Це читомо: русифікація українців, сексуальність середньовіччя та історія для дорослих

Якими б не були останні події у світі, ми завжди знаходимо місце для книжок. Вони відволікають від непростої реальності, заряджають враженнями і допомагають краще зрозуміти себе і світ навколо нас.

УП.Життя рекомендує новий книжковий огляд, який спеціально для нас зробили книжкові експерти з Читомо – роман про насильницьку русифікацію українців, нонфікшн про несподіваний бік середньовіччя, адаптацію популярного ютуб-каналу і дещо іще.

Перекладна проза

Міранда Ковлі Геллер. Паперовий палац

переклад Оксани Дятел. Київ: РМ, 2023

Міранда Ковлі Геллер. Паперовий палац

Міранда Ковлі Геллер прийшла в літературу з кіноіндустрії. Вона – голова відділу драматичних серіалів HBO і точно знає, як вибудувати драму і створити персонажів, що зачіпають. "Паперовий палац" – її дебютний роман, що вже встиг стати бестселером за версією The New York Times і потрапити в довгий список Жіночої премії за художню літературу.

Елеонорі 50. Вона відпочиває з родиною на Кейп-Коді й справляє враження успішної та задоволеної життям матрони. Водночас за епізодами ідилічного літнього відпочинку жінка пригадує історію свого життя, яке виявляється далеким від світлого і щасливого. Підліткове зґвалтування, складні стосунки з розлученими батьками і коханцями своїх батьків – Елеонор доводилось вчитись закривати своє серце від світу і знищувати своїх кривдників. Проте в цій жінці є також місце для любові. Протягом відпочинку Елеонор переживає бурхливий роман з крашем своєї юності, яких пов’язує страшна підліткова таємниця. Та чи можливо приховати сексуальні вилазки до коханця від матері, чоловіка й дітей? І скільки ще брудних родинних таємниць випливе у цій книзі?

"Паперовий палац" – це роман про те, скільки бруду й насилля чекає на дівчину на шляху до її дорослішання. І на відміну від казок, героїням цього роману немає кого кликати на допомогу. Жоден лицар не з’явиться і не знищить потворного монстра, яким виявляється вітчим чи син вітчима. Жінки "Паперового палацу" не можуть чекати на порятунок від батька й матері, адже ті є далекими чи так само безпомічними. Тому героїні цього роману виростають сильними, жорсткими та іронічними. Адже тільки так вони можуть вижити і зберегти власну цілісність.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­Юліяна Матанович. Чому я вам брехала

Переклад Алли Татаренко. – Київ: Темпора, 2023

Юліяна Матанович. Чому я вам брехала

Література Балкан – добре відомий і співзвучний українському досвіду феномен. А такі письменники, як Міленко Єргович чи Славенка Дракуліч – справжні зірки перекладної прози. "Чому я вам брехала" поповнює українську поличку перекладів літератури про Балкани. Ця книжка належить перу хорватської письменниці й літературознавиці ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­Юліяні Матанович, яка відтворює світ славонського дитинства.

"Чому я вам брехала" має структуру збірки оповідань, проте всі тексти пов’язані між собою і відтворюють історію дитинства, юності й трохи зрілості оповідачки. Ця книжка нагадує музейний зал, адже кожне з оповідань розгортається навколо історії про певну річ – светр, годинник, фотографію, плащ. Уважність до світу речей як Прустова мадленка відтворює пам’ять про давноминулі події і померлих людей. І це не світлі ідеалізовані спогади. Оповідання Матанович розповідають про важливих людей, які переживали свої особисті маленькі драми. Як тітка оповідачки, що ніяк не міняла вдома люстру, адже та була подарунком з її першого шлюбу. Те, що тітка не могла висловити чи може навіть відгорювати на словах, назавжди залишається присутнім в інтер’єрі її дому. Те, що у фантастичній літературі неодмінно перетворилося б на привидів і демонів тут залишається непримітною річчю. Але якщо потерти цю річ, як лампу, з неї вилітає джин спогадів і таємних почуттів.

Прив’язаність до речей і їхньої пам’яті в цій книзі дивовижна. І через цю особливість "Чому я вам брехала" настроєво перегукується з "Музеєм невинності" Орхана Памука. Тільки якщо Памук розповідає любовну історію, то тексти Матанович крутяться навколо родинних секретів і почуттів.

Марджан Сатрапі. Курча з чорносливом

переклад Оксани Макарової. – Київ: Видавництво, 2023

Марджан Сатрапі. Курча з чорносливом

Марджан Сатрапі – ірано-французька авторка, добре відома своїм автобіографічним мальописом "Персеполіс" про Іран часів Ісламської революції. Її новий переклад українською поступається за розмірами "Персеполісу", але не поступається за глибиною.

