Валерій Харчишин: "Хочеться, щоби все, що робиш, лишилося на 100 років"

"Коли є чим похвалитися, ти знімаєш штани і біжиш", – лідер "Другої Ріки" Валерій Харчишин не приховує захвату від нової платівки свого гурту.

Ми сидимо на репетиційній базі на Борщагівці. Альбом "Піраміда" вийшов лише кілька днів тому – 20 грудня, тож емоції музикантів досі не вщухли: вони обговорюють нюанси звучання, невдало надруковану обкладинку і майбутні гастролі.

Валерій Харчишин не приховує захвату від нової платівки свого гурту

За словами Харчишина, поява "Піраміди" має засвідчити зрілість колективу, відхід від "хлоп’ячого лабання" до серйозної розмови із собою та слухачем.

Саме тому альбом починається треками-роздумами про втрату та смерть. Переконливості текстам додають використані в аранжуванні духові інструменти – валторна, труба і тромбон.

В інтерв’ю "Українській правді. Життя" музиканти розповіли про те, чому взялися писати про вічне, про своє ставлення до самогубств у шоу-бізнесі, зустріч із президентом Петром Порошенком і наслідки Майдану для українських виконавців.

– Такі пісні, як "Секрет" та "Доки я не пішов", що відкривають альбом, не з’являються нізвідки. Що з вами сталося?

– Валерій Харчишин: Якби це був мій сольний альбом, можливо, я б і розказав. Але це альбом групи "Друга Ріка". Думаю, хлопці розуміють, про що текст, але ця історія не для шоу-бізнесу.

Загальний меседж для будь-якої людини є близьким – кожен переживав втрату. Звикати до дорослого життя дуже важко, бо з кожним роком ми втрачаємо все більше людей.

Інколи це не просто смерть. Бувають такі ситуації, коли тіло людини з тобою, а душі ніби вже немає.

– Чому ви вирішили почати з цих треків, налаштовувати слухача на роздуми про вічне?

– Валерій Харчишин: Поставити "Секрет" першим нас вмовив саундпродюсер. Він сказав: "Ніколи ні про що вас не просив, але це моя улюблена пісня. Я давно на студії не сидів – не плакав, і давно не було пісень, які б мене так вразили".

Він дійсно ніколи нічого не просив, крім грошей, тому ми зробили так, як він хотів.

– Олексій Дорошенко (барабанник): У Валериній версії розташування треків "Секрет" теж стояв першим, бо ми всі просто очманіли, коли почули цю пісню.

– Валерій Харчишин: Ми хотіли налаштувати людей, які слухатимуть платівку, на серйозне сприйняття. Це не фонова музика. Це розмова з собою, музика, яку потрібно сприймати кожною клітиною тіла.

Валерій Харчишин: Ми хотіли налаштувати людей на серйозне сприйняття

– "Секрет" – дійсно сильна пісня. Чому ви не випустили її як сингл, до виходу альбому?

– Валерій Харчишин: Її не було. Точніше існували окремо текст і музика – демо нашого клавішника Шури. Музика була настільки не нашою, що нам довелося її повністю роздягнути, як капустину, оголити, і тільки тоді вже на неї став вокал.

Спочатку вона не виглядала як одкровення, була звичайним попсовим треком.

– "Доки я не пішов" схожа на заповіт. Для кого вона?

– Валерій Харчишин: Вона справді задумувалася як заповіт. Ми досягли того віку, коли хочеться, щоби все, що робиш, лишилося на сто років. Або хоча б на п’ятдесят.

Хочеться, аби це були не просто звуки.

– Олексій Дорошенко: Ця пісня – наші переживання через зроблені помилки. Не хочемо нікого повчати, але хочемо застерегти.

– Валерій Харчишин: Подивіться на нас і робіть краще. Ми як приклад: поки не впадеш, поки не побачиш дно або нижче дна, не зрозумієш, як дістатися вершини. Все життя на контрасті сприймається.

– До слова, тему смерті піднімаєте не лише ви. Положинський написав "Мене вже немає"...

– Валерій Харчишин: Положинському знаєте скільки років?

– Олексій Дорошенко: Він уже про все заспівав. Пора би спєть про вєчноє.

– А ви?

– Валерій Харчишин: А ми тільки добігли до того.

