Франкфурт: як держава знову виїжджає на волонтерах
У середу, 21 жовтня, на Урядовому порталі з’явився гордий пост-реліз під заголовком "В`ячеслав Кириленко: Успіх України на Франкфуртському книжковому ярмарку є результатом спільних зусиль Уряду та громадськості".
У зв’язку з цим не можу не уточнити про "зусилля", епітет "спільні", і пропорцію цих зусиль.
Ані віце-прем’єр з гуманітарних питань – міністр культури, ані представники Державного комітету телебачення і радіомовлення, що подав заявку на національний стенд на Франкфуртському книжковому ярмарку як головний експонент і організатор, на ньому не з’явилися.
Тому дуже дивно читати такий звіт зі словами "за даними Держкомтелерадіо" і вихваляння кількісними показниками. Дозволю також собі заперечити певні перебільшення з боку урядовців, зупинюся на особливо нахабних пунктах цієї заяви .
Читаємо: "На інформаційно-організаційне забезпечення роботи українського стенду під час міжнародного книжкового ярмарку Урядом було виділено 1 мільйон 100 тисяч гривень".
Така сума справді була задекларована як обіцянка наприкінці весни. Але попри критично малий час на підготовку стенду постанова так і залишалася папірцем. Кошти на підготовку так і не були виділені через бюрократичні зволікання.
Я як член експертної групи і волонтер, що взяла на себе певні зобов’язання і тісно спілкувалася з керівництвом Франкфурту, про це писала неодноразово, сподіваючись, що критика і громадський тиск примусять вжити заходів.
З другого боку, Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців, який власне переконав пана Кириленка і пана Наливайка зробити перерозподіл бюджетних коштів для участі України у Франкфурті, витратив чимало часу на листи, дзвінки і спроби пришвидшити процес. На жаль, це все не вплинуло.
Це означає, що не було коштів на матеріали і побудову оригінального стенду, проект якого розробив безкоштовно архітектор Каве Хорхе Делаварі та який затвердив технічний відділ Франкфуртського ярмарку.
Висококваліфікований волонтер зробив даремну роботу, за яку йому ніхто не подякував.
![]() |
Оригінальний стенд, який початково планувався |
За місяць до ярмарку за відсутності коштів Держкомтелерадіо відмовилося від оригінального стенду, якого за логікою вимагає так велика площа у 100 кв.м., аби презентація країни не виглядала чудернацьки і вбого порівняно з креативними стендами інших країн.
Франкфуртський ярмарок пішов на великі поступки поза всіма дедлайнами, дозволивши змінити заявку і надати стандартне пластикове виставкове обладнання, освітлення і мінімальне меблювання.
Усе це без оплати, під гарантійні листи і обіцянки. Так само не було коштів і на виготовлення власного іміджевого інформаційного продукту, якому будь-яка країна-учасник ярмарку приділяє особливу увагу.
Зрештою, рятуючи ситуацію, каталог стенду України зверстало і надрукувало "авансом", з патріотичних міркувань видавництво "Віват". А Мистецький Арсенал як один із співекспонентів стенду взяв на себе витрати з друку іміджевих банерів на стіни та інформаційних постерів, навігаційних елементів.
Тому підготовка контенту – ажніяк не заслуга Держкомтелерадіо чи Мінкульту, а моїх колег. Каталог, усі тексти, книжкову експозицію упорядкувала Оксана Хмельовська, у весь дизайн безкоштовно розробила Альона Соломадіна.
![]() |
Фото каталогів зі стенду |
Увесь цей час я отримувала тривожні листи з Франкфурту з проханнями пояснити, що відбувається, чому люди з Держкомтелерадіо, які називають себе організаторами, нічим не цікавляться, не використовують можливості, які надає ярмарок, не задають жодних організаційних і технічних питань, а на ввічливі нагадування про давно прострочені терміни або мовчать, або надсилають "листи щастя", ні про що.
На мої запити Держкомтелерадіо або не реагувало зовсім, або дивувалося, виказуючи повну необізнаність з потребами підготовки, в стилі: "а що, хіба світло, стільці і звук треба замовляти окремо?".
На мої питання, хто монтуватиме стенд, теж довго не було відповіді. Зрештою, частково це зробили знайдені нами волонтери, за великої підтримки консульства України у Франкфурті, частково – два представника Євромедіа, підрядника, що виграв тендер "на організацію заходу", тишком і вкрай пізно проведеного Держкомтелерадіо.
Я разом з дизайнеркою Альоною Соломадіною провела ночі напередодні Франкфурту, вивчаючи схеми і розміри стенду, ми ретельно проінструктували Євромедіа щодо монтажу.
