Прем'єри: історія іграшок, бойовик з Томом Крузом та горор від дель Торо

"Історія іграшок" - подорож у вічне дитинство

У третій частині "Історії іграшок" ми знову зустрічаємося з мешканцями дитячої кімнати хлопчика Енді. Йому вже сімнадцять і він давно полишив дитячі забавки. Більшість іграшок знайшли собі нових господарів, проте зі своїми улюбленцями - ковбоєм Вуді, супергероєм Базом, пастушкою Джессі, пластиковим тиранозавром Рексом, подружжям Картопляна Голова та кількома іншими ляльками - хлопець розлучитися не зміг.

І ось Енді вирушає до коледжу, а на його забавки чекає примарна доля: горище або смітник. Іграшок така ситуація задовольнити не може і вони влаштовують втечу. Вони потрапляють до дитсадка "Дивокрай", який спочатку здається їм справжнім раєм.

Проте дуже скоро друзі опиняються у концтаборі, який місцеві ляльки влаштували для новоприбулих іграшок. Тепер їм доведеться тікати зі зловісного дитсадка, аби знову повернутися до Енді.

Перша частина "Історії іграшок" вийшла на екрани ще 1995 року. І шістнадцять років потому глядачі не забули ковбоя Вуді та його друзів. Про це свідчать насамперед касові збори картини, які зростають із кожною новою серією. Третя частина мультфільму за перші ж вихідні у США зібрала 110 мільйонів доларів.

Причина такої популярності може критися у фабулі, яка є спільною для всіх стрічок франшизи. Історія завше повторюється: іграшки випадково опиняються далеко від дому і повертаються ще до того, як Енді встигає помітити їхню відсутність.

В усіх частинах "Історії іграшок" колективні цінності головують над індивідуальними потребами героїв. Вже у першій частині Вуді та Баз відмовлялися від боротьби за прихильність Енді заради дружби. А в наступних стрічках індивідуалістами виявляються тільки негативні персонажі.

Тема перемоги колективного над індивідуальним не є аж такою популярною в голлівудських стрічках, тому одразу ж привертає до себе увагу. Так було, скажімо, з недавнім "Шкільним мюзиклом", який мав шалену популярність у США саме завдяки своїм колективістським цінностям.

"Історія іграшок" розповідає про дружбу, любов та відданість за будь-яких обставин. І це нікого не залишить байдужим.

Міцний зв'язок між дитиною та її іграшкою змальований піксарівцями із неабиякою любов'ю та ніжністю. А третя "Історія іграшок" просто просякнута ностальгією за дитинством, часом, коли найкращими друзями дитини були ляльки, а власна уява заміняла космічні подорожі та небезпечні пригоди.

Ця ностальгія цілком закономірна - адже на створення "Історії іграшок" автора перших двох частин мультфільму Джона Лассетера надихнули саме діти. Ще у середині 1980-х Лассетер звернув увагу на те, як бавиться його маленький племінник, і подумав, що, мабуть, з точки зору іграшки, дитина виглядає кровожерним чудовиськом. Так у нього народилася ідея мультфільму про крихітну іграшку, яка потрапляє до рук немовляти.

Працівники "Піксару" довго спостерігали за рухами, мімікою та жестами власних дітлахів і, врешті-решт, спромоглися створити комп'ютерну модель малюка. Це був прорив, оскільки у 1980-х анімувати людину було надзвичайно важко.

У результаті короткометражний мультфільм "Іграшка" приніс Лассетеру "Оскара", а працівники студії замислилися над повнометражним проектом, який і став першою "Історією іграшок".

Третю частину картини знімав вже не Лассетер, а його колега Лі Ункріх. Втім, мультик від цієї кадрової перестановки нічого не втратив: стрічка вдало поєднує захоплюючі пригоди іграшок із ліричними та зворушливими сценами прощання з дитинством вже дорослого Енді.

У перших двох частинах цей персонаж залишався у тіні, зате в третій частині творці віддали йому фінальний епізод. Сцена останньої гри хлопчика зі своїми колишніми іграшками надзвичайно сильна та щемка, немов фінальні епізоди "Титаніка". Втім, картина переконує - діти ростуть та дитинство не закінчується ніколи.

Оцінка фільму 5 з 5

Лицар та шпигун

Камерон Діаз та Том Круз згадують старі-добрі часи "Ангелів Чарлі" та фільму "Місія неможлива". Вони стріляють з кулеметів та пістолетів, рятуються від переслідування, літають на вертольоті та літаку, а також рятують якусь дуже цінну штукенцію від рук торгівця зброєю. Зрештою, після перегляду "Лицаря дня" так і залишається нез'ясованим, що ж це було: комедія, мелодрама, шпигунський трилер чи детектив?

Камерон Діаз грає молоду самотню жінку на ім'я Джун Гейвен, яка випадково опиняється в одному літаку із секретним агентом Роєм. Разом з ними на борту летять найманці, які повинні убити Роя. Їм цього зробити не вдається, але тепер під прицілом опиняється і Джун, яка стала свідком замаху.

Разом наші герої не тільки тікатимуть від переслідувачів, але й боротимуться з іспанським збройним магнатом, який хоче привласнити новітнє наукове відкриття.

Режисер стрічки Джеймс Менґолд знімав стрічки у різних жанрах: серед найвідоміших його картин є драма "Країна поліцейських", романтична комедія "Кейт та Лео" та хіт 2008 року - рімейк класичного вестерну "Потяг до Юми".

У картині "Лицар дня" усього потрошку: комічні епізоди непомітно змінюються бойовими сценами, а любовні пристрасті завершуються вибухами та перегонами.

Більше того, у цьому фільмі використовується старий голлівудський прийом, коли все, що відбувається на екрані, слугує лише приводом для поєднання закоханої пари.

Дія "Лицаря дня" відбувається у різних куточках земної кулі, руйнувань зазнають малі та великі архітектурні форми та географічні об'єкти. І вся ця катавасія відбувається лише заради любовного щастя Роя та Дужун.

І ніякої тобі соціальної та політичної критики - чистий екшн без докорів сумління. І ця позірна "наївність" творців фільму на перший час підкупляє.

Втім, вже наприкінці першої половини фільму, коли фінал давно став очевидним та зрозумілим, помалу починаєш нудитися і відраховувати хвилини до завершальних титрів. Стрічці явно бракує іронічності, яка відзначала подібну за сюжетом стрічку Джеймса Кемерона "Правдива брехня".

Оцінка фільму 3 з 5

Химера

Двоє молодих науковців Клайв та Ельза переступають усі моральні та юридичні заборони і створюють людський клон. Втім, їхнє творіння не назвеш людиною, адже у тілі цієї істоти присутні гени різних тварин.

Коли ж клон з'являється на світ, результат експерименту жахає вчених. Втім, Ельза зовсім не хоче позбутися потвори. Вона вирішила виховати це створіння як рідну дитину. Незабаром Дрен (так назвали клона) виросте і захоче покинути лабораторію. Чи зможуть вчені впоратися із хижою та надзвичайно сильною потворою?

Стрічка вартує перегляду лише з огляду на імена її творців. Продюсер картини - знаменитий режисер, автор "Хроносу", "Хребта диявола" та "Лабіринту Фавна" Гільєрмо дель Торо. Зняв "Химеру" Вінченцо Наталі, знаменитий своїм горором "Куб".

У головних ролях лауреат "Оскару" Едріен Броуді та знаменита канадська акторка, режисерка та сценаристка Сара Поллі.