– Що вплинуло на такі настрої у творчості – війна, смерть Кузьми Скрябіна?

– Валерій Харчишин: Та все потроху вплинуло. Навіть якби не було війни, якби Кузьма був би живий… Ми всі дорослішаємо.

Якось на чергових похоронах я сказав – з матюками – "До дідька таке доросле життя!".

Я не хочу бути дорослим. Якщо так буде далі, то з ким ми залишимося?

– Як ви сприйняли звістки про самогубства Честера Беннінгтона і Кріса Корнелла?

– Олексій Дорошенко: Для мене це величезна втрата. Мої улюблені вокалісти всі мертві – Курт Кобейн, Скотт Вейленд…

– Валерій Харчишин: Чувак, але я ж живий!

Олексій Дорошенко: Для мене це величезна втрата. Мої улюблені вокалісти всі мертві

– Олексій Дорошенко: …залишився Едді Веддер із Pearl Jam, Alice in Chains вокаліст помер, тепер ще ці двоє. Я тиждень не міг зрозуміти "як"? (вони могли вчинити самогубство – ред.).

– Валерій Харчишин: Льоша взагалі не п’є вже років 11, але тоді я думав, що він зірветься.

– Олексій Дорошенко: Валєрка любить драму, звісно. Але ці звістки на мене дійсно сильно вплинули. Світ втратив геніїв.

– Як музиканти, публічні люди, ви розумієте їхні вчинки?

– Олексій Дорошенко: Я не розумію.

– Валерій Харчишин: Я розумію стан, в якому вони були – депресію, до якої приводить залежність.

Я розумію, чому їм було важко жити. Коли виходиш на сцену, записуєш хороший альбом – отримуєш дофамін, задоволення, стаєш щасливим хоча б на якийсь час. А коли тебе не вставляє від життя, що би ти не робив, це важко, позбавляє мотивації.

Проте навколо чимало людей, які борються за життя, чіпляються за кожну соломинку, аби витягти себе з якогось багна. Коли на фоні таких людей інші просто кидають себе в прірву, це незрозуміло.

– У прес-релізі з приводу виходу альбому йдеться про те, що до цієї платівки ви йшли все життя. Що мається на увазі?

– Валерій Харчишин: Мені дуже хотілося записати альбом такий, як "Піраміда".

Нам інколи вдавалося зробити гарні пісні. У кожному з альбомів є на що звернути увагу, але існують треки, які просто трусили повітря літерами і звуками.

Через те, можливо, й кажемо, що все життя йшли до цієї платівки. Нам не соромно за свою роботу, хочеться хвалитися нею перед всім світом.

Учасники "Другої ріки" кажуть, що, можливо, все життя йшли до платівки "Піраміди"

– Альбом вийшов 20 грудня і тому не потрапив до жодного рейтингу…

– Валерій Харчишин: Це було зроблено спеціально, щоб нас ніхто не оцінював. Це така музика, яка не потребує оцінки. Її оцінили вже люди – прослуховуваннями, коментарями і дзвінками.

– Ви байдужі до думок журналістів і критиків?

– Валерій Харчишин: Якщо бути відвертим, спочатку думаєш, що не треба, аби вони оцінювали…

Так було з альбомом Supernation. Ми його видали 6 грудня 2014 року, і теж не потрапляли до жодного рейтингу. Спочатку подумали: "Окей, нічого страшного". А потім: "От, покидьки, хоч би одну замітку хто написав".

Може "Піраміда" доживе до жовтня, коли будуть робити зріз найкращих платівок та пісень 2018 року. Ми зробимо презентацію у 2018 році.

– Чому тягнули до грудня?

– Олексій Дорошенко: Так вийшло.

– Валерій Харчишин: Нам пропонували перенести реліз на 2018 рік. Але ми не захотіли, бо коли є чим похвалитися, ти знімаєш штани і біжиш.

Валерій Харчишин: Коли є чим похвалитися, ти знімаєш штани і біжиш

– Ми трохи вже згадували Скрябіна. У 2015 році ви разом з іншими артистами ходили на розмову до Петра Порошенка, приводом до якої став "Лист до президентів". Нагадайте, про що ви говорили.

– Валерій Харчишин: Насправді нам імпонував той факт, що президент дослухався певний час до музикантів. Це говорило про те, що йому не байдуже.

