Девід Перріш про те, як заробити грошей мистецтвом і не продати душу дияволу

Виступом саме Девіда Перріша розпочинається перший в Україні Форум креативної економіки. Містер Перріш – бізнес-консультант і спеціаліст із креативної економіки - проведе в Україні майже тиждень.Він презентуватиме український переклад своєї книги "Футболки і костюми", виступатиме на конференціях і даватиме інтерв'ю.

Девід каже, що він не дуже розуміється на пристрасті й емоціях, що сприймається як кокетування з вуст людини, що займається креативною економікою.

Ми намагалися не ставити незручних питань у перший вечір Девіда в Києві, втім спробували розібратися, як представник британської богеми, що засуджував бізнес і капіталістів з Волл-стріт, пройшов шлях через MBA до бізнес-консультування представників творчих індустрій.

Девід Перріш, усі фото: Юлія Беба, УП.Культура

Давайте одразу визначимо поняття. Як ви розмежовуєте концепцію творчого бізнесу та креативної економіки?

Це розмежування можна звести до різниці між мікро- та макроекономікою. Я працюю переважно з індивідуальними оранізаціями в креативних індустріях у Великобританії та в усьому світі. Креативна економіка кожної країни є поєднанням економічної активності всіх креативних індустрій.

Чи можна побудутувати креативний бізнес у країні, яка досі не має інфраструктури, необхідної для розвитку креативних індустрій?

Важливо розуміти, що кожна країна, включно з Україною, вже має креативні індустрії – навіть якщо цей термін не використовується для їх позначення.

Власне, термін "креативні індустрії" об’єднує окремі бізнеси у різноманітних творчих галузях - дизайн, музика, видавнича справа, архітектура, кіно та відео, хендмейд, візуальні та перформативні мистецтва, мода, телебачення та радіо, реклама, література та комп’ютерні ігри.

Варто розуміти, що креативна економіка включає різні сфери і організації, що перебувають на різному рівні успіху – від потужних корпорацій, що займаються комп’ютерними іграми, до маленьких сквотів із комерційно неуспішними на перший погляд художниками.

Безумовно, Україна має вже чималу кількість організацій, що діють в усіх цих сферах. Різниця між Україною та Великобританією в тім, що у Великобританії ми це вже називаємо "креативні індустрії", підтримуємо їхній розвиток і добре їх піаримо, але це (поки що) не так в Україні.

Ви працювали у сфері креативних індустрій у багатьох місцях, включно з Москвою. Які б ви могли зазначити недоліки для розвитку креативного бізнесу на пост-радянській території?

Як і в Україні, в Москві та в Росії загалом є підприємства в усіх згаданих креативних секторах. З недоліків креативних індустрій на пост-радянських територіях - передовсім, незвичність і новизна культури підприємництва взагалі.

У Великобританії та США абсолютно протилежна ситуація. Там підприємництво є доступним, зрозумілим та звичним для більшості людей. Іншими словами, в США і Великобританії бути діловою людиною круто. Можливо, це ще не зовсім так на пост-радянських територіях.

По-друге, у Великобританії уряд визнає важливість творчих галузей в економіці. Наскільки я розумію, в пост-радянських країнах інша ситуація.

А чи можна виокремити фактори, що сприяють розвитку креативної економіки у країнах у період активних трансформацій?

Очевидно, що в індустріальному періоді економіки основний акцент робився на промисловому виробицтві. Культура ж сприймалась як щось другорядне, менш значуще. Так само зрозуміло, що керівництво країни завжди зацікавлене у тому, що можна підрахувати як конкретний прибуток.

Однак річ у тім, що сьогодні світ змінюється, промислове виробництво відходить у минуле. І ми повинні знайти нові шляхи для розвитку економіки країн, для створення нових робочих місць. Це те, що відбувається у Великобританії в останні двадцять років.

Наприклад, Ліверпуль був великим індустріальним центром, втім зараз, завдяки туризму і креативним індустріям, він залишається на хвилі, хоч його індустріальне минуле вже не спрацьовує.

В Україні та інших пострадянських країнах існує величезна кількість творчих талантів. Це насправді дає фантастичні можливості. Якщо ми зможемо об'єднати творчу пристрасть із бізнес-мисленням, ця формула дасть чудовий результат.

Саме цю ідею я і вкладаю у вираз "футболки та костюми" і саме про це і веде мову моя книга ('T-Shirts and Suits: A Guide to the Business of Creativity"), щойно перекладена в Україні.

