Лавра після обшуків СБУ: порожній храм, мовчазний заповідник, туристи-паломники і business as usual

Києво-Печерська Лавра і національний історико-культурний заповідник продовжують привертати увагу громадськості й правоохоронних органів. В медіапросторі тривають обговорення про притягнення до відповідальності очільників Російської православної церкви та повну заборону РПЦ в Україні. На території Верхньої Лаври зареєстрували нову юридичну одиницю ПЦУ на території Верхньої Лаври.
Натомість життя у Лаврі триває. Прочани продовжують відвідувати лаврські храми, у яких "хазяйнують" священники УПЦ (МП), та печери, купляти іконки в крамниці. Окрім установ заповідника на території Лаври працюють ще 4 музеї, а в лаврській дзвіниці організували новорічну локацію для дітей.
Журналістка УП.Життя Ганна Щокань побувала в Лаврі після обшуків СБУ, щоб побачити, чим живе давня святиня. Без поліції не обійшлось.
Підходжу до Лаври з боку Парку слави. Над куполами шугає зграя вороння. Ловлю себе на думці, що ворон над Лаврою бачу постійно. Створюють дещо хтонічне відчуття.
![]() |
Біля центрального входу до Лаври висить афіші резиденції Миколая. Фото: Ганна Щокань |
Ліворуч від входу – кав’ярня з написом "Горький" по боках. Центральну вивіску змінили на українське слово "Гіркий". Проте назва продовжує асоціюватись із російським письменником. Праворуч – оголошення, що у лаврській дзвіниці працює дитяча резиденція святого Миколая.
Охоронець біля входу звертається українською мовою. Пояснює: щоби потрапити на територію Лаври – маю придбати квиток.
![]() |
Біля центрального входу в Києво-Печерську Лавру працює кіоск кави "Горький". Фото: Ганна Щокань |
Повний квиток коштує 80 грн. Їх продають у касах з обох боків від центрального входу.
За воротами – мапа місцевості. Її розглядають чоловік років 50-ти у темно-синій куртці з каптуром і його супутниця у вишневому пуховику. Сперечаються, що подивитись.
"А для чого люди зазвичай в такі місця приходять? Печери приїхали побачити", – відповідають на мою цікавість.
Питаю, чи знають, про реорганізацію в Лаврі.
"Я, як колишній військовий, політикою не цікавлюсь".
![]() |
За входом до Заповідника можна переглянути мапу місцевості. Фото: Ганна Щокань |
Питаю, чи пан точно військовий з України. Йдуть.
Ліворуч приміщення Туристичного бюро, зачинене на защіпку-гвіздок. Заходжу до крамниці з іконами, яка наступна по дорозі. На оголошенні вказано, що створюють образи на замовлення.
У приміщенні двоє молодих жінок у хустках. Привітно всміхаються.
"А які у вас ікони найчастіше замовляють", – цікавлюсь. Питаю, чи можу увімкнути диктофон – пояснюю, що для матеріалу.
Читайте також: "РНБО просить законодавчо заборонити роботу УПЦ МП в Україні – Зеленський"
"Не кажи їй нічого, чуєш, – звертається чорнокоса дівчина до своєї колеги. – Давай краще акафіст читати". Поки продавчині читають – роздивляюсь ікони. Вони стоять на стендах і лежать у вітрині. Поруч із іконами – срібні ложки й скляні фігурки, схожі до виробів із муранського скла. Сум на цінниках не видно. Хочу сфотографувати асортимент.
"Провокувати тут нас надумала? Що по тобі не видно? – звертається продавчиня. – Фотографувати у нас не можна".
Прошу показати, де є заборона на фото. Обоє жінок виходять до входу. Одна йде геть, інша зачиняє переді мною двері. В’їдливо зауважує, що будуть за мене молитись.
![]() |
У крамницях на території Лаври побоюються провокацій. Фото: Ганна Щокань |
Виявляється, що чорнокоса дівчина покликала поліцію. Спілкуюсь з двома поліціянтами – вони перевіряють мої документи, прописку і навіть просять відкрити галерею в телефоні. Радять пройти за дозволом фотографувати до директора заповідника.
"Отут ви все можете на вулиці знімати, а як всередині десь – церкви, музеї – то треба отримувати дозвіл", – каже поліціянт років 25-ти.
Проходимо повз яскраву інсталяцію – плетені сані зі сніговиком і підсвіткою. Анонсують новорічну локацію "Резиденція святого Миколая". Знаходиться у лаврській дзвінниці. Через відключення світла до Миколая можна потрапити лише у вихідні на кілька годин.
У дирекції світло є. Спілкуюсь із заступником директора заповідника Олександром Овчаром. Розповідає про ситуацію в крамниці.
"Крамниця знаходиться на території Нижньої Лаври, а ми Верхня Лавра. До заповідника вони стосунку не мають. Орендують територію, згідно рішення Кабміну", – каже.
