Олег Сенцов: "Всі вважають мене строгим, жорстким, а я насправді дуже веселий"

Писати про тюрму Олегу Сенцову не цікаво, його головна ціль – знімати кіно.

Втім, збірку оповідань про людей, з якими він перетинався як політв’язень в російській тюрмі, написав.

Також Олег опублікує щоденник, який вів під час свого голодування.

Про в’язницю, важливість сім’ї, кіно та написані книжки Олег Сенцов розповів 18 жовтня під час виступу на найбільшій книжковій ярмарці у світі – Frankfurter Buchmesse.

Українська правда. Життя занотувала його виступ.

Андрій Курков та Олег Сенцов на Frankfurter Buchmesse

Про ув’язнення

Тюрма нічого не дає. Тільки забирає.

Я не дозволяв забрати у мене мою гідність. Робив те, що міг.

Це не санаторій. Не work progress для сценаристів.

Тюрма – одне з найжорстокіших місць на землі, де ламають людей фізично і морально.

І тільки від людини залежить, чи вона там зламається, чи виживе.

Я старався вижити і робити корисні для себе речі, щоб ці 5 років провести там не дарма.

Я звідти виніс 15 зошитів. Це мої чорновики. Майбутні книги, сценарії, записи, які я буду використовувати і в найближчий час вони будуть опубліковані.

У таборі до мене не застосовували фізичне насильство, але психологічне… Через те, що я "ворог", тобі постійно дають це зрозуміти. І охоронці, і працівники табору, і ув’язнені, які під впливом пропаганди. Це відчувалось щодня.

Я радив бути на свободі. Але в тюрмах РФ ще 87 наших політичних в’язнів, українців, за свободу яких треба боротись.

В тюрмах Донбасу, де набагато гірші умови, ніж в Росії – мінімум 227 наших полонених. Це наші військові, громадські активісти, жінки і навіть є неповнолітні серед них. Умови там жахливі, як їх звільнити – ніхто не знає.

Люди сидять ні за що, тільки за свою українську позицію, їх утримує Росія і її приспішники – республіки ДНР/ЛНР.

Про те, чи стане досвід ув’язнення в Росії книжкою чи фільмом

Тюрма – дуже нецікаве місце. Писати про неї не цікаво. Важко людині, яка там не була, розказати, як було насправді.

У мене немає планів знімати про це велике кіно чи писати велику книжку, тим паче про себе.

Але, будучи там, я написав збірку оповідань тюремних про людей, з якими я зустрічався.

Там нема нема, там інші люди. Але, прочитавши про них, можна зрозуміти, де я був і що там відбувалося.

Про щоденник голодування

Рішення оголосити голодування приходило поступово. Бачив, що тема поступово згасає. Політики не можуть нічого вирішити.

Я вирішив піти на крайній крок, бо розумів, що нас не відпустять. Розумів, що ризикую життям, але виходу не було.

Вирішив так привернути максимальну увагу не тільки до мене, а найперше до всіх інших. Нас було 64 людини, яких мало хто знає.

Це не мало вирішальний вплив, але було однією з цеглинок, які зрештою переважили і через рік нас звільнили.

З третього дня голодування я вів щоденник голодування. Я був під постійним контролем, в тому числі відеокамер. У мене щодня відбувалися обшуки: мене і моїх речей.

Тому цей щоденник було важко зберегти. Через те, що в мене поганий почерк, і всі знали, що я пишу книгу… Насправді я вів цей щоденник голодування, він був між інших рукописів, тому під час обшуків вони не могли його виявити.

Через те, що я писав те, що відбувалося в тюрмі, речі, які тюремникам не сподобалися б, я дуже ризикував. Якби вони це виявили і забрали, то забрали б й інші рукописи. Я дуже ризикував.

Коли на кону життя – все або нікого – я вирішив, що буду писати.