Книга "Футболки і костюми", видана українською мовою

Однією з проблем України є несучасність владної системи, точніше старий спосіб мислення людей, що перебувають у цій системі. Як ви вважаєте, чи можливо переконати владу у вигідності та важливості креативної економіки? Чи простіше почекати, поки до влади прийдуть люди, що мислять сучасно?

Я думаю, що нове покоління рано чи пізно визріє. Ми спостерігаємо поступове зростання впливу людей 21-го століття, котрі усвідомлюють важливість креативних індустрій.

Проте, досі при владі дійсно залишаються люди зі старим трибом мислення. Тому умовна фраза про те, що культура є важливою – не є надто очевидною, ми не можемо її просто транслювати представникам влади. Важливо все перекласти на мову цифр і реального прибутку.

Розумнішим підходом буде пояснити, що розвиток креативних індустрій дозволяє людям заробити більше грошей, і, відповідно, сплатити більше податків. Що сотні мікро-бізнесів, які вже існують, за належної підтримки можуть розвинутися у потужну силу і принести суттєвий прибуток.

Прогресивний світ рухається у новому напрямку, і це нова бізнесова реальність, до якої ми маємо пристосовуватись.

З іншого боку, ситуація в Україні склалася таким чином, що творчі люди переважно звикли до того, що вони мають бути бідними. Як подолати такий стереотип?

Навіть у Великобританії, є люди, можемо назвати їх "богемою", що обирають бути бідними. Точніше, вони переконані, що лише бідний художник може займатися чистим мистецтвом. І як тільки хтось із такого середовища раптом починає заробляти гроші, його одразу критикують за те, що він продає себе.

Я вважаю, що це хибна установка, навіть пастка у сприйнятті – розмежовувати чисте мистецтво і комерційну успішність. І частина моєї роботи полягає саме у тому, щоб подолати це розмежування, пояснити, що можна бути одночасно і комерційно успішним, і вільним у своїй творчості.

Чи відрізняється розуміння креативних індустрій у різних країнах? Які помилки чи негативний досвід слід врахувати в Україні?

Певною мірою, це питання класифікації та визначення. Наприклад, у США є Голлівуд і Дісней. У Великобританії вони були би включені до "креативних індустрій". Однак у США термін "креативні індустрії" особливо не використовується. Його радше вживають на позначення дуже маленьких організацій, що займаються "мистецтвом і ремеслами".

Таким чином, узагальнюючи, навіть сам термін в різних країнах означає різні речі. У деяких скандинавських країнах, наприклад, воліють використовувати термін "галузі, що стосуються досвіду" і включають до них туризм.

Стосовно помилок, у Великобританії є міністерство, що відповідає за креативні індустрії, але воно входить до "Департаменту з культури, медіа і спорту", що вже означає, що творчі індустрії стосуються, передовсім, культури, а не бізнесу. Бо окремо існує також департамент уряду, що займається бізнесом та інноваціями.

Я думаю, помилка криється якраз у такому підході, коли креативні індустрії сприймаються переважно крізь призму культури, а не з точки зору бізнесу.

А чи можна запозичити успішну схему, яка вже десь спрацювала і використати її в нових умовах? Чи для кожної конкретної країни потрібно розробляти спеціальну формулу?

Я багато мандрував світом, і часто чую наступне: "О, у вас у Великобританії креативні індустрії так добре розвинені! Навчіть і нас як це робити!" Але, хоч я і пишаюся тим, що я британець, утім, можу запевнити, що у нас все не ідеально з креативною економікою. Хоча, безумовно, ми вміємо її чудово піарити.

Моя основна ідея полягає у тому, що можна навчитися загальним принципам, але далі їх треба коригувати з огляду на локальні обставини.

Наприклад, у Колумбії мене запитали, чи маємо ми розвивати усі 14 напрямків креативної економіки як це робиться у Британії? Моя відповідь: звісно, ні.

У Британії ми свідомо не включаємо до цього переліку гастрономію, оскільки британці, м’яко кажучи, не є добрими кухарями. Але для французів це той пункт, з якого варто починати.

Тому кожній країні варто починати з її конкретних цілей та завдань, і, очевидно, з тих умов, котрі є характерними для конкретної території, людей, влади, історії та інших факторів, що формують локальний ланшафт.

В Україні майже немає творчих хабів чи кластерів, або творчих індустрій. Як ви вважаєте, чому? Які умови мають бути забезпечені для запуску цього процесу?

Безумовно, кластери є важливими. У цьому питанні влада – і місцева, і національна - може допомогти. У Великобританії та інших країнах міста визнають, що креативні індустрії є реальними підприємствами, які створюють робочі місця, стимулюють економіку і сплачують податки. Тому вони хочуть допомагати їм розвиватися, радше, з економічних причин, аніж із культурних.

