Як британські художники гостювали в Україні, а українські – в Британії, і що з цього вийшло

SWAP з англійської перекладається як обмін. Власне, обмін складає фактичну основу однойменної програми мистецьких резиденцій SWAP: UK/UKRAINE, в рамках якої четверо українських художників провели торік кілька тижнів у Великобританії, а шестеро британських – в Україні.

Утім, у світі позірного мультикультуралізму й диктату неоліберального ринку поняття обміну надто девальвоване, щоб бути єдиним теоретичним підґрунтям серйозної мистецької ініціативи.

Натомість спільним знаменником візуальних досліджень учасників проекту став аналіз того, як зміна місця (пере)визначає мистецькі практики.

Підсумкова експозиція за результатами цих досліджень відкриється в Малій Галереї Мистецького Арсеналу в Києві 17 березня й триватиме до 9 квітня 2017 року.

Напередодні відкриття не зовсім звичної виставки УП.Культура поцікавилася, як перебування в новому контексті й незвичному просторі позначилося на творчості учасників програми, і навіть спробувала виділити певні регіональні особливості.

Харріет Флеріот. Перформанс "Танцюй, ніби ти сам спостерігаєш", Харків, ЄрміловЦентр, вересень 2016

SWAP

Щорічна програма резиденцій SWAP: UK/UKRAINE стартувала в 2016 році зусиллями Британської Ради в Україні у співпраці з Ліверпульською бієнале, наймасштабнішим фестивалем сучасного мистецтва у Великобританії, та кількома українськими інституціями інноваційного та експериментального спрямування.

Перший цикл програми включав 11 резиденцій (10 для художників та 1 для кураторки) в Ліверпулі, Києві, Музичах, Харкові, Ужгороді та на півострові Бірючий в Азовському морі.

Українські учасники проекту (Катерина Берлова, Мітя Чуріков, Алевтина Кахідзе та Олександр Бурлака) відвідали резиденцію SWAP:UK/Ukraine в Ліверпулі, співорганізовану з Ліверпульскою бієнале, навесні 2016 року.

Водночас на художників з Британії чекала індивідуальна програма: резиденція NonStopMediaFestival у Харківській муніципальній галереї (Харрієт Флеріот), резиденція в харківському "ЄрміловЦентрі" (Джин Хі Парк), резиденція Biruchiy Contemporary Art Project на півостріві Бірючий у Запорізькій області (Джеймі Фітцпатрік), резиденція The Muzychi Expanded History Project в селі Музичі (Сара Ліппет), резиденція "Вибачте, номерів немає" в Ужгороді (Воган Пілікян) та резиденція у творчих майстернях на Сошенка, 33 в Києві (Сара Тайнан).

Кураторками виставки, що підбиває підсумок першого етапу SWAP, стали учасниця резиденції Британської Ради для кураторів під час Ліверпульської бієнале Лізавета Герман та її колега Марія Ланько.

Алевтина Кахідзе, Міська рада Ліверпуля. Папір, фломастер. 2016

Серед цілей програми – не лише традиційний для подібних проектів міжкультурний обмін та консолідація мистецьких середовищ України і Великобританії, але й більш тонке та нюансоване дослідження, можливе лише за погляду незамиленим оком, погляду збоку. Це дослідження того, як "місце розширює мистецькі практики, або ж і самих художників та художниць" (Лізавета Герман та Марія Ланько).

За словами кураторок, фінальна виставка програми фокусується на тому, "як особливості локального мовлення, архітектури, манер, дивацтв та звичок вплітаються в рефлексії щодо політики пам'яті, міського (пере)планування, духовних цінностей та щоденних практик, культури тіла та гендеру".

Оскільки досвід художників на резиденціях дуже різний, а організатори виставки свідомо уникають цілісного наративного висловлювання, ухиляючись від лінійності й симетрії, ми зробили своєрідний профайл на кожного з учасників програми й спробували розібратися, на розкриття яких тем за допомогою яких медіа їх надихнула зміна контексту, а також ризикнули виявити певні закономірності.

КАТЕРИНА БЕРЛОВА

Уроджениця Дніпра Катерина Берлова закінчила Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну і вже понад 10 років живе в Києві. Працює як з новими медіа (відео, інсталяція) так і в живописом, полюбляючи при цьому змішувати техніки.