![]() |
У великій лаврській дзвінниці проводять резиденцію святого Миколая. Фото: Ганна Щокань |
Пояснює – щоби не виникало неприємних ситуацій – мушу написати листа на дирекцію. З дозволом можна буде фотографувати і вести зйомку, а також отримати коментарі про роботу локацій, які зараз працюють в Лаврі. Без листа зі мною говорити відмовляєтья.
Ліворуч від дирекції бачу яскравий баннер "Музею театрального, музичного та кіномистецтва України". Йду за вказівниками. У музеї нема світла й генераторів. Працівники також відмовляються розповідати про експозицію.
![]() |
На території Лаври розміщені 4 музеї. Фото: Ганна Щокань |
"Директор сьогодні був і вже поїхав, – каже працівниця адміністративної частини. – Повідомляйте наступного разу заздалегідь. Зараз у нас світла по цілому дню немає – музей може не працювати".
Перепитую, чи знають працівниці, де на території Лаври храми, що підпорядковуються Православній церкві України. Вказують на центральний Успенський собор. У заявах почадовців йдеться, що головний храм Верхньої лаври Успенський собор невдовзі можуть передати ПЦУ. Вирішую подивитись, що там відбувається.
![]() |
У Лаврі влаштували резиденцію Миколая. Фото: Ганна Щокань |
Всередині темно й від цього моторошно. Ліворуч горять 5 свічок. Коли обходжу приміщення, щоби вийти – чую шарудіння. З внутрішніх дверей виходить високий чоловік у підряснику зі скуйовдженою бородою. В руці тримає зв’язку ключів.
– Проходи! – звертається до мене російською. Доходимо до іконостасу.
– А це той храм, в якому тепер українською моляться? – питаю.
– Не понял? Что? Уже передали? – перепитує чоловік. Дивиться в напрямку дверей.
Відповідаю, що я не знаю напевне.
– Ну вот и я не знаю, – виходить із храму.
На вулиці зустрічаю його знову – йде з правого виходу.
"Давно треба було то зробити, вирішувати питання з Лаврою", – коментує новини про Лавру брюнетка у чорному пуховику. Називається Лілією.
"За новинами стежимо постійно. В Лавру прийшли на виставку патріотичного плакату. До Лаври ходимо рідко – хіба що мистецькі акції подивитись. Храми не відвідуємо зі зрозумілих причин".
![]() |
На території Лаври проходить виставка патріотичного плакату. Фото: Facebook |
Виставка проходить у приміщенні Національного музею українського декоративного мистецтва. Фотографувати і знімати можна.
На першому поверсі – експозиція із символами української незламності. У центрі на стелажі використані гільзи від снарядів, розписані "петриківкою". Поруч – лялька-мотанка і букет із бавовни. Ліворуч – ящик від патронів із намальованими патріотичними марками. Крайня – "Російський корабель". Експонати створили професійні художники й аматори.
"В той час, як російські війська бомбили наші міста – художники створювали витвори мистецтва. Кажуть, що тоді їх це рятувало. На виставку взяли ті роботи, які виконані в стилістиці традиційних українських розписів. Це "петриківка", самчиківський розпис та інші. Назви робіт – "Відродження України", "ДНК незламності". Це таке намагання митців знайти в образотворчому мистецтві символи нашої боротьби, зафіксувати події", – розповідає координаторка зв’язків з громадскістю Марина Марченко.
Експонати 11 грудня продадуть з аукціону. Кошти спрямують на потреби ЗСУ. Не продаватимуть лише півника з Мощуна, що стоїть на чільному місці – власниця надала його музею для експонування.
![]() |
На території Лаври триває виставка плакатів та оздоблених гільз. Фото: Facebook Музею декоративного мистецтва |
Ще одна виставка про опірність української культури проходить поруч із Лаврою. Проєкт Музею Революції Гідності має назву "Війна за ідентичність. Сила опірності культури".
Йду, оглядаючись на куполи. Знову бачу зграю ворон. У просторій залі галереї "Лавра" гостей зустрічає Світлана Скиба, учасниця освітніх програм Національного меморіального комплексу.
Читайте також: "СБУ вручила підозру священнику з Лаври, який молився за "русскій мір""
Працює також у Музеї книги й друкарства України на території Лаври. Вбачає символізм у виставці, яку відкрили неподалік святині.
"Думка в нас дуже чітка, знаю позицію генерального директора Музею Майдану Ігоря Пошивайла – місця російському патріархату не має бути в центрі України, в її серці – Києві. З великим запізненням СБУ зайнялось цим. Те, що виявляє СБУ і на Житомирщині, і в Рівненщині, і на звільнених територіях, де встигли "похазяйнувати" московити – свідчить про те, що російський патріархат в Україні – це п’ята колона, яка завжди служила й до сих пір вислужується своєму замовнику-росії", – каже Світлана.
