Світова прем'єра з елементами містифікації: як у Києві презентували віднайдену барокову оперу Бортнянського "Креонт"
В Україні барокову оперу “Креонт” Дмитра Бортнянського донедавна вважали втраченою. Молодий на той час композитор з Глухова, учень італійського майстра Бальдассаре Ґалуппі поставив її вперше у Венеції у 1776 році.
І от 248 років потому, 11 листопада в залі Дипломатичної академії відбулася українська прем'єра цієї тригодинної опери. До виконання запросили топових музикантів та Капелу “Думка”. Музична оглядачка УП.Культура Наталка Писанка побувала там і розповідає:
- де всі ці роки ховався “Креонт”,
- як барокова музика звучить в сучасному виконанні,
- чому її виконують в Дипакадемії, а не в професійній музичній інституції,
- в якій країні цю оперу нині вже ставлять і в чому полягає “містифікація”.
Дмитро Бортнянський – один з композиторів-новаторів, ім'я і творчість якого привласнили росіяни.
Сам Бортнянський народився у Глухові – у 1751-му це була столиця Гетьманщини, виховувався у Глухівській співочій капелі. В подальшому, учнями цього закладу Бортнянський поповнював придворну капелу у Петербурзі, керівником якої був.
Впродовж 11 років він навчався в Італії, у майстра Бальтассаре Ґалуппі. Там він написав три італійські опери, найперша з яких – “Креонт”. Після постановки 1776-го року у венеційському театрі Сан-Бенедетто її партитура тривалий час вважалася втраченою.
Весь цей час копія опери зберігалась в архівах бібліотеки Аджуда в Лісабоні. Там її і знайшла музикознавиця, професорка Львівської музичної академії Ольга Шуміліна. Влітку 2023-го Шуміліна відвідала Лісабон, зробила копію партитури опери і звернулася з пропозицією постановки до диригента Германа Макаренка.
Він називає цей проєкт не інакше, ніж світовою прем'єрою "Креонта". Проєкт отримав підтримку ЮНЕСКО і загальноєвропейської федерації асоціацій Європа Ностра, що відповідає за збереження європейської культурної спадщини.
До виконання концертної версії опери запросили топовий склад музикантів: Національний президентський оркестр, яким і диригує Герман Макаренко, а також Національну капелу “Думка”, солістів Сергія Бортника, Ольгу Фомічову, Маргариту Білокіз, Данила Котка і Станіслава Пащука. Усі вони достойно впоралися з непростою оперою, яка триває майже три години і потребує неабиякої вокальної майстерності.
Консультантами оркестрантів і співаків виступили сама Ольга Шуміліна і клавесиністка Ольга Шадріна-Личак.
“Музиканти грають на сучасних, а не барокових інструментах, але з чітким дотриманням динамічних нюансів, зазначених у партитурі самим Бортнянським. Якість музики від цього не страждає, просто змінюється звукова інтерпретація”, – коментує Шуміліна.
Особливістю цієї опери є велика кількість хорових номерів, що було нетипово для тодішніх італійських опер. Але так типово для творчості самого Бортнянського. І хорова капела “Думка” тут звучала потужно і переконливо.
“Це важлива подія для української культури. Нам треба відроджувати, досліджувати невідомі пласти давньої музики. Добре, що копія “Креонта” знайшлася не в архівах нашого північного сусіда, думаю, тоді б цієї прем'єри не було”, – каже Ольга Шуміліна.
Диригент Герман Макаренко розвиває цю думку: “Ми живемо у часи гібридної війни, коли агресор не лише прагне захопити наші території, але й нав'язує нам свою ідеологію. Він хоче знищити нас як націю, вкрадаючи нашу культуру, тому так важливо відстоювати нашу культурну спадщину”.
Це дещо пояснює, чому виконання “Креонта” відбувається саме у Дипломатичній академії, а не в професійному музичному закладі. В ошатній залі Академії зібралися не лише поціновувачі опери, а й дипломати та представники українського офісу ЮНЕСКО.
Арії співалися італійською мовою, але за перепетіями сюжету глядачі стежили завдяки рухомому рядку з українським текстом лібретто.
Концертне виконання опери не передбачає сценічної костюмованої постановки та режисерської інтерпретації. Проте в майбутньому вона може стати цікавим полем для попису театральних режисерів. Серед відвідувачів прем’єри були і такі. Зокрема Віталій Пальчиков, головний режисер Київської опери, Марина Рижова, режисерка Національної філармонії.
Сюжет “Креонта” добре надається до сучасної адаптації. Заснований на класичному давньогрецькому творі Софокла “Антігона” він оповідає про владу, тиранію, боротьбу законності і свавілля.
Героями є діти царя Едіпа. Після загибелі батька сини Едіпа мали успадкувати владу у Фівах, однак їх випередив Креонт – родич по лінії матері. Упродовж дійства опери всі герої взаємодіють між собою, утворюючи не лише сюжетне, але й вишукане музичне сплетіння.
Поки що постановка опери не надто зацікавила українські музичні театри. Ольга Шуміліна зверталася до Львівської опери і отримала відмову, можливо твір візьме в роботу Одеська опера. Але дослідниця сподівається, що ситуація зміниться після концертної прем’єри.
“Нас цікавить, щоб ця опера була в репертуарі театрів – в костюмах, з декораціями, тобто так, як її ставили майже 250 років тому у Венеції”, – розмірковує Ольга Шуміліна.
Далі планують організувати гастролі “Креонта” Європою, де презентуватимуть її як твір українського композитора. На думку Ольги Шуміліної, було б чудово відтворити цю оперу в театрі Сан-Бенедетто, але зараз на місці славетного колись оперного театру кінотеