"Ми — нове Середньовіччя?" Чому «Месник» з Ендрю Гарфілдом — історія про наш час

Сьогодні у прокат виходить "Месник" Пола Грінграсса — сувора історична драма з Ендрю Гарфілдом у головній ролі. Режисер перетворює історію Селянського повстання в Англії 1381 року на політичну притчу про сьогоднішню кризу довіри до влади. Правда, заради цього доводиться сперечатися із самою історією.

Що пов'язує один із найвідоміших народних бунтів Середньовіччя зі штурмом Капітолію та Робіном Гудом, розбирався кінокритик УП.Культури Олексій Росовецький.

Орач іде на Лондон

Велика Британія, 1381 рік. Країна ще не оговталася від наслідків Чорної смерті — пандемії чуми, яка в середині XIV століття викосила, за різними підрахунками, від третини до половини мешканців острова. Податки зростають, старий порядок тріщить по швах, а селяни й ремісники дедалі менше готові миритися з владою, яка обкладає їх усе новими податками, щоб фінансувати затяжну війну з Францією, — яка затягнеться настільки, що історики згодом назвуть її Столітньою. (Тільки не кажіть цього головним героям фільму.)

На цьому тлі звичайний орач у виконанні Ендрю Гарфілда виявляється втягнутим у Селянське повстання, яке з локального протесту швидко перетворюється на загальнонаціональний вибух.

Разом із проповідником Джоном Боллом ("Біллі Елліот" Джеймі Белл, який відтоді подорослішав) та Вотом Тайлером (у його ролі — зірка "Сьоґуна" Космо Джарвіс) — реальними історичними постатями, які очолили повсталий народ, цей простий орач вирушає до Лондона, де тисячі людей вимагають скасування кріпосної залежності, послаблення податкового тиску та справедливості. Але що ближче повстанці підходять до короля, то гострішим стає головне питання фільму: чи можна повстати проти несправедливого порядку й водночас і далі вірити у систему влади, на якій цей порядок тримається?

Стражденне Середньовіччя

Режисер Пол Грінграсс — вправний ремісник, чиє професійне реноме постановника трьох фільмів циклу про Джейсона Борна та "Капітана Філліпса" з Томом Генксом у головній ролі не псує навіть звичка знімати з руки де треба й де не треба. Селянське повстання 1381 року Грінграсс так і знімає — майже як сучасний репортаж про вуличні заворушення у Франції, ніби камера опинилася просто в гущі збунтованого натовпу.

І тут Грінграсс почувається як риба у воді: Середньовіччя в нього не декоративне, як у "Відьмаку", а майже документальне, відчутне на дотик. Завдяки художнику Ніколаю Даніельсену вдалося точно передати саму фактуру середньовічної доби— з усім її брудом, злиднями й тіснявою. Цей фільм аж ніяк не схожий на типовий костюмований атракціон із замками, як на листівках: тут вистачає крові, бруду й жорстокості. Якщо в кадрі бідняки, вони в подертому лахмітті зі справжньої мішковини.

"Месник" — водночас історична драма, архетипний сюжет про бунт і спроба дослідити, як народжується народна легенда. У цьому сила фільму — і водночас його слабкість.

Грінграсс свідомо перетворює багатьох героїв на типажі, але не наділяє їх переконливими характерами. Придворні персонажі й поготів зведені до набору соціальних ролей: скарбник уособлює жадібність влади, архієпископ — лицемірство церкви, мер — репресивну державу тощо. А образи справжніх ватажків повстання Грінграсс не лише спрощує, а й підганяє під упізнавані образи сучасних політиків. Уот Тайлер перетворюється на прагматика, готового домовлятися з владою, а Джон Болл — на радикала, готового її зруйнувати. Хоча історичний Тайлер був значно безкомпроміснішим політичним реформатором, а Болл — не просто фанатиком, спраглим крові, а мислителем, який ставив під сумнів саме божественне виправдання соціальної нерівності.

З одного боку, архетипність робить цю історію універсальною: у середньовічному бунті глядачеві легше впізнати сьогоднішні протести, соціальну нерівність і кризу довіри до держави — саме цього режисер, очевидно, й прагнув. Але за персонажами-функціями вже не побачити живих людей зі своїми страхами, надіями та звичками. Головний герой у виконанні Ендрю Гарфілда принципово не має навіть імені. Його названо за професією — Орачем, і він уособлює народний гнів: просту людину, яку влада довела до сказу. Та попри всі старання Гарфілда, його герой майже не зворушує.

"Treason doth never prosper, what's the reason?"

У матеріалі Vanity Fair про історичну достовірність "Месника" американські медієвісти Пол Фрідман і Майкл Джонстон відзначили, наскільки переконливо у фільмі відтворено саму епоху та подробиці повсякденного життя. І це не дивно: науковим консультантом стрічки став Ден Джонс — один із найвідоміших сучасних популяризаторів історії англійського Середньовіччя й автор книжки про Селянське повстання 1381 року. Тому найпомітніші відступи фільму від історії виглядають не помилками, а свідомими рішеннями Грінграсса.