![]() |
На виставці в галереї "Лавра" показують шафку з Бородянки. Фото: Facebook |
Пригадує, як жив Музей книги і друкарства України під час Революції гідності.
"У 2013-14 спостерігали за тим, що відбувається в Лаврі. Там гуртувались і тітушки, і антимайданівці. Для співробітників Музею книги й друкарства зачинялись вхідні двері – ми втрапляли до робочих місць за спеціальними листами-дозволами. Знімали тоді з вікон музею, як лаврські ченці палили тюками папери. Потім у Лаврі коментували, що вони, мовляв, щомісяця папери палять. Але музей книги протягом 40 років – такого задимлення ніколи не бачив. Ми переживали, бо наші головні фонди – то книги. Ми непокоїлись за них", – пригадує Світлана.
![]() |
На виставці у галереї "Лавра" показують символи Майдану. Фото: Ганна Щокань |
При вході на виставку ліворуч – мінікопія ялинки з Майдану. Одразу за нею – метрові фігури Божої Матері та Святого Миколая, зроблені з дерева.
В центрі експозиції "Війна за ідентичність. Сила опірності культури" – робота Антона Логова "Вибух". Створена з понівечених віконниць, частин опаленої техніки. Конструкцію ніби прошивають червоні видовжені елементи. Асоціюються із кров’ю та відголосками "червоної" радянщини.
"Бачимо віроломство, яке здійснила росія, порушивши наші кордони. Українці – нація творців і естетична складова є дуже цінною для нашого народу. Свій побут завжди оздоблювали красою. Мисники, одяг, посуд, народні картини – все, що оточувало людину – завжди набувало ознак краси. Цим виставковим проєктом ми робимо меседж про те, що залишає російський мір, коли приходить на нашу землю", – каже Світлана Скиба.
Ліворуч – шафка з Бородянки. Багатоповерховий будинок був знищений російськими ракетами – на стіні, яка вистояла, зберігся мисник і шафка. На полиці вціліллий півник – майоліка Васильківського заводу. Для виставки не прибирали його запиленість, задимленість тарілок.
![]() |
На виставці у галереї Лавра показують дзвони зі знищеної каплиці у Мощуні. Фото: Ганна Щокань |
Праворуч у залі – металева конструкція з церковними дзвонами, імпровізований вівтар зі старовинними образами. Дзвони – все, що лишилось від спаленої росіянами каплиці у селищі Мощун, на Київщині.
Поруч – вкритий кіптявою чайник із Бучі.
"Залишаючись в окупації – люди давали самі собі раду: зроблена з цегли вулична плита і чорний від кіптяви чайник – служили місцем, де можна було не лише зігрітися, але й обмінятися один з одним хоч би якою інформацією", – пояснює координаторка.
Читайте також: "СБУ завела справу за прославляння Росії у Києво-Печерській Лаврі"
В кінці зали – фоторяд – церкви, пам’ятки архітектури з Київщини, Чернігівщини, Харківщини, які росіяни знищили вщент. Нині вони зберігаються лише на світлинах.
"Україна переживає далеко не 9 місяців війни. Ті питання, які не були вирішені 9 років тому – прорвали", – каже Світлана. Додає, що визвольна боротьба українців триває століттями, відтоді, як наприкінці XVII ст. українці втратили свою незалежну церкву, свій патріархат.
![]() |
З інсталяції Антона Логова видно, що з собою несе русский мир. Фото: Facebook Антона Логова |
"Ця війна не лише за територію. Вона на знищення нашої історичної пам’яті. Війна за смисли. Виставковий проєкт демонструє нашу опірність. Боротьба за свободу – в наших генах. Нас можна вбити, але нас не можна здолати", – каже Світлана Скиба.
На протитанкових їжаках праворуч – малюнки-меми російсько-української війни. Від найперших – із російським кораблем до новіших із "бавовною" та присвятами звільним територіям.
"Меми супроводжують нас у соцмережах від моменту вторгнення. Відтоді, як російський корабель був посланий далеко. Коли бачиш меми от так кучно – котяться сльози. Але водночас звеселяєшся, бо бачиш, як Збройні Сили України роблять твій день кожного дня. Маємо можливість говорити про нашу ідентичність, боронити культуру – лише завдяки їхньому щоденному героїзму", – каже Світлана Скиба.
Виставку планують продовжити до січня.
Виходжу з воріт до масивної стіни Лаври. Думаю про те, що у Лаврі чомусь завжди почуваюсь некомфортно, попри атмосферу старовинних храмів і печер.Також перед очима досі емоційна частина виставки іншої "Лаври", тієї, що навпроти: спалені росіянами українські святині, які залишились лише на фото, і самотні дзвони церкви з Мощуна.
Повільно йду до метро.