни Бернс заслужив премію саме тому, що дає нам глибоку, витончену і складну інтелектуальну та моральну картину явища, на яке звертає увагу #MeToo".

В Україні романи букерівських лауреатів не користуються широкою популярністю, бо ми перебуваємо в іншому культурному полі. Але є речі універсальні, зрозумілі всім людям, тому ця книжка заслуговує на увагу українців.

Олег Шинкаренко, письменник, журнаілст, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті