Костянтин Москалець хейтить Facebook і Домонтовича: автор пісні "Вона" видав збірку есеїв

Олена Лисенко — 26 квітня 2023, 13:00

Про загрозу цифрової гегемонії, смерть російськомовних, те, як стати святим, і фільм Крістофера Нолана "Початок" розмірковує у новій збірці есеїв "Спорудження мосту" (ВСЛ) відомий поет Костянтин Москалець.

Читайте УП.Культура у Telegram

Книжкова оглядачка УП.Життя Олена Лисенко вже прочитала 368 сторінок збірки, щоб допомогти вам зрозуміти, чи варто додати цю книжку до своєї бібліотеки. Відсьогодні її можна знайти у книгарнях Видавництва Старого Лева.

Скасувати соціальні мережі

"Купити "Нокію" як у Прохаська" і не наражати своє ментальне здоров’я на небезпеку у соціальних мережах – про це міркує Костянтин Москалець. Есеїст щиро переконаний, що через Facebook він втратив істину, його життя перетворилося на безкінечну стрічку новин, мемів і висловлювань тих, кому висловлюватись не варто… Гадаю, що товариство (передовсім у вже згаданому Facebook), розділиться на щирих прихильників подібних висловлювань маестро і тих, хто абсолютно не погодиться з ним, а надто – закенселить.

Для багатьох це буде кумедно: чоловік просить жити реальне життя і відмовитись від інтернету, хоча публікує текст з таким закликом на інтернет-ресурсі "Еспресо".

В одному з ностальгічних есеїв Москалець згадує ті часи, коли електронна пошта і програма Word тільки зʼявлялися. А він ще довго залишався чи не останнім плацдармом класичної традиції друкування на машинці і обряду передавання тексту у редакцію. Часу йшло набагато більше, але в цьому і був сакральний сенс роботи есеїста.

ВІДЕО ДНЯ

Поки метр геть не "випилявся" з Facebook, з ним можна встигнути подискутувати на його сторінці у цій соціальній мережі. Після прочитання книжки, звісно.

Фото: Видавництво Старого Лева / Instagram

Гайдеґґер, мова, віра

"Ми більше ніколи не зможемо довіряти тим, хто говорить по-російськи". Есеїстика Москальця суперечлива. Власне, як і його життєві орієнтири, що він їх ненав’язливо намагається нав’язати читачам.

Зі "Спорудження мосту" читач дізнається, що автор безсмертного хіта "Вона" понад 20 років намагався стати святим (греко-католицьким святим): відкидав алкоголь, натомість утверджував бідність як єдину норму.

Що він і досі залишається невблаганним щодо фемінітивів, за які йому образливо, бо вони: "ніколи не були властиві українській мові в такій кількості, як сьогодні, і без яких тепер, наче без медичних масок, жоден редактор не дозволить авторові з’являтися у публічному просторі хоч усного, хоч письмового виступу".

Що мова для Москальця – це оселя буття, яка не потребує "новомодних" розкошів та алкоголю, читач здогадається з неодноразової згадки автором Мартіна Гайдеґґера. Окрім знаменитого німецького філософа, що уник покарання за лояльність до нацизму, читач зустріне на сторінках Москальцевої книжки багато імен, до яких постійно повертається автор. А потім, між іншим, зауважить: я так часто говорю про ці прізвища, щоб ви їх чули і знали, а потім взяли і прочитали їхні праці самі.

Фото: Видавництво Старого Лева / Instagram

Спорудження мосту

Есеї Москальця викликають на двобій. Крім дражливих тем війни, мовного питання, релігійних конфесій, він між іншим закидає В. Домонтовичу демонізм, а його читачам і поціновувачам – потурання кгбістам.

Але є на сторінках цих есеїв і багато тепла. Москалець пише про свій затишний дім, в якому він знаходить себе. Він описує ранні роки у Львові та Києві, згадує старих друзів – відомих дисидентів, які вже не з нами. Розказує про свої щоденні ритуали читання і пиття чаю, про батька – радянського офіцера і "пана" для німецьких дітей у щойно переможній війні.

Про свого діда, якого німці розстріляли, а Костянтина назвали на його честь. Про дружину, яка вправно редагує його тексти.

Про фільми, які Москалець ледь погоджується дивитись, а після перегляду з радістю аналізує. "Початок" Нолана наштовхує автора на цілий есей "Про безсумнівну користь тотемів". Москалець там роздумує про важливість матеріальної памʼяті й речей, які стають тотемами у сучасному світі.

Зрештою, автор книжки говорить і про міст, згаданий у назві. Про той самий, який підірвали, щоб російські війська не зайшли у столицю. У жертовності мостом криється не тільки глибока істина воєнного часу, а й всього життя, яку щиро сповідує Костянтин Москалець: "жертвувати чимось зараз, щоб потім отримати сповна".

Читайте також: Спитайте Мієчку в еміграції. Чому варто читати новий роман Євгенії Кузнецової

Реклама:

Головне сьогодні