Я запитав його, чи усвідомлює, у який час він прийшов до влади, яка відповідальність на ньому лежить, чи усвідомлює, що може увійти в історію.

Я не розумів, навіщо багатій людині ставати до керма у такий важкий для країни період. На його місці я би такого не робив, побоявся б. А він відповів: "Ти думаєш, мені потрібні гроші? Я не заради грошей".

Тоді я подумав: якщо людина згадує про гроші у відповідь на запитання, в якому не фігурувало це слово, то, мабуть, гроші йому таки потрібні.

Потім усе зам’ялося, я зламав олівець, бо дуже хвилювався. Один шматок дав йому на знак комунікації з народом, іншу частину залишив собі. Потім я загубив той олівець з переляку. Можливо, він теж загубив. Комунікації так більше і не було.

Тепер я розчарований: таке враження, що президенту вже все одно, що про нього люди думають.

Валерій Харчишин: Таке враження, що президенту вже все одно, що про нього люди думають

– У якомусь інтерв’ю ви казали, що спочатку були задоволені результатами зустрічі з Порошенком, але чим далі від неї, тим більше у вас виникає запитань. Що це за запитання? Що би ви йому зараз сказали?

– Валерій Харчишин: Я би сказав йому: "Менше обіцяйте і менше виходьте зараз на люди". Я не кажу вже про те, що треба менше брехати. Але і обіцяти не треба. Бо якщо пообіцяв, то мусиш зробити.

Але спочатку подякував би йому за безвіз.

– Під час вашої тодішньої зустрічі президент щось обіцяв, чи це було просто спілкування?

– Валерій Харчишин: Це було просто спілкування. Можливо, заради піару. А можливо її організували для того, щоби не втратити друзів. Не знаю, як це пояснити.

Президент тоді обіцяв мати більшу комунікацію з народом.

– Після Євромайдану інтерес до української музики зріс. Як ви відчуваєте, ця тенденція зберігається?

– Валерій Харчишин: Тенденція збереглася. Інтерес до української музики є, але не скажу, що до патріотичної: на фоні здобутків революції вилізло багато іншої музики, яка цими здобутками користується.

Інтерес до української музики є, але не до патріотичної, вважають у "Другій ріці"

– Хто такі патріотичні виконавці?

– Валерій Харчишин: Це ті, хто має конкретну позицію і говорить про неї відкрито. Хто не ховається від мікрофона, коли питають. Ті, хто, умовно кажучи, не називав себе аполітичним.

Бо існує група музикантів, які казали: "Ми аполітичні". Оці нікчеми скористалися здобутками Майдану.

– Закону про квоти на радіо вже рік. Чи відчули ви його дію?

– Валерій Харчишин: З приводу відсутності пісень в ефірі ми ніколи не страждали. Ще у 2008-2009 роках були серед тих, кого крутили найактивніше.

Зараз ми почали більше заробляти від ротацій. Роялті, яке ми забрали нещодавно, вистачило на те, щоб перекрити частину запису альбому.

Виплати за пісні, які звучать в ефірі та які купують в iTunes, дозволяють вкладатися у студійний запис нових.

– Ви знялися у фільмі "Легенда Карпат", який поки не вийшов у прокат. Чому погодилися на роль?

– Валерій Харчишин: У прокат він вийде в квітні. Його довго переробляли, продавали. Презентацію вирішили відкласти в тому числі й через певну конкуренцію, яка зароджується в українському кіно. Нелогічно було б ставити цей фільм поруч, наприклад, із "Сторожовою заставою".

А погодився на зйомки, тому що мені було цікаво знятися у кіно. Тим більше, що це дитяча мрія.

[L]Спочатку боявся за результат, а тепер розумію: що б там не вийшло, цього вже не змінити. Зараз би я грав трохи по-іншому і хотів би перезняти Олексу.

Однак я готовий і до критичних оцінок, і до успіху, якщо він буде.

– Якби з вами зараз щось сталося, чи хвилювалися б через те, який доробок залишаєте після себе?

– Валерій Харчишин: Сьогодні вже ні. Але я й не хочу думати про це. Для чого псувати собі настрій?

Олександра Гайворонська, текст, УП

Дмитро Ларін, фото, УП