Що там у кіно: новий "Найкращий стрілець", "Доктор Стрендж", "Елвіс" База Лурмана та інші фільми червня

Кінопрокат в Україні відновлюється у важких умовах згубної шкоди через російські обстріли та окупацію, при нестачі необхідних для перекладу творчих кадрів і в обстановці, яку ніяк не назвеш сприятливою для походів у кіно.

Цілком природно, що низка найбільш очікуваних релізів відкладається до кращих часів, а деякі фільми перекладені лише субтитрами (що, втім, багато кіноманів вважатимуть однією з небагатьох хороших новин).

Водночас наші співвітчизники, для яких відвідування кінотеатру є невід'ємною частиною життя, і ті, хто прагне підтримати український кінопроцес, зможуть відшукати у червневому репертуарі фільми, що відповідають їхнім глядацьким інтересам.

З 2 червня

"Кращий стрілець: Маверік", режисер Джозеф Косінські

Відверто кажучи, фільм 1986-го року "Кращий стрілець" складно віднести до творів, чию чарівність щадить час.

Навіть серед перших глядачів цього міжнародного хіта, який затвердив Тома Круза на голлівудському олімпі, деякі відзначали, що його можна назвати художньо успішним, бо він є еталоном несмаку.

Окремі сцени військово-патріотичної мелодрами Тоні Скотта (який створив і по-справжньому значні картини на кшталт "Голоду" та "Справжнього кохання") своєю патетикою та сльозливістю не поступляться роботам вітчизняних режисерів, піднятих на сміх українськими кінокритиками.

Втім, не можна не визнати, що вихід продовження "Кращого стрільця" є досить своєчасним через актуальність політичних декорацій першого фільму з протистоянням пілотів американських ВПС та "МіГів".

У центрі сюжету – взаємини героя першої стрічки, пілота-аса з позивним Маверік (Том Круз), який став викладачем елітної льотної школи "Топ Ган", та його студента (Майлз Теллер), який виявляється сином трагічно загиблого напарника та друга Маверіка.

Треба сказати, що кінокритики, що познайомилися з картиною, представленою в рамках Канського МКФ, поставилися до фільму Джозефа Косінскі (відомого за науково-фантастичною стрічкою "Забуття" за участю того ж Круза) з теплотою, відзначивши як високий рівень авіаційного екшну, так і психологічне напруження, створене чудовим акторським ансамблем.

З 9 червня

"Доктор Стрендж: У мультивсесвіті божевілля", режисер Сем Реймі

Доктор Стівен Стрендж (Бенедикт Камбербетч), блискучий нейрохірург, який після отриманих у результаті автокатастрофи каліцтв був змушений піти з медицини і опанував магічні науки, у першому присвяченому йому фільмі, що вийшов у 2016-му році, врятував наш світ від демонічного пожирача галактик Дормамму.

Нині Стрендж знову стає на сторожі цивілізації. Його завдання істотно ускладнює необхідність охороняти варіанти цивілізації у всіх різноманітних альтернативних світах, між якими нишпорять у пошуках поживи зловмисні та могутні істоти. Коли він вирушає обговорити негаразди з членом команди Месників Вандою Максимофф, вона ж Багряна Відьма (Елізабет Олсен), виявляється, що вона внаслідок впливу темного чаклунства й організувала атаки.

Стренджу  доводиться вступити у бій не тільки з Багряною Відьмою та її воїнством, але й з варіантом себе самого з іншого світу, де його характер під впливом несприятливих умов значно зіпсувався.

Спочатку фільм мав знімати режисер першої картини про доктора Стренджа Скотт Дерріксон, проте його підхід до матеріалу, що передбачав значне використання горор-елементів, не влаштував продюсерів.

Постановку довірили Сему Реймі, який, як і Дерріксон, відомий насамперед як майстер фільмів жахів, проте він виявився більш здатний до компромісів.

Критики загалом залишилися задоволені картиною, хоч і нарікали на надмірну перевантаженість сюжету розсіяними за мультивсесвітом численними версіями супергероїв, розібратися в яких під силу лише найуважнішим шанувальникам марвелівських історій.

"Морбіус", режисер Даніель Еспіноса

Ще один фільм за марвелівськими коміксами присвячений персонажу, який міг би назватися Бетменом з більшим правом, ніж Брюс Вейн.

Як і доктор Стрендж, Майкл Морбіус (Джаред Лето) – медик, відомий скоріше вченими дослідженнями, ніж практикою.

Страждаючи рідкісною хворобою крові, Морбіус сподівається вилікуватися, змішавши власні гени з генами вампірових кажанів. Результат цього сміливого експерименту виявляється досить дієвим, але з прикрими побічними ефектами.