Найбільше претензій у істориків до лінії з Робіном Гудом. Вперше народний месник із Шервудського лісу згадується в єдиному творі англійського поета Вільяма Ленгленда, що дійшов до нас у вигляді алегоричної поеми пізнього Середньовіччя "Видіння про Петра Орача". Але річ у тім, що її написали за добрі двадцять років до подій фільму — і вже тоді Робін Гуд був легендарним героєм народних переказів. А у фільмі Грінграсс безпосередньо пов'язує народження легенди із Селянським повстанням. Але навіщо?

Як пише The Guardian, незадовго до американської прем'єри Focus Features несподівано вирішила зробити Робіна Гуда головною принадою рекламної кампанії: фільм навіть почали просувати під назвою "Месник: народження Робіна Гуда" (The Uprising: The Rise of Robin Hood). Утім, сам Грінграсс стверджує, що ця лінія була закладена у сценарій від самого початку — спершу проєкт узагалі називався "Робін Гуд". Тобто сама концепція фільму трималася на найбільш сумнівній історичній конструкції. Але режисерові було важливо показати: хоча повстання придушили, проте зламати опір простих людей владі так і не вдалося. А хто міг краще за Робіна Гуда втілити такий спротив?

Робін Гуд проти Трампа

Утім, ми дивимося історичні фільми не заради точних реконструкцій минулих епох, хоча й із задоволенням вишукуємо в них історичні невідповідності. Майже завжди історичний фільм — це висловлювання про сучасність і актуальні проблеми. Грінграсс і не намагається буквально відтворити події 1381 року. Він дивиться на історію очима людини XXI століття й перетворює середньовічне повстання на привід поговорити про нерівність у сучасному світі, недовіру до влади та зростання суспільного невдоволення. Тому чимало історичних вольностей тут видаються цілком свідомими.

Візьмемо анахронізм із Чорною смертю. Орач Гарфілда каже, що його родина загинула кілька років тому, хоча основна хвиля пандемії чуми припала на 1348–1350 роки — більш ніж за тридцять років до повстання. Очевидно, Грінграссу треба було посилити паралель із сучасністю: пандемія коронавірусу так само стала моментом, після якого звичний суспільний порядок почав хитатися.

Сам Грінграсс розповідав в інтерв'ю, що почав писати сценарій буквально на другий день ковідного локдауну й був вражений тим, наскільки Англія 1381 року нагадує йому сучасний світ: дедалі більший розрив між багатими й бідними та все сильніше невдоволення людей тим, як влаштоване суспільство.

Фільм не зводить повстання до якоїсь однієї сучасної політичної аналогії, проте сам Грінграсс зізнавався, що саме події навколо штурму Капітолія 6 січня 2021 року несподівано зробили давно задуманий фільм значно актуальнішим. Часом ця паралель із сучасною Америкою виглядає надто прямолінійною. Наприклад, у фіналі Орач каже Ричарду II: "Ні королям"! (No kings!) Кумедно, що цю репліку написано ще 2020 року, задовго до появи американського руху No Kings. На момент зйомок збіг уже був очевидним, і Грінграсс навіть думав прибрати репліку, щоб вона не здавалася надто злободенною, але зрештою залишив її — вважав, що вона органічно вписується у фільм.

Історія для тих, хто терпіти не може уроків історії

"Месник" — історичний фільм для тих, хто зазвичай не любить історичне кіно: якщо вам нудно дивитися на королів, костюми та музейні реконструкції, зате цікаві напруга політичного трилера й психологія мас. Це кіно не так для поціновувачів екранного Середньовіччя, як для тих глядачів, які бодай раз, гортаючи новини, запитували себе: "Як ми взагалі докотилися до такого життя?". І Грінграсс чудово показує, як невдоволення окремих людей переростає в загальний бунт, а відтак стає історичною подією.

Другий очевидний адресат — це шанувальники самого Грінграсса. У новому фільмі його почерк упізнається миттєво. Усе на місці: і ручна камера, і відчуття репортажу з самого епіцентру хаосу, і насильство, від якого фізично не по собі. І хоча Грінграсс уперше свідомо взявся за великий історичний епос (він пояснював це бажанням зняти власну версію "Спартака" або "Гладіатора"), режисера, як і раніше, насамперед цікавлять герої, змушені протистояти силам, що незрівнянно перевершують їхні власні можливості.

І, звісно ж, "Месник" сподобається поціновувачам похмурого, майже фізично відчутного Середньовіччя без лицарської романтики. А от тим глядачам, які чекають на тонку психологічну драму, бездоганну історичну реконструкцію або видовищний епос у дусі "Хороброго серця", він навряд чи припаде до смаку.