Так бізнес-центри та інші умови для виникнення офісів і студій робляться доступними для малого бізнесу, часто в занедбаних промислових приміщеннях. Наприклад, порожня бавовняна фабрика може стати бізнес-центром для 100 креативних мікро-бізнесів, як це сталося в Ліверпулі.

Як Ви особисто дійшли висновку, що реалізовувати творчі підходи в економіці важливо?

Як не дивно, я працював у царині "креативних індустрій" і "креативної економіки" навіть тоді, коли ці визначення ще не були винайдені! Коли я почав працювати у книжковому магазині, то мав довге волосся і бороду, можна сказати, я належав до богеми, у певному сенсі. Якби мені на той момент сказали, що я стану бізнесменом, я би розсміявся.

Моя позиція полягала у тому, що бізнес – це щось, пов’язане з жадібністю, із продаванням своєї душі дияволу. Я теж знаходився у пастці цього хибного розподілу мистецтва та грошей.

Однак поступово зайнявся і книговиданням, і книжковим маркетингом, і дистрибуцією. В певний момент я зрозумів, що мені необхідні нові знання про те, як правильно вести справи. Я вступив до бізнес-школи, щоб дізнатися про бізнес - на той момент мені було 35 років.

Я зрозумів, що фінанси, маркетинг, управління людьми – це лише інструменти для досягнення своєї мети. А використання бізнес-інструментів не обов’язково роблять з людини бізнесмена, капіталіста із Волл-стріт або мафіозі.

Після MBA я вирішив допомогти творчим людям стати кращими у бізнесі, зрозумів, наскільки важливо було допомогти їм заробити гроші для себе і розвинути власний бізнес.

У глобальнішому масштабі це допомогло створити робочі місця і, певною мірою, регенерувати економіку.

Якою є роль мистецтва для бізнесу? Яким чином воно може бути корисним для підприємців? І чи може ваш підхід бути застосований у економіці країни в цілому?

Так, безумовно. Мистецтво може бути бізнесом. А підприємства можуть використовувати творчий потенціал. Лишень існує деяка складність у використанні слів "мистецтво" і "творчість". Я говорив про це у своєму виступі на TEDx у Наполі. Пропоную використовувати два різних слова для творчості: a-Creativity and i-Creativity (http://www.davidparrish.com/a-creativity-i-creativity/).

Це так само стосується й економіки країни в цілому. Мій підхід можна застосувати у два способи. По-перше, як я вже казав, завдяки поєднанню творчості з бізнесом може зростати економіка - через виникнення нових напрямків бізнесу і створення робочих місць у сфері "креативної економіки".

Інший аспект – і-Творчість – можна використати, щоб допомогти всім вже чинним підприємствам перетворитись на більш інноваційні та творчі в кожному бізнес-секторі.

Одна з ваших ідей – спів-куренція (Co-opetition) – перетворення конкурентів у партнерів. Для яких систем це працює, і як фінансово вигідно чи не вигідно це може бути для бізнесу?

Слово "Со-opetition" являє собою гібрид слів "співпраця" і "конкуренція". У деяких конкретних обставинах наші конкуренти також можуть стати нашими партнерами. Звичайно, це не завжди спрацьовує.

Однак якщо ви відкриті до нового і можете дивитися творчо на нові можливості для бізнесу, тоді це може бути прибутковим.

Загалом, інновації - життєво важливі для кожної сфери людської діяльності: для промисловості, освіти, транспорту, сільського господарства та інших. Це добре і для бізнесу, і для суспільства, коли ми можемо винаходити нові, ефективніші способи ведення справ. Безумовно, Україна не є винятком з цього правила.

2

Напружуйте м'язи

"Кортизол" - гормон стресу. Дослідження показало, що після не надто активних рухів на кшталт Тай чі чи простої прогулянки, рівень кортизолу в учасників дослідження зменшився.

Ще одне дослідження, цього разу зі Стенфодського університету показали, що люди, які ходили протягом 90 хвилин у сільській місцевості, на відміну від міських, показали зниження мозкової активності в тій частині, яка пов'язана із депресією.

1

Дихайте повільно і глибоко

Коли ви починаєте нервувати, ваше дихання прискорюється, що може призвести до гіпервентиляції. Ви маєте зконцентруватися та зосередитися на уповільненні дихання. Дихаючи глибше, ви можете обдурити свій організм, який потім вважатиме, що вам стало спокійніше.