Катерина Берлова, із серії "Каприз". Папір, акрил, Київ, квітень 2016

У Ліверпулі Берлова розпочала проект про новий незаангажований погляд на речі – такий погляд, "наче їхня історія і призначення для тебе незрозумілі, і ти придумуєш для них нове призначення".

Детальніше тему інтуїтивного, чуттєвого сприйняття – в якому вона бачить ключ до оновленого незаангажованого сприйняття і який протиставляє раціоналістичному диктату свідомості й науки – художниця розкриває у своїй персональній виставці "Дитинка", яка до 27 березня триває в Dymchuk Gallery (Київ).

ОЛЕКСАНДР БУРЛАКА

Архітектор і дослідник архітектури, співзасновник кураторської групи "Худрада" Олександр Бурлака працює на стику мистецтва й дослідження, фокусуючись на архітектурних трансформаціях у пострадянських країнах.

Олександр Бурлака. Кросбі, Ліверпуль, березень 2016

За його власними словами, Бурлака робить проекти, засновані на дослідженні, що нагадує архітектурне планування й передбачає аналіз і роботу з контекстом.

Автор текстів для видань "Архітектурний путівник Києвом" (DOM publishing, Берлін), Радянський модернізм 1955–1991: Невідома історія (Architecture Center Vienna) і "Книга Києва" (в рамках Київської бієнале "Школа Києва"), Бурлака також відомий як фотограф. Його прагнення зрозуміти місто Ліверпуль втілилось у серії спостережливих фотографій міста і його околиць.

АЛЕВТИНА КАХІДЗЕ

Визнана художниця й володарка премії Малевича (2008) народилася в Жданівці Донецької області, але, за її словами, ніколи не хотіла там жити, тому переїхала спершу в Дніпро, а потім у Київ.

Алевтина Кахідзе, Листи до дітей Евертона, створено разом з дітьми Музичів. Музичі, 2016

Згодом Кахідзе перебралася за місто в село Музичі, де співзаснувала програму мистецьких резиденцій (на якій, зокрема, побувала в рамках SWAP британка Сара Фітцпатрік).

Походження з конфліктного регіону визначило й вектор роботи на резиденції – компаративний аналіз. А роботи, створені в Ліверпулі та за мотивами перебування в місті, включають елементи паралелізму й альтернативної історії.

"У Ліверпуль я приїхала, щоб зрозуміти, як розвивалося це місто, його минуле й майбутнє, наскільки вони пов'язані, щоб перекласти це на успішну й неуспішну історію Донбасу, знайти відповідь на запитання, як можна змінити місто. Культура здатна реанімувати місто й дати йому ковток свіжого повітря," – вважає Кахідзе.

МІТЯ ЧУРІКОВ

Мітя Чуріков навчався в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ) і Берлінському університеті мистецтв, а тепер живе на два міста.

Мітя Чуріков, Пляж Кросбі, березень 2016

Досліджуючи міські ландшафти, працює в жанрах скульптури, фотографії та відеоінсталяції. .

Влітку 2015 року Чуріков розпочав у Маріуполі проект відеодосліджненя різних міст, до якого згодом додав відео з Києва, Берліна та інших міст, де він жив. Свій проект Чуріков закінчив симетрично – Ліверпулем, портовим містом на іншому боці Європи.

ХАРРІЕТ ФЛЕРІОТ

Уродженка промислового Бристоля Харріет Флеріот закінчила магістерську програму з перформансу в Королівському коледжі мистецтв у Лондоні.

Харріет Флеріот, Sent/Tense, перформанс у рамках "Ночі перформансу" на фестивалі NonStopMedia, Харків, вересень 2016. Фото Андрія Яригіна

У своїх проектах вона використовує фізичні рухи, відеотрансляції, вокальні маніпуляції, синтезовані звуки й музику, інсталяції та скульптуру.

Перебуваючи в резиденції NonStopMediaFestival у Харківській муніципальній галереї Харріет сфокусувалася на тілесно орієнтованих практиках і представила одразу два перформанси: Sent/Tense (у рамках "Ночі перформансу" на фестивалі NonStopMedia) і "Танцюй, ніби ти сам спостерігаєш" (ЄрміловЦентр, Харків).

ДЖИН ХІ ПАРК

Наймолодша учасниця резиденцій, кореянка Джин Хі Парк, яка навчалася й живе в Лондоні, під час резиденції також базувалася в Харкові (у "ЄрміловЦентрі") і також вдалася до дослідження часу, матерії та простору за допомогою перформансу ("Випробування").