Ці інструкції були проігноровані, банери наклеєні косо-криво. В мене великі сумніви у ролі цього підрядника. Не бачу іншої його організаційної функції, окрім прийняти коштів від Держкомтелерадіо і перерахувати їх за площу стенду і устаткування Франкфуртському ярмарку.
До речі, коли ми вже працювали на ярмарку, кошти за стенд у Франкфурт ще так і не надійшли. Про які знижки у майбутньому мріє пан Кириленко за такого ставлення до закордонних партнерів?
![]() |
Видавці ведуть переговори на стенді України |
І окреме питання, варте пильного контролю громадськості – що станеться з тою часткою коштів, які мали бути витрачені на підготовку і не були витрачені?
Крім того, у критичній ситуації за відсутності державних коштів знайти меценатську підтримку для устаткування стенду допомогла Агенція Іміджу України. З нетерпінням чекатимемо від Держкомтелерадіо на демонстрацію кошторису витрат і фінансовий звіт, робитимемо запити – від видавців, експертів, депутатів і громадських організацій, ЗМІ.
Але останньою краплею для мене особисто стало ставлення Держкомтелерадіо до волонтерської роботи і партнерів, вже коли ми прибули у Франкфурт.
Відсутність комунікації, поваги, вдячності, найменшої співпраці – це погано, але куди гірше, коли результати роботи партнерів перекреслюються.
Шість великих півтораметрових інформаційних панелей, які були вкрай необхідні для відвідувачів стенду і пристойної експозиції, які розробили волонтери, а Мистецький Арсенал надрукував за свій кошт, як і частину книг видавців, Держкомтелерадіо просто не поклав у автівку, що везла вантаж у Франкфурт.
Відповідно на стенді утворилися пустоти, а гості ярмарку не побачили списку видавців, що брали участь на стенді, програми українських подій, зустрічей з авторами, постерів з інформацією про книги українських політв’язнів Надії Савченко і Олега Сенцова, текстів про війну і літературу під час війни, спеціально написаних для стенду Оксаною Забужко і Сергієм Жаданом. Було прикро до сліз.
![]() |
Фото книжок на українському стенді |
Усю інформаційну роботу, супровід стенду забезпечило консульство України у Франкфурті та мобілізовані ним волонтери, за що їм низький уклін, і окрема велика подяка генеральному консулу Аллі Польовій.
Українські автори, з якими відбувалися зустрічі на стенді, приїхали без підтримки держави, натомість це заслуга видавців, і, зокрема, нашого партнера, міжнародної літературної корпорації і фестивалю Meridian Czernowitz.
А особлива увага ЗМІ до українського стенду, політичного виміру, якому так радіє Урядовий портал – також результат особистих контактів експертів, волонтерів, а не інформаційної роботи Держкомтелерадіо.
Виникає питання: для чого Держкомтелерадіо у таких заходах, як Франкфурт?
І в чому ж полягали зусилля уряду?
Я би пораділа обіцянці гуманітарного віце-прем’єра В’ячеслава Кириленка виділити кошти на презентацію України у Франкфурті на наступний рік. Але за теперішньої риторики, гадаю, що підкладуть ті ж граблі, на які ми вже наступили.
![]() |
Карл Шльогель дає інтерв'ю DW на стенді України. |
Хотілося би, щоб пан Кириленко зрозумів: мало пообіцяти закласти кошти в держбюджет. Для того, щоб культурна спільнота надалі співпрацювала, допомагала держструктурам гідно представляти Україну у світі, ті мають визнати свої помилки, провести службове розслідування щодо некомпетентності певних осіб, саботажу, усунути тих, в кого нема мотивації виходити з бюрократичного летаргічного сну і політичної волі вирішувати нестандартні завдання.
Крім того, держструктури мають познайомитися одне з одним, навчитися консолідувати різні відомства та міністерства для швидкого і ефективного вирішення логістичного, інформаційного супроводу таких проектів.
І тендери слід проводити не наступного року, а вже зараз, і не для технічних підрядників, а для культурних інституцій, здатних професійно втілювати такі міжнародні проекти, які мають для цього достатні ресурси, готових нести відповідальність за якість.
Чи побачимо ми таку реформу, справжні зусилля, а не їхню імітацію? Якщо ні, то волонтери, яких держава призвичаїлися так нагло використовувати, робитимуть свої власні, незалежні проекти, вибудовуючи свою власну, більш культурну, модерну і сучасну Україну, яка все одно з часом витіснить ретроградне мракобісся постсовка.
Але в такому випадку ми катастрофічно втрачаємо час, увагу і кредит довіри, наданий Україні світом.
Пропоную об’єднати зусилля усім зацікавленим і розпочати фахове обговорення того, яким чином може співпрацювати у таких проектах держапарат і громадський сектор, бізнес, того, хто візьме на себе відповідальність за координацію і втілення проекту у 2016 році, і як нам убезпечити себе від тих самих гірких помилок.