Нова львівська хвиля: як двоє юристок організували фестиваль сучасного мистецтва

Біля Порохової вежі дівчина з коротким волоссям у довгій лляній сукні притуляється спиною до кам’яної стіни і починає плавно рухатися вздовж неї. За хвилину з’являється ще одна і робить схожий рух.

"Завтра в нас тут буде перфоманс з елементами контактної імпровізації", – розповідає одна з танцівниць присадкуватій бабусі у помаранчевому пальто. "А що таке перфоманс?" – перепитує бабця.

Танцівниця поглиблюється у термінологічні пояснення: так, перфоманс – це така особлива вистава, так, приходьте, дивіться, так, тут буде фестиваль сучасного мистецтва.

New wave exhibition відбувся у Львові вже вдруге. Минулого року фестиваль обмежився шестигодинною виставкою робіт молодих українських митців. Цього ж – організатори вирішили розширити програму й зробити триденний фестиваль.

Близько трьохсот учасників, кінопокази, музична та освітня програми, театр, і це все не враховуючи основної візуальної частини. Організаторка Олена Роюк каже – досвід минулого року показав, що одного вечора для такої події замало.

Для фестивалю насамперед обрали дві локації – відкрита в центрі міста біля Порохової вежі, і закрита в просторі Fest Republic у досить віддаленому районі Підзамче.

Однак львівська погода вирішила інакше – через дощ і багно на відкритій сцені провели тільки відкриття з оркестром Collegium Musicum, а решту програми перенесли у Fest. "У Львові не можна вірити прогнозам погоди", – сміється Олена.

Непередбачуваним виявилось не лише небо – за кілька днів до фестивалю гараж із апаратурою, що мала б підсвічувати роботи митців, обікрали і винесли всю техніку, відтак програма фестивалю опинилась у Fest Republic, де були і простір і технічні можливості для розміщення експозиції.

Тому постпанкові скульптури проекту "Лагідна окупація" івано-франківського художника Сергія Григоряна гордо, ніби роботи АТ-АТ з "Зоряних воєн", крокували за ґратами вхідного тунелю, серед руїн колишнього заводу "Галичскло". З іншого боку, серед яскравих і подекуди надто нав’язливих робіт прилаштувалися чисті мінімалістичні фотографії учасниці Odessa//Batumi Photo days Ольги Кукуш.  

Інша частина робіт була представлена в більш звичній для глядача світлій залі. Серед них – візуально легкі роботи Віолетти Нагорної "ТІЛО", присвячені різноманіттю людської тілесності.

Окрім цього ще до початку фестивалю всіх відвідувачів у соцмережах попросили завантажити собі на смартфони програми для зчитування QR-кодів і одразу ж біля входу стає зрозуміло навіщо – гігантські QR-коди розташували посеред зали прямісінько на підлозі. Це мультимедійний проект доповненої реальності з використанням 3D-сканування "SINGUL.AR" Дмитра Докунова та Андрія Утенкова. Зісканувавши QR-коди, глядачі на екранах смартфонів могли побачити те, чого насправді в залі немає, наприклад, оголених чоловіків.

Одразу привертали увагу й колажі лауреатки фестивалю молодіжних проектів "Non Stop Media-2016" харківської мисткині Ольги Федорової під назвою "Будь-які збіги з реальністю випадкові". Для своїх робіт вона використовує реальні історичні знімки та поєднує їх з ядучо-зеленим хромакеєм, який фактично "ламає" простір і буквально змушує затримати погляд.

Усього під час фестивалю організатори представили роботи понад 80 авторів.

"Насправді ми додали локацію біля Порохової вежі, бо думали, що вся програма не вміститься на Fest, – продовжує Олена. – До New wave я не організовувала жодного концерту чи фестивалю в своєму житті. Ми підрахували кількість артистів і вийшло, що лише музичних гуртів в нас чотирнадцять, плюс театри, кінопокази, перфоманси".

Ми – це сама Олена та її одногрупниця та співорганізаторка фестивалю Аліна Куць-Карпенко. До початку спільної роботи дівчата разом вчилися на юридичному факультеті. Аліна не приховує, що допомагає втілити чужу мрію – Олена займається малюванням, однак не вступала до жодного спеціалізованого закладу, бо, на її думку, митці в Україні не мають жодних гарантій у майбутньому.

Саме Олена давно хотіла, щоб у Львові з’явився майданчик для показу робіт молодих митців. Найкращим, однак не найлегшим, варіантом було створити його самотужки.

"Коли дійшла справа до спільної ідеї, виявилось, що ми з Оленою мислимо в одному напрямку, – каже Аліна. – Разом ми працюємо над усіма справами, які потрібно вирішувати терміново".

Організаторки зізнаються, що їм хотілося б набрати команду з людей, для яких організація подібних закладів – це справжня робота. Однак бюджет фестивалю трохи більший трьохсот тисяч гривень, з яких частину покривають спонсори, тому дівчата долучають усіх, хто може допомогти без додаткової фінансової мотивації – друзів, знайомих та просто людей, що поділяють їхні ідеї. Для того, щоб такий фестиваль окупився, його мають відвідати хоча б дві тисячі чоловік.

У подібній організації є один великий мінус – організатори не застраховані від того, що хтось з учасників відмовиться брати участь в останню мить. Так само як і нікуди не втекти подітися від хаотичної організації – черг на вході, двогодинного зміщення програми та невчасної комунікації з відвідувачами.

Однак такі проблеми трапляються й у більш "досвідчених" та іменитих фестивалів. Тим паче, що людей це зовсім не відлякує – лише в перший день фестиваль відвідало близько тисячі чоловік, а дах Fest Republic з фестивалю візуальної культури перетворився на рейв-вечірку.

"Я свідомо пішла на цей крок, – говорить Олена. – Концерти - це приманка для відвідувачів. Що більш ми будемо розвиватися, то менше ми залучатимемо інтерактивну частину". "Ми беремо до уваги всі помилки і намагаємося зробити так, щоб ніхто їх не помітив", – додає Аліна.

Цьогоріч в межах музичної програми на New wave відіграли Brunettes Shoot Blondes, Secret Avenue, The Cancel, ZAPASKA та інші. Не менш гучною стала й освітня програма: з денними лекціями виступили фотограф Юрій Поліщук з фонду IZOLYATSIA, художник та співробітник  PinchukArtCentre Юрій Весельський, менеджерка культурних проектів Катерина Тейлор.

"Наша мета – довести, що на мистецтво варто витрачати гроші, – продовжує Олена. – Якщо зупинити пересічного львів’янина і запитати, скільки разів він або вона були в кіно, а скільки на виставці – різниця буде очевидною. Я вважаю, що в Україні є достатньо талановитих митців і моє завдання посприяти тому, щоб про них дізналося якомога більше людей".

[L]Аліна Куць-Карпенко розповідає, що New wave exhibition – це довгострокова, найбільша в Західній Україні, платформа для реалізації молодих талановитих художників.

Вона вважає, що коли художник має можливість показати свої твори, то і його життя може змінитися на краще.

"Хоча ми ще молодий фестиваль і не всі спонсори до кінця розуміють, що ми робимо, а держава взагалі майже не фінансує подібні заходи, ми вже плануємо окремі спецпроекти на майбутній рік, - ділиться планами Аліна. – А в 2018 році спробуємо організувати цілий Lviv Art Week".

Олена резюмує – дуже добре, що в Києві стільки мистецьких платформ, заходів, ініціатив. Однак їй хотілося би, щоб так було і в регіонах, зокрема у Львові, а New wave exibition – це лише початок.

Анастасія Іванців, спеціально для УП.Культура