"Курча з чорносливом" – щемка історія про нереалізоване кохання, створена цілком у стилі близькосхідної чи європейської середньовічної літератури. В центрі книжки – Нассер Алі Хан, музикант, який шукає музичний інструмент тар на заміну тому, який зламала його дружина. Не знайшовши, він лягає в ліжко, вирішуючи померти. З перших сторінок Нассер здається таким собі drama queen і повірити в серйозність його намірів складно. Але незабаром ми дізнаємося, що цей чоловік і справді помре від горя. А його драма значно глибша за побутові родинні сварки й поламаний інструмент. Неочікувано, що історія, названа на честь їжі, насправді розкриє драму рівня "Лейли й Меджнуна" чи іншої видатної старовинної близькосхідної літератури.

Цікаво, що в назву винесено назву улюбленої страви героя, хоча зв’язок між їжею і любов’ю може бути неочевидним для українських читачів. Річ у тім, що кулінарна образність має місце в розмовах про кохання у близькосхідній літературі. Любов в східній поезії випалює внутрішні органи, а згадки про печінку, що перетворилась на кебаб, означають дуже сильне любовне переживання. Тож згадки про курча з чорносливом в цій книзі відсилають до чуттєвості героя, до його дитячої недолюбленості, складних стосунків з матір’ю та забороненого кохання.

Українська проза

Ганна Городецька. Господь не любить веганів

Львів: Видавництво Старого Лева, 2023

Ганна Городецька. Господь не любить веганів

Тема ментального здоров’я все активніше просувається в Україні, проте вона не є новою для художньої літератури. Тему неврозів, істерії чи спадкових психічних хвороб охоче досліджують автори межі 19-20 століть. Варто пригадати "Блакитну троянду" Лесі Українки чи твори Агатангела Кримського, герої якого відрізнялися неврозами. Звісно, за 100 з гаком років психологія і психіатрія вийшли на новий рівень, і література теж не пасла задніх.

Нова книжка письменниці Ганни Городецької "Господь не любить веганів" занурює нас у світовідчуття дівчини з психічними проблемами і суїцидальними думками. Героїня думає про себе винятково як про жабу, не має сил, щоб харчуватись, налагоджувати соціальне життя чи працювати. Жаба переживає розрив з хлопцем і болісно реагує на стосунки своєї сестри, проте це лише вершина айсберга.

У своєму світопереживанні дівчина нагадує розгублену дитину. Власне, те, що вона гидка жаба, вибодовується на контрасті з її сестрою, яку героїня називає феєю. Так-так, це та сама ідеальна сестричка, яка не створює проблем вдома і чиї ідеальні зошити забирають на виставку. На яку багатьом з нас втомлені батьки радили рівнятись. Один із рівнів дитячого травмування, на якій жабі не пощастило. Такий собі класичний мотив бабиної і дідової дочки в реаліях сучасного світу.

Через пряму мову ми бачимо жабу дівчинкою у власній голові. Дитиною, що злякано визирає на світ з тіла дорослої жінки. Цікавого вигляду в романі набуває і травма героїні. Це не привид на горищі чи монстр в підвалі, а карильйон, інструмент із системи дзвонів, який заховано в осерді квартири жаби.

Ніна Кур’ята. Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

Київ: Лабораторія, 2023

Ніна Кур’ята. Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

"Дзвінка. Українка, народжена в СРСР" – це хроніка народження української ідентичності. Та водночас це хроніка зросійщення й вироблення комплексу меншовартості в тисяч українців. Це повільний роман, в якому не вибудовується захопливий сюжет. Натомість авторка, журналістка Ніна Кур’ята, вдається до детального документування епохи своєї героїні, чиє дитинство припадає на добу Брєжнєва.

Дзвінка живе в смт Любашівка і відчуває себе людиною другого сорту. Вона сприймає російську мову як мову благородну, адже це мова радіо і телебачення, мова великих міст. Вона, як і бабці навколо неї, щиро боїться, коли помирає черговий генсек ЦК, адже наступний може показати себе слабким, і тоді Америка атакує її город своїми ядерними боєголовками. Так, радянська пропаганда – це те, що органічно циркулює в крові героїні. Все своє дитинство дівчинка щиро хоче бути хорошою комуністкою. Проте в житті Дзвінки стається багато маленьких подій, якій розхитують беззаперечну віру в цю насаджувану псевдорелігію.

Свого часу Василь Стус багато критикував радянську систему, що заохочує мешканців Донеччини відмовлятись від української мови викладання. Україномовна Дзвінка у своєму смт іде до російського класу. Сама обирає це і відчуває заохочення своїми родичами. Бо ж українська в їхній системі світу – маргінальна сільська мова.

"Дзвінка" сприймається як гіркі пігулки, що повертають пам’ять. Повільність оповіді і прискіпливість до деталей епохи робить читання цієї книжки терапевтичним сеансом. Вам розблокує десятки мерзенних спогадів про радянську і пострадянську реальність, яка послідовно калічила нашу ідентичність.

