Чисте мистецтво. У київському М17 показують роботи найдорожчого українського художника Анатолія Криволапа

Абстракція вимагає уважного ставлення до кольору, форми, текстури. Такі роботи часто здаються легкими у відтворенні чи копіюванні, однак потребують добре розвиненого асоціативного мислення й уміння "відчувати" матеріал.

Анатолій Криволап довго шукав форму, цікаву й оптимальну для створення власних картин. Цей процес не був легким, проте послідовним.

Тепер цією формою можемо насолодитися й ми, подивившись роботи в столичному Центрі сучасного мистецтва М17 до 9 червня.

"В 22 роки я знав, що буду абстракціоністом. Побачив якусь абстракцію, і в мене все аж похололо, пронизало…" Так говорить Анатолій Криволап, активна творчість якого припала на 90-ті та початок 2000-х років. Уже у 2011 його роботи двічі встановлять світовий рекорд продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному артринку.

"Першообрази" в М17 – це перша виставка, яка обʼєднала абстрактні роботи Криволапа періоду 90-х та 2000 років з іконами, створеними минулого року. Вони займають два поверхи Центру й вдало співіснують у просторі з високими стелями та кольоровими однотонними стінами.

Абстракція для Криволапа – не тільки спроба дослідити форми, кольори чи матеріали, а й ковток повітря після задухи соцреалізму. Навчаючись на факультеті живопису в Київському художньому інституті, митець не бажає іти дорогою єдиного напряму в радянський час і протягом 15 років після випуску веде непублічний спосіб життя, шукаючи себе і той метод, у якому йому зручно буде створювати.

Валерій Сахарук, куратор виставки "Першообрази", згадує історію Анатолія Криволапа з розмови з художником: "Я вирішив зробити вечір, почав писати помаранчевим хату, посадив діда. Писав, писав, бачу – така дурниця. Не знаю, що мене пробило. Взяв позолотою по небу, а там, де залишилась земля, залишив сегменти червоного, синього, зеленого". Загалом багато творчих знахідок стають несподіванкою для самого Анатолія, і його "чисте мистецтво" – ще й чиста радість для митця, який не просто працює, а шукає. Мистецтво виявляється мандрівкою, у якій не видно точки Б.

Більшість робіт Криволапа не мають назви або ж звучать як "Композиція", "Горизонтальна композиція", "Структура", іменуючи численні скупчення форм і фігур. Саме на них він і прагне зосередити увагу глядачів, тому назви максимально прагматичні.

У "Композиції" проглядаються силуети дитячих майданчиків із гірками, та гойдалками. У "Горизонтальній композиції 2" – цегляні будинки, які замість звичних нам теракотових чи блідо-помаранчевих стають червоними, фіолетовими, рожевими. Однак бачення завжди буде різним – у "Структурі" для когось скупчаться кольорові поїзди, для когось – книжкові полички, для іншого – фундамент якоїсь будівлі.

На "Сутінковому акорді" бачимо темну смугу, що оперізує доти яскраві кольори на картині. З білого, якого найбільше на полотні, ніби випливають усі інші кольори: червоний, помаранчевий, зелений, жовтий, рожевий – і зʼєднуються в той самий "сутінковий акорд".

У раніших картинах – "Без назви" (1986), "Диптих" (1995) – проглядається обережне ставлення до кольору та розміщення фігур на полотні. Особливо в першій роботі, де прямокутники зʼявляються один за одним і розташовуються в чіткій послідовності, утворюючи тривимірний простір.

Усі ці роботи візуально підводять до центру, де розміщені ікони, створені Криволапом минулого року. Цього ж року Криволап закінчує працювати над розписами церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селі Липівка на Київщині, яку спочатку зруйнувала радянська влада, а потім розстріляли росіяни на початку повномасштабної війни. Ікони митець створює у власному стилі, віддаючи данину яскравим, насиченим кольорам і використанню одночасно кількох матеріалів.

Бачимо "Ангелів" – їхні крила та одяг за рахунок мозаїчно викладеного тла та різких, прямих мазків здаються фрагментарними. Святі розвернуті обличчями одне до одного чи то сумніваючись у чомусь, чи то питаючи пораду. Ангели Криволапа не нагадують традиційні зображення святих, адже емоційність перших глибша.

Один із "Ангелів" розміщений до глядача в профіль, відірваний однією ногою від землі, з піднятими вгору руками. Він ніби танцює. Є два "Ангели", що сидять на колінах і спілкуються. Часом їхні вбрання нагадують традиційні українські костюми з вишитими сорочками, кольоровими поясами та головними уборами.

На другому поверсі розміщені менші за розміром, проте все ще багаті на яскраві, виразні кольори картини. Здається, якщо вимкнути світло, усі роботи світитимуться в темряві.

Тут розташовані здебільшого роботи з серії "Український мотив" (2008). Сама серія передавала відчуття людини, що переїхала з мегаполісу до села. На полотнах – яскравий захід сонця, озера, будиночки, над якими світить місяць. У цих картинах багато ностальгії та відчуття дому, тому вони й менші, бо показують щось камерне, інтимне, дороге.

Полотна Криволапа – це постійна взаємодія кольору, який митець старанно шукав і досліджував, та матеріалу, завдяки якому цей колір оприявнюється. Якщо в богословів першообразом є Бог, то в митців, мабуть, колір?