Бо з’являються думки, щоденник помагав усі ті дні. Я кожного дня писав, що зі мною відбувається. Нічого цікавого немає для мене, але мені він допомагав триматися.

Сподіваюсь, наступного року щоденний буде опублікований. Я не збираюсь там нічого міняти. Я як віддав рукописи, такі вони і є. Так він буде найбільш чесним.

Про тюремну бібліотеку

В тюрмі читають всі. Навіть ті, хто до цього не читали.

Чого–чого, а часу там вистачає. Я прочитав дуже багато книг, кількасот. В тиждень 1–2 книжки прочитував.

Тюремна бібліотека нічим не відрізняється від звичайної: маленька, книжки старі, і туди ходять люди в робі.

Про власні книжки з гумором

Про свою книгу: "Купіть цю книжку, вона смішна":

Я не вважав це великим твором. Просто захотілось і написав. Коли написав рукопис, дав собі обіцянку: якщо книжку видадуть і в неї будуть читачі, я видам продовження. В мене в голові воно вже було.

Коли книжку видали і почали писати люди, що їм сподобалось, я зрозумів, що в мене є читачі в цьому стилі, він мені близький.

Всі вважають мене строгим, жорстким, а я насправді дуже веселий.

За ці 5 років я написав другу і третю частини цього роману. Точніше, це різні романи, які не поєднує нічого, крім стилю, імені головного героя, який однофамілець з героєм першої книги, і місця, де я ніколи не був – Америки.

Про місця, де ти не був, писати дуже легко, бо можна писати все що завгодно.

Сподіваюсь, вони теж будуть видані. Вийде гірше чи краще – не знаю.

Про кіно

Головна моя ціль залишилась незмінною – знімати кіно. Література на другому місці для мене.

Довідка УП: Перед Євромайданом Олег Сенцов займався кінопроектом за власним сценарієм "Носоріг", і Андрій Курков запитав, чи планує Олег його дознімати:

У мене є конкретні плани. Якщо все буде добре, через рік будемо знімати.

Про бажання завести собаку

У мене було три собаки. Першу випадково застрелили. Друга померла від старості і я написав про це оповідання. Третя померла, коли я був в ув’язненні.

Коли в мене буде свій дім, колись в мене буде і четверта собака. Я люблю собак. Але це питання серйозне, бо собака для мене – член сім’ї.

Про цінність рідних і життя

Тюрма дозволяє подивитись на життя збоку. Щось усвідомити.

Головний висновок, який зробив я і який робить багато хто там:

ми надто мало жили на свободі. Займались якоюсь дурнею. Витрачали час незрозуміло на що, а головні речі не робили.

Головні речі, про які ти пам’ятаєш, будучи там. Головне – це час, який ти проводив зі своїми близькими, зі своєю родиною, дітьми, друзями.

Я збираюсь це робити. Це одна з найголовніших речей у моєму житті.

Нагадаємо:

• 10 травня 2014 року російські окупанти АРК затримали кримського режисера Олега Сенцова та активіста Олександра Кольченка й звинуватили їх у підготовці терактів. Кримчани заперечували звинувачення.
• 25 серпня 2015 року Північно-Кавказький військовий суд Ростова засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі, а Кольченка до 10 років в’язниці.
• У травні 2018 рокув колонії міста Лабитнангі Сенцов оголосив голодування з вимогою звільнити всіх політичних в'язнів Кремля.
• Він відмовлявся від прийому їжі 145 днів і припинив голодування з 6 жовтня через загрозу примусового годування.
• 7 вересня 2019 року відбувся обмін утримуваними Україною і Росією громадянами у форматі "35 на 35". Зокрема, Москва видала Києву і політв’язнів Сенцова та Кольченка.

З кіберспортсмена в режисери. Олег Сенцов

Ірина Андрейців з Франкфурта, УП

Редакція дякує за сприяння в поїздці на книжковий ярмарок Українському інституту книги