O.Torvald про "Євробачення": Українці люблять переможців і не визнають поразки навіть найближчих

Цієї суботи Україна обере музикантів, які представлятимуть країну на "Євробаченні-2018".

"Українська правда. Життя" зустрілася з Женьою Галичем – лідером гурту O.Torvald, який був учасником пісенного конкурсу в минулому році й посів 24-те місце з 26.

Колектив вирішив не виправдовуватися за такий результат й натомість активно взявся до роботи: з’їздив у тур Україною, випустив альбом й завершив рік великим концертом у столичному клубі StereoPlaza.

В інтерв’ю "УП.Життя" лідер O.Torvald вперше розповів, хто з артистів і як підтримував його після "Євробачення", а також про музичні премії, логіку українського шоу-бізнесу й те, для кого гурт грає у Європі.

"КОЛИ ОГОЛОШУВАЛИ РЕЗУЛЬТАТИ, МИ СИДІЛИ Й СМІЯЛИСЯ В GREEN ЗОНІ"

– Ви розповідали, що після перемоги у Нацвідборі на Євробачення вас обійняла консьєржка, яка до того навіть не завжди віталася.

Як склалися стосунки з консьєржкою після того, як стало відомо, що ви не перемогли на "Євробаченні"?

– Ми переїхали.

Але напевно ми б зберегли з консьєржкою теплі стосунки, бо я ж завжди вітаюся.

– На останньому великому сольнику у StereoPlaza ви не виконували конкурсну пісню Time. Ненавидите її тепер?

– Ми вже давно її не граємо. Цей трек в принципі нехарактерний для O.Torvald. Плюс до всього ще й англійською.

Але найстрашніше – під час підготовки до конкурсу ми виконували її десять днів поспіль по 12-15 разів на день, й коли відчули, що ця пісня вже у горлі стоїть, вирішили, що більше не хочемо її грати.

Та й асоціація не зовсім приємна, якщо чесно.

– Як змінилася ваша англійська вимова з часів "Євробачення"?

– Не сильно змінилася. Перед "Євробаченням" брав уроки. Я трішечки починав навіть читати англійською. Але так, щоб почати вивчати її глибше, то я цим ще не займався – бракувало часу.

Я дуже хочу вивчити мову. Та коли не вистачає часу навіть на те, щоб провести його з дружиною, говорити про якийсь посилений курс англійської дуже важко.

– Днями у вас має вийти кліп на пісню "Ліхтарі", присвячену шанувальникам. Коли ви її написали?

– Ми створили її влітку 2017 року, повертаючись з одного з фестивалів: почали награвати гітарну мелодію, яка здалася нам дуже приємною, викликала хороші спогади.

Я подумав, що потрібно написати про те, що я відчуваю. А відчував я тоді величезну підтримку фанів.

Чесно кажучи, наш новий альбом "Бісайди" розпочався саме з пісні "Ліхтарі".

– Підтримку у зв’язку з поразкою на "Євробаченні"?

– Ні, зовсім. Повірте, ця поразка мала значення тільки для тих людей, які за цим слідкували.

Ставлення наших фанів після конкурсу не змінилося, а от кількість людей, які дізналися про O.Torvald, навпаки зросла.

– Чому ви тоді вирішили відмовчатися про результати? Перші публічні коментарі з’явилися вже в ефірі цьогорічного Нацвідбору, 10 лютого. Ви тоді сказали, що варто було прислухатися до суддів…

– Моя фраза про "прислухатися до суддів" не має жодного відношення до нашого результату. Я сказав так, бо коли після конкурсу повертаєшся на Національний відбір, вже розумієш, хто саме з потенційних представників може боротися за звання переможця "Євробачення".

Тому я мав на увазі, що Джамала, Андрій Данилко як люди, які були на цьому конкурсі, точно знали, чому там не потрібен рок-гурт.

Особисто я за "Євробаченням" ніколи не слідкував, не був зачарований ним, тому ніякого розчарування, про яке запитують, у мене і не було. Ми зробили все, що могли. У нас був дійсно крутий виступ.

Крім нас, музично вирізнявся хіба що португалець, який переміг. А все інше було шоу, змаганням. Нам було важко всередині цього, тому в певний момент вирішили робити все так, як робимо на концертах – просто грати свою музику для людей.

Коли ми виходили на сцену у фіналі, залу МВЦ просто розривало: так сильно кричали люди, підтримували.

І як сильно вони "фукали", коли зрозуміли, що ніхто із сусідніх країн жодних позитивних балів не дає Україні через політичну ситуацію. Це було прогнозовано і кумедно.

Для нас було звичайною справою виступити на ще одному фестивалі, яких чимало у нашому житті. Але я багато речей зрозумів після "Євробачення": зрозумів, що люди з нашим менталітетом дуже люблять переможців і зовсім не визнають поразки навіть найближчих людей.

– Чи постраждали ви іміджево від результатів "Євробачення" і чи вплинуло це на комерційну складову вашої творчості?

– Особисто я – ні. І "банда" також ні. Ті люди, які є з нами протягом багатьох років, вони й лишилися, і додалася нова аудиторія – це люди, які розуміють, думають, є інтелектуально розвиненими.

Кількість концертів до Нацвідбору і тепер зберігається на тому самому рівні – у нас така країна, що більше концертів грати просто неможливо.

Звичайно, в медіапросторі якийсь час нас не було – ми спеціально ігнорували всі медійні прояви через те, що під час "Євробачення" були скрізь. Я давав по 10-20 інтерв’ю на день. Це дуже багато, тому на деякий час ми зробили собі медіавакуум і сиділи писали музику.

– Коли результати конкурсу стали зрозумілими, якою була ваша реакція? Що сказали своїм музикантам?