Нонфікшн

Стефанія Демчук. Доба постів і карнавалів

Київ: Віхола, 2023

Стефанія Демчук. Доба постів і карнавалів

Чи було середньовіччя темною добою розвитку людства? Як наші пращури виживали між сеансами спалення відьом і епідеміями чуми? Історикиня Стефанія Демчук розвіює міфи про епоху середньовіччя і пояснює, яким насправді було життя в ту епоху.

Попри всі міфи про жіночу безправність, неіснування поняття дитинства і тотальну заборону на сексуальне задоволення в середні віки пані Демчук показує, що все було не зовсім так. Вагітних жінок середньовіччя годували цукром і курятиною (бульйон із зацукрованої курки, ви тільки уявіть!). А до дітей ставились не набагато відмінніше від сьогоднішнього. Звісно, їх не годували йогуртами, але спеціальна дитяча дієта на той час існувала. Нею вважалось мигдальне молоко, цукор і курка. Це може звучати дивно нам сьогоднішнім, проте саме ці продукти в середньовічній уяві сприяли продукуванню здорової крові, а отже, здоровому росту дітлахів. А якщо малюкам середньовіччя давали розбавлене вино, то в такий спосіб дорослі убезпечували їх від зарази.

"Доба постів і карнавалів" засвідчує, що секс в середньовіччі теж був. Ба більше, пенітенціали, керівництва для священників-сповідників, детально розбирають, за який сексуальний гріх яке покарання призначати. І з цих текстів ми дізнаємося про дуже різноманітне, зокрема й гомосексуальне, життя тогочасних людей.

Величезним плюсом цієї книжки є відсилання до оригінальних текстів і цитування із них. Все ж авторка – науковиця і знає, що слова треба підкріплювати фактами. Інший важливий момент книжки – це інтегрованість Київської Русі в розмову про культуру європейського середньовіччя. Те, що розповідає Демчук, стосується і наших теренів. А ще після цієї книжки вам точно буде цікавіше роздивлятись полотна Брейгеля та інших видатних майстрів, адже тепер ви знатимете, на що звертати увагу.

Петер Слотердайк. Терор з повітря

переклад Олександри Григоренко. – Харків: ist publishing, 2023

Петер Слотердайк. Терор з повітря

Чи думали ви колись, що Голокост і обробка сільськогосподарських угідь від шкідників – пов’язані феномени? А стурбованість ХХ-ХХІ століть екологією є безпосереднім наслідком застосування синильної кислоти й зарину як зброї? Один з найвпливовіших німецьких інтелектуалів Петер Слотердайк розмірковує про те, як змінилась війна в ХХ столітті і як винахід і застосування газової зброї вплинули на світовідчуття людей і мистецтво.

Автор починає свої роздуми з Першої світової й застосування в 1917 р. в битві біля Іпру хімічної зброї. Але газова зброя змінила не лише правила війни. Після Першої світової ці самі розробки не зникли нікуди, а були пристосовані для побутових потреб – боротьби з сільськогосподарськими шкідниками й в гігієнічних цілях у боротьбі з паразитами. А тепер згадайте конвенційне висловлювання першої половини ХХ століття про євреїв як розносників зарази. Це не збіг. Людство використало той самий газ і ті самі мовленнєві конструкції для боротьби з вошами і сільськими шкідниками, а тоді для знищення євреїв.

До речі, ми часто вживаємо фразу, буцім якби Гітлеру свого часу дали реалізуватись як художнику, ніякої катастрофи ХХ століття не сталося б. У світлі газових атак Першої світової можна переглянути цю тезу. Адже Гітлер і сам попав під газову атаку і страждав від її наслідків. Звісно, це не дає нам "істинну першопричину" трагедії ХХ століття, а лише підсвічує зв’язки між процесами минулого століття.

Олег Криштопа, Іван Дерейко. Історія для дорослих

Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2023

Олег Криштопа, Іван Дерейко. Історія для дорослих

Від початку повномасштабного вторгнення книжки з історії України опинилися в тренді. А серед нових історичних видань вартує звернути увагу на книжку "Історія для дорослих", яка є адаптацією сценаріїв однойменного ютуб-каналу. Авторами цього проєкту є історик Іван Дерейко та журналіст Олег Криштопа, добре відомий своєю документальною прозою, зокрема книжкою "Останні українці Польщі".

"Історія для дорослих" має цікаву структуру. Це не типова хронологічна розвідка, а книжка вибудувана за схемою навчання іноземній мові – за рівнями. На базовому рівні автори розмістили історію лінгвоциду, крадіжок росіянами всього українського і ревізією того, скільки разів і в який спосіб росіяни намагалися знищити Україну.

Матеріал у книзі підібрано на догоду нашому часу. Він допоможе швидко знайти фахові відповіді про місце України у світі й подає дотепні біографії видатних українських діячів. "Історія для дорослих" дає змогу швидко розібратися з історичними фейками, якими країна-агресор годувала нас впродовж десятиліть.

Читайте також: Це читомо: Оппенгеймер, роман про Запоріжжя, історія Галичини та інші нові книжки