Хрущовки. Перезавантаження: західний досвід та українські реалії

Хрущовки – один із найбільш поширених типів будівель на пострадянському просторі. Утім, їхні жителі часто забувають, що їхні ці від самого початку були розраховані на 25-50 років експлуатації.

УП.Культура вирішила дослідити історію виникнення хрущовок, їхні особливості, а також новітні практики модернізації цього типу житла.

Вчора ми опблікували першу частину матеріалу – про минуле. Сьогодні розповідаємо про теперішнє і майбутнє.

Пролітаючи над Осакою, Прагою, Берліном чи Сеулом, погляньте уважно вниз – і не дивуйтеся знайомими обрисам п'ятиповерхівок.

Соціальне житло, аналоги радянських хрущовок, можна побачити в будь-якому куточку світу, за винятком, хіба що, Антарктиди.

І там, де економили на зручності та комфорті, а нерідко – і на якісних будматеріалах, виникає ряд проблем, які слід вирішувати. Як правило – вже наступному поколінню.

Радянська житлова забудова перейшла у спадок не лише Україні. Таких будинків чимало в країнах колишнього Союзу і соцтабору. Багато держав уже виробили власні "рецепти" для оновлення подібних будівель.

Що з цього досвіду могла б використати Україна?

Закордонне ноу-хау – хрущовка на сонячних батареях

Підходів до вирішення проблеми застарілого типового житла є декілька: від цілковитого знесення до повномасштабної реконструкції зі застосуванням найновіших технологій.

Зазвичай їх комбінують. В будь-якому випадку – реконструкція панельних кварталів не є швидкою.

У Франції та Німеччині реновація післявоєнного житлового фонду розпочалася близько 30 років тому. Втім, і результат таких реконструкцій приємно вражає.

Хорошим прикладом можуть бути балтійці, над якими стереотипно кепкують через нібито повільний хід думок.

У Латвії вже застосовують метод опалення житлових будинків за допомогою геотермальних теплових насосів, коли сама земля почергово слугує то радіатором, то джерелом тепла. Правда, насоси встановлювали в тих будівлях, де вже користувалися відновлюваними джерелами енергії.

В будь-якому випадку, низькоякісне житло радянської доби проходило кілька етапів реконструкції.

Та ж Латвія взяла курс на максимальну енергоефективність, в тому числі – в оновленні житлового фонду. При цьому було враховано, що родини з низьким рівнем доходу не могли дозволити собі повноцінну реновацію жител.

У такому випадку застосовували таку схему. Реновацію будинків оплачував інвестор. Після низки робіт, що включали утеплення фасадів та заміну систем водо- і теплопостачання, будинок споживає вдвічі чи тричі менше енергії. Але жильці якийсь час платять за старими тарифами.

Чому так? Після реновації гроші за тепло і, приміром, гарячу воду, віддають інвестору. А він, в свою чергу, розраховується з місцевим бюджетом, забираючи собі різницю, що утворюється в результаті економії енергоресурсів.

Архітектори радянських часів, мабуть, не сподівалися, що їх панельні творіння зазнають таких фантастичних змін.

Акцент на утеплення панельних будинків зробила Польща. Тамтешня програма реновації соціального житла взагалі вражає в порівнянні, наприклад, з Великобританією, де багато панельних багатоповерхівок просто позносили.

У Польщі будинки соціалістичної доби позбулися своєї сірості. Їх покрили шаром утеплювача і пофарбували у пастельні кольори: зеленуватий, жовтий або рожевий. У такий спосіб не лише вирішили естетичні питання. Нове покриття захищає стіни будинків від несприятливої погоди і покращує теплоізоляцію будівлі.

У своїй практичності поляків перевершили хіба що німці. Їхня програма реновації мала кілька етапів і тривала близько 20 років. Оновлювали і перебудовували не лише житло, а й територію навколо нього. Створювали публічний простір, у якому комфортно почуватиметься кожен мешканець цього міста.

Берлін дуже старанно проводив реновацію радянської житлової спадщини. В будинках капітально ремонтували комунікації та коректували незручне планування квартир.

А тим будинкам, яким винесли "вирок" розібрати, було уготоване друге життя. Подрібнені панелі в Німеччині використовують для будівництва доріг.

На пострадянському просторі реновацією хрущовських будинків державним коштом займається Білорусь.

– У 2008 я був у Мінську, – пригадує Юрій Худяков, член-кореспондент української Академії архітектури. – Ми проїжджали периферійний район, яких багато в Києві та інших містах, побудований ще в далекі радянські часи. І я побачив будинки пофарбовані у гарні кольори та без жодної подряпини чи заскленої лоджії. Це були відновлені старі хрущовки. Кошти взяли з бюджету.

Аналогічного прикладу, коли б в Україні подібним чином відновили комплекс житлових будинків, архітектор навести не зміг.

Наші реалії – безгрошів'я

А що ж робити Україні зі щедрим хрущовським спадком? Оновлювати чи позбавлятися їх?

Експерти з Конфедерації будівників України вважають, що з хрущовками треба прощатися.

– Наш висновок стосовно модернізації поствоєнного житла – усі такі квартали потребують знесення, – каже Віталій Грусевич, виконавчий директор Конфедерації будівельників України. – Реконтрукція можлива, якщо в межах новобудов залишилося максимум два старі будинки. Але при цьому потрібно оцінити масштаби їхніх проблем, визначити, чи дозволяє стан будівель витримати реконструкцію.

За його словами, процес значно ускладнює відсутність бюджетного фінансування, недосконала законодавча база, соціальна напруга серед жителів таких будинків, а ще – активна фаза децентралізації.