– У нас була пляшка просекко і ми сиділи сміялися в green зоні.

– За легендою, коли ви перемогли у Нацвідборі, першими із колег до вас зателефонували Святослав Вакарчук та Андрій Хливнюк. Хто з колег зателефонував, коли стало відомо про 24-те місце?

– Не зателефонували – я за кулісами побачив Джамалу, Onuka, Манекена, і вони такі, (знизуючи плечима й усміхаючись): "Ну, чуваки, ну що поробиш". Якось так було, без напруження.

А потім ми до ранку пили з Андрієм Данилком.

– Які висновки ви зробили з усієї цієї історії з "Євробаченням"?

– Якщо говорити про якісь амбіції, то тепер я зовсім не хочу бути конкурсантом. Це неприємно, не завжди чесно і таке інше.

Нечесно щодо фанатів "Євробачення", наприклад. Там немає фанатів рок-музики, вони слухають зовсім інше.

Музику "Євробачення" можна розчесати однією гребінкою: якщо ти під цю гребінку не потрапляєш, тебе просто відсіюють.

– Хто є вашим фаворитом цьогорічного Нацвідбору?

– Я не всіх чув. До того ж, серед конкурсантів є багато моїх друзів. Ще хтось образиться, якщо не згадаю про них.

Якщо говорити про формат, The Erised дуже подобаються, LAUD – шедеврально, мені здається, що він найзрозуміліший для "Євробачення".

– Хтось з учасників Нацвідбору радився з вами щодо конкурсу?

– Так, звичайно. Але це так смішно, коли хтось радиться зі мною щодо "Євробачення". Я кажу: "Чуваки, я вам не зовсім тут радник. Ви ж самі бачили результат".

"ХОТІЛОСЯ Б, АБИ ОРГАНІЗАТОРИ КОНЦЕРТІВ СТАЛИ ПРОФЕСІЙНІШИМИ"

– Останні три роки українські артисти беруть участь у Нацвідборах не так через бажання поїхати на "Євробачення", як з ціллю швидко здобути увагу масового глядача.

Раніше такий самий ефект давали російські музпремії. Наразі для багатьох артистів шлях до Росії закритий.

Чи виконують таку саму функцію українські музпремії типу Yuna?

– Взагалі все, що відбувається в українському шоу-бізнесі, не має певної логіки.

Неможливо точно сказати, наскільки важливо брати чи не брати участь у тих чи інших преміях.

Якщо у артиста є рейтингові історії, приводи для того, щоб його розкрутити та дати людям з великої сцени чи екрану телевізора, звичайно, не потрібно ними нехтувати. Усе це необхідне для того, щоб донести свою творчість до максимальної кількості людей.

– В Україні з’явилася тенденція до об’єднання молодих гуртів і виконавців під керівництвом певних лейблів/продюсерів. Маю на увазі підопічних Манекена або Івана Дорна, наприклад.

Наскільки дієвими є такі історії, на вашу думку?

– На мій погляд, зараз у нас є артисти, які вже досягли певного рівня і в яких є певна база контактів і розуміння, що і як потрібно робити з музичним продуктом. Деякі з них навіть створюють власні лейбли, і це непогано.

Взагалі головне в роботі артиста і лейбла – щоб лейбл допомагав, а не тиснув на артиста. Бо дуже багато гарної музики може втратитись чи загубитися через те, що з неї намагаються зробити продукт, який буде зручно просувати.

Якщо підсумувати, допомога лейбла у просуванні музики через свої канали – це чудово, а от можливе впливання лейблів на музику команди – не круто.  

– Що вам дала співпраця із лейблом "Музика для мас" та Олексієм Согомоновим?

– Я навчився багато чого у нього. Согомонов – справді крутий "папа". У першу чергу, з нього треба брати приклад в організованості, плануванні, вмінні дотримуватися свого слова.

Ми розійшлися, коли зрозуміли, що дали один одному все, що хотіли. Це було логічним завершенням нашого проекту "Ти є" – альбом 2014 року, три кліпи, фільм.

– Після Революції Гідності всі зауважили, що інтерес до українських артистів зріс. Чи вплинуло це якось на ситуацію із концертними майданчиками, зокрема, у регіонах?

– Сплеск української музики дійсно спостерігається, але у той самий час не спостерігається збільшення ринків збуту для цієї музики.

Міст, у яких можна грати концерти, не стає більше, а організатори у цих містах не стають професійнішими. Хотілося б, щоб деякі з них підтягнули свій рівень.

[L]Попри те, я радий, що в Україні з’являється більше фестивалів, які відкривають нові можливості для молодих виконавців. Прикладом є сцена лейблу Masterskaya на фестивалі Atlas Weekend, декілька сцен на "Файному місті" та фестивалі "Захід".  

– У березні ви вирушаєте у європейський тур – протягом десяти днів щодня гратимете концерти. Що за аудиторія ходить на такі виступи? Чи дають вони змогу заробити?

– Ми їдемо у тур, який насамперед гратимемо для людей, що слухають музику O.Torvald поза межами України. Це переважно студенти або люди, які працюють на тих територіях.

Ще якась частка аудиторії долучилася до наших шанувальників завдяки конкурсу "Євробачення": їх не так багато, але достатньо, щоб планувати європейський тур.

Звісно, ці концерти є промоцією гурту, але, дякуємо богу, ми вже й заробляємо на таких речах.

А ще особисто я ніколи не був у Відні, тому на зустріч із цим містом очікую найбільше.

Олександра Гайворонська, УП

Дмитро Ларін, УП, фото

БІЛЬШЕ ПРО УКРАЇНСЬКУ МУЗИКУ ЧИТАЙТЕ У СПЕЦПРОЕКТІ "ТАК ЗВУЧИТЬ УКРАЇНА"