Герой, який до того насилу пересувався, отримує здатність бігати і стрибати швидше і вище за будь-якого олімпійського рекордсмена, а також здійматися в повітря і долати у рукопашному бою найвмілішого бійця. Однак для того, щоб не перетворитися знову на каліку і просто не померти з голоду, йому необхідно пити кров, що не тільки загрожує кримінальним переслідуванням, але і йде в розріз з моральними принципами лікаря.

Тим часом не для всіх людей з аналогічним захворюванням подібні моральні міркування можуть стати перешкодою, і доктор Морбіус, який намагається знайти спосіб підтримувати свою життєдіяльність, нікого не вбиваючи, вирушає на пошуки кровопивці, що з'явився в місті, який вочевидь скористався його рецептом набуття надлюдських здібностей.

Кінокритики не надто високо оцінили цю картину, хоч і відзначили досить оригінальний мікс кінокоміксу та вампірського горору.

З 16 червня

"Коханці", режисер Ніколь Гарсіа

Іноді Провидіння дає нам можливість безболісно вийти зі складної та ризикованої ситуації, позбутися знайомства, що загрожує нам бідами – проте нам бракує розсудливості та сили характеру скористатися цим шансом.

Картина "Коханці" оповідає про взаємини офіціантки (Стейсі Мартін) і наркодилера (П'єр Ніне), які обриваються, коли молодій людині доводиться втікати після смерті свого клієнта від передозування.

Героїня замість того, щоб радіти, позбувшись такого неблагополучного коханого, занурюється у затяжну депресію, з якої виходить завдяки знайомству з власником страхової компанії (Бенуа Мажимель), який по вуха в неї закохується. Через кілька років вони перебувають у благополучному, нехай і не надто щасливому шлюбі – коли, як на гріх, на мальдівському курорті стикаються з невдачливим штовхачем.

Світова прем'єра цієї насиченої мотивами нуару історії про фатальний трикутник з неприборканими пристрастями, прояв яких набуває кримінального характеру, відбулася у рамках конкурсної програми Венеціанського кінофестивалю, українські глядачі вперше могли познайомитися з нею на фестивалі "Вечори французького кіно".

"Флешбек", режисер Мартін Кемпбелл

Відомий своїми картинами про Джеймса Бонда, новозеландець Мартін Кемпбелл здійснив ремейк знятого у 2003-му році трилера Еріка Ван Лоя "Синдром Альцгеймера", що став одним з найкасовіших фільмів Бельгії і завоював низку значних призів, включаючи нагороду критиків на фестивалі поліцейського кіно у Коньяку.

Як і в першоджерелі, головний герой "Флешбеку" – немолодий кілер (Ліам Нісон), який відчуває стрімке настання старечої деменції. Він розраховує якнайшвидше виконати останнє завдання і піти на спокій, однак, коли йому наказують вбити 13-річну дівчинку, вирішує подумати про душу та використовує свої професійні навички для винищення наймачів. У міру загострення хвороби він вирішує заручитися підтримкою поліцейських, які ганяються за ним, переконавши їх, що серед поганих хлопців він далеко не найгірший.

Творці адаптували сюжет, увівши злободенні мексиканські мотиви картелів та нелегальних мігрантів, які стають безпорадними жертвами зловмисників з обох боків кордону.

З 30 червня

"Елвіс", режисер Баз Лурман

Постановник "Ромео+Джульєтта" та "Мулен Руж", чий останній фільм вийшов на екрани ще у 2013-му році, звернувся до матеріалу, який добре відповідає його схильності до створення масштабних музичних та дещо претензійних кінополотен.

[L]

На відміну від авторів інших, досить численних кінематографічних і телевізійних творів про Короля рок-н-ролу, які здебільшого присвячені його любовним захопленням та заграванням з консервативними демонами американської політики, Баз Лурман зосередився на взаєминах Елвіса Преслі (Остін Батлер) з його менеджером Томом Паркером (Том Хенкс), обдарованим бізнесменом, чий внесок у історію шоу-бізнесу міг би стати аргументом проти шкоди нелегальної еміграції.

Уродженець Бреди, який незаконно в'їхав на територію США, Паркер все життя був змушений приховувати своє іноземне походження.

Кінокритики, що побували на прем'єрі стрічки на Канському кінофестивалі, відзначили плідність цього підходу, що дозволив вибудувати оповідь на складній взаємодії представників різних поколінь, схильностей та смаків, в чиїх стосунках щира дружня прихильність була невід'ємною від накопичених з роками образ.

Олександр Гусев, кінокритик, спеціально для УП.Життя