– Це питання має вирішуватися комплексно та спільно з Мінрегіоном, органами місцевого самоврядування, громадськістю та, особливо, з мешканцями таких будинків, – говорить представник головного будівельного обєднання країни.

У держави на реконструкцію застарілого житлового фонду грошей бракує, а інвестори не поспішають вкладати кошти в такі проекти, бо ризики переважають над інвестиційною привабливістю.

– Ці ризики пов'язані передусім з можливим та передбачуваним тиском власників застарілого житла на реалізатора проекту (забудовника), – говорить Віталій Грусевич. – За таких умов охочих вкладати кошти у подібне будівництво точно не збільшиться.

Також фахівець нагадав, що за підтримки держави можна проводити або утеплення, або реконструкцію окремого об'єкта, і це також ускладнює ситуацію.

– Термомодернізація із застосуванням державного кредитування хоча б одного застарілого будинку в мікрорайоні фактично унеможливлює прийняття уповноваженим органом рішення щодо його комплексної реконструкції. Тож одна вкрай позитивна ініціатива вступає в конфлікт з іншою, не менш важливою та стратегічною, – говорить Віталій Грусевич.

Старе, а часом і небезпечне житло слід замінювати якомога швидше, а для цього треба оновити як законодавчу базу, такі передбачені нею економічні механізми, які стимулюватимуть процес заміни застарілого житла новими будівлями.

Потрібен закон, який, на думку Грусевича "має максимально чітко визначити всі організаційні, фінансові та соціальні питання, що будуть органічно збалансовані в частині як інтересів мешканців застарілого житлового фонду, так і інвесторів, які спроможні відновити непридатні для проживання будівлі".

Вирішення всіх цих питань має бути максимально врегульованим, аби вони не затягувалися судовими спорами.

Якщо ж ні держава, ні інвестор не поспішають оновлювати вашу хрущовку, а придбання нової квартири сягає далеких перспектив, можна піти іншим шляхом. А саме – провести "розумний" ремонт квартири і перетворити її на житло вашої мрії. Принаймні, поки не назбираєте кошти на іншу "квартирну" мрію.

Реінкарнація хрущовки – ви не повірите, що так буває

Один з найбільш ефективних способів модернізувати хрущовку – це перепланувати її зсередини. "Зелене світло" для кардинальних змін всередині жилового фонду дав Кабмін у грудні минулого року (постанова Кабінету міністрів №1024 від 28.12.2016).

Згідно з документом, кожен мешканець житлового будинку чи гуртожитку має право переобладнати чи перепланувати житлову площу на свій смак, за умови, що несучі конструкції та інженерні системи загального користування залишаються недоторканими.

Для такого ремонту більше не потрібен дозвіл, якщо тільки ваш реконструкторський апетит не прагне об'єднати кілька квартир в одну або ремонтні роботи таки зачіпають капітальні конструкції будинку, пояснює Ірина Анопова, директор Дизайн центру "Едем" у Львові, що спеціалізується, зокрема, на перетворенні хрущовських квартир на сучасне комфортне житло.

– Мешканці хрущовок, – нагадує вона, – вдавались до перепланувань задовго до законів, що дозволяли, (або не забороняли) це робити.У дво- та трикімнатних квартирах житлові кімнати були суміжні, і найпростішою формою перепланування квартир були перегородки, які дозволяли ізолювати певну кімнату створюючи додатковий коридор.

Анопова пояснює, що ці перегородки виготовлялись з дерев'яних конструкцій та фанери. Тепер найчастіше, за її словами, у хрущовках переплановують санвузли, об'єднаючи ванну кімнату та туалет.

У збільшений у такий спосіб санвузол можна поставити пральну машину та бойлер. А заміна ванни на душовий бокс додасть приміщенню ще більше простору та комфорту.

Також популярним для хрущовки рішенням є створення кухні-студії.

– Зняття перестінку між кімнатою та кухнею дозволяє створити сучасне планування гостьової кімнати, зони їдальні, можливо – барної стійки та кухні в цілому, – пояснює  Анопова.

– Чудово, коли в цих приміщеннях є лоджії та балкони за рахунок яких можливо створити додатковий простір. Але слід памятати - перестінки між кімнатою та балконом чи лоджією є конструктивними (несучими). Тому приєднуючи даний простір потрібно зробити технічну оцінку та оформити все це документально з отриманням дозволу на реконструкцію.

Окрім перепланування у невеликій квартирі можна експериментувати з освітленням, додавати до інтер'єру дзеркальні чи глянцеві поверхні, що візуально збільшують простір.

Навіть такі типові ляпсуси цих квартир, як "хрущовські холодильники" можна використати собі на користь: вмістити в цю нішу якусь побутову техніку або переобладнати на герметичну камеру, де природний холод зберігатиме консервовані смаколики.

[L]Хрущовок та подібного до них житла вистачає у всьому світі. І якщо вам пощастило мати саме таке житло, не варто перейматися через його скромну площу. Багато сучасних квартир за своєю площею наближаються до хрущовки.

Соціальне житло є досить затребуваним і в розвинених країнах світу. Часто це житло у панельних будинках. У Великобританії, Фінляндії та США доля панельних будівель у загальному житловому фонді складає 20-40%.

– Кажуть, що хрущовки малі, – говорить архітектор Юрій Худяков. – Дійсно, площа мала. Але візьміть для прикладу сучасні 25-ти поверхові будинки, де однокімнатна квартира має 30 м², двокімнатна – 40-42 м². Це такі ж малі площі, як і в хрущовках. Але для однієї чи двох осіб, можливо, цього достатньо. На таке житло є попит, а отже, є і пропозиція.

Віра Мельничук, спеціально для УП.Культура