Джин Хі Парк, Випробування, ЄрміловЦентр, Харків, серпень 2016. Фото Андрія Лобова

Цікаво, що Парк, як і Харріет Флеріот, віддала перевагу тілесним практикам.

"Я думаю, що змогла знайти спільну мову з харків’янами саме через мовний бар’єр. Бо він змушував нас приділяти більше уваги і часу, щоб зрозуміти одне одного, щоб спілкуватися очима і тілом", – ділиться художниця.

ВОГАН ПІЛІКЯН

"Я часто почувався так, ніби я єдина англомовна людина в Ужгороді", – вторить їй Воган Пілікян.

Воган Пілікян, Wawkalak, Галерея Коридор, Ужгород, жовтень 2016. Фото Петра Ряски

Художник із солідною дослідницькою біографією (після вивчення класичної філософії та санскриту в Оксфорді та Кембриджі він переїхав у Гарвард вивчати фотографію, образотворче мистецтво, анімацію та виробництво фільмів) у своїй художній практиці поєднує перформанс, живопис, скульптуру та роботу зі звуком.

Резиденція "Вибачте, номерів немає" (Ужгород) надихнула його не лише на створення поетичних фото й філософських узагальнень, а й на перформанс "Wawkalak", який буквально перевернув догори дриґом місцеву галерею "Коридор".

ДЖЕЙМІ ФІТЦПАТРІК

Скульптор Джеймі Фітцпатрік також відчув обмеження, накладені українським контекстом, і також зумів успішно їх подолати.

Джеймі Фітцпатрік, Панч і Джуді, віск, поліуретанова піна, дерево, металева основа, Лондон, 2017. Світлину надано VITRINE

"Спершу я був вражений тим, наскільки це [півострів Бірючий] далеко. Було неможливо просто піти й знайти матеріали, саме такі й саме тоді, коли вони були потрібні. Це змусило мене бути більш винахідливим", – ділиться Фітцпатрік.

Центральний проект, створений художником на Бірючому – скульптурне переосмислення традиційного лялькового театру "Панч і Джуді", поширеного у вікторіанській Англії.

САРА ЛІППЕТ

Художниця й ілюстратор Сара Ліппет народилася в Лондоні. Її художня практика базується на малюванні й розробці наративів про життя громад та окремих людей через дослідження, здійснене художницею особисто.

Сара Ліппет, Автобус у Музичах, папір, олівець, цифрова обробка, вересень, 2016

Ліппет працювала ілюстратором у редакціях The Guardian, The New York Times і TimeOut.

У резиденції The Muzychi Expanded History Project Ліппет зосередилася на фотодокументації та графіці.

САРА ТАЙНАН

Співавторка муралу в британському павільйоні на Венеційській бієнале у 2013 році Сара Тайнан також переважно працює в традиційних жанрах: живопис, малюнок, фотографія та ілюстрація.

Печерський ринок (ліворуч) і Житній ринок. Обидві світлини – вересень, 2016

Єдина з британських учасників, чия резиденція була локалізована в Києві (у творчих майстернях на Сошенка, 33), Тайнан вдалася до фотодокументації з акцентом на змінах, які несе для міста і його мешканців трансформація пострадянськгого простору і декомунізація.

***

SWAP: UK/UKRAINE – проект відкритий, багатошаровий і принципово неоднорідний.

Попри цю неоднорідність і вже згадану асиметричність (у резиденціях взяли участь 6 художників з Великобританії і лише 4 з України; всі українські художники перебували в Ліверпулі, тоді як художники з Британії відвідали резиденції в різних містах тощо), результати першого року дозволяють побачити певні національні (чи регіональні?) особливості в підході митців з України й Великобританії.

[L]Перші, попри шаблонне уявлення про інтуїтивний Схід, охочіше використовували аналітичні техніки,такі як фото- і відеодокументація, тоді як другі, незважаючи на стереотип про раціональний Захід, виявили більшу готовність до експресії і роботи в тілесно орієнтованих жанрах, таких як перформанс.

Чому так сталося й чи вплинула на це зміна контексту, ми зможемо дізнатися на наступному етапі SWAP, конкурсний відбір на який відкривається вже навесні 2017 року.

Ольга Папаш, спеціально для УП.Культура

Статтю створено в рамках спецпроекту Британської Ради в Україні.