Малює на кришках ящиків з-під боєприпасів: історія одесита, який воює у лавах ЗСУ

Одесит Валерій Пузік під час служби у Збройних силах України пише літературні твори та малює картини. На творчість Валерія надихають птахи, а після війни він мріє продовжувати писати книги.

Свою історію боєць розповів "Українській правді. Життя".

До 24 лютого у Валерія було звичайне життя: працював сценаристом, у вільний час грався з сином, а на сніданки любив готувати млинці.

Він також писав дитяче фентезі та вірші.

Валерій Пузік

"В планах було кілька кінопроєктів, писали сценарії, обговорювали ідеї, готувалися до пітчингів Держкіно. Сім‘я, література та кіно – рік мав бути таким", – каже він.

В день нападу Росії чоловік зрозумів, що найближчим часом його плани не здійсняться.

[L]

На вулицях Одеси почалася паніка, люди стояли у чергах до банкоматів, а полиці магазинів порожніли.

"В перший же день війни район, в якому я проживаю в Одесі, за лічені години опустів", – говорить Валерій.

Через декілька днів чоловік відправив дружину та сина в евакуацію, а сам пішов у військкомат.

"Там сказав, що служив у Добровольчому Українському корпусі "Правого сектору" і умію працювати з мінометами, так потрапив у бригаду, в якій зараз знаходжуся", – згадує Валерій.

З перших днів воїн почав писати короткі новели.

"Спочатку думав, що зможу дописати фентезі для дітей, але це виявилось трохи складніше, ніж гадалося. А коротка форма – ідеальна: написав і забув", – каже Валерій.

Донбас. Малюнок Валерія (2015 р.)

Утім, нещодавно Валерій все ж таки написав повість для дітей про Святого Миколая. А потім почав малювати, використовуючи замість полотен кришки та фанерні вставки з ящиків з-під боєприпасів та автоматів.

Малював Валерій ще у 2015 році також на фронті

"Чисто випадково зайшов у магазин для художників й купив акрилові фарби та пензлі. Хлопці з мене постійно жартують: ти або малюєш, або пишеш, а коли ти воюєш?" – говорить боєць.

Робота 2015 року

Насправді, увесь вільний час Валерія йде на творчість, кілька останніх місяців чоловік спить по 4 години на добу.

Зображення на кришках від боєкомплектів. 2015 ріік

"У казармі збирається багато людей. Живопис став для мене можливістю побути самому, навіть коли навколо тебе знаходяться десятки людей", – розповідає митець.

Спочатку художник малював ластівок

Спочатку художник малював ластівок. Говорить, що вони – символ їхньої батареї, бо на шевронах бійців зображений саме цей птах.

"Ластівка, як відомо, є одним з народних символів України. Вісник щастя, надії, відродження, весни, сходу, домашнього тепла і ще багато чого. Тож я малював лише її", – каже Валерій.

Ластівки – символ батареї, де служить Валерій, бо на шевронах бійців зображений саме цей птах

З часом на його картинах стали з’являтися і інші птахи: чаплі, круки, соколи. На виїздах боєць малював пейзажі та будяки.

"Коли кольорів стало менше перейшов на абстрактні речі, в яких все одно можна розгледіти птахів. Весна – час, коли вони повертаються з вирію. І я дякую долі що міг спостерігати за поверненням в Україну солов’їв та чути їхній спів в березні", – так описує свої враження про воєнну весну Валерій.

Художник перейшов на абстрактні речі, в яких все одно можна розгледіти птахів

В дитинстві чоловік хотів бути орнітологом, прочитав купу книг про птахів, мабуть, тому їх так багато на його картинах.

Валерій каже, що не вірить в натхнення

Валерій каже, що не вірить ані в натхнення, ані в якісь "тонкі матерії", на його думку, будь-яка творчість це – передусім робота.

"Натхнення, як казав колись мій командир, для слабаків, а ти іди рий та укріплюй свою позицію. Окоп сам себе не вироє, текст сам себе не напише. З картинами так само", – каже він.

Птахи Валерія Пузіка

Свої роботи художник спершу роздавав волонтерам, які допомагають військовим, а згодом йому почали писати люди, що хотіли придбати його картини. Куратори галерей пропонують митцю організувати виставки в кількох містах України.

Утім, в майбутньому чоловік не планує займатися живописом. Йому більше до душі література та кіно.

Воїну більше до душі література та кіно

Він мріє дописати фентезі для дітей "Делфі та Чарівники", яке присвятив своєму синові. Дві книги Валерія вже вийшли у світ до війни.

"Події відбуваються в Одесі. Я написав дві книги з чотирьох, перша вийшла у харківському Видавництві "АССА" минулого року, друга "Макгі та Чорний дракон" мала вийти цьогоріч. Для мене ця історія дуже важлива, перш за все, тим що вона про мої улюблені місця в Одесі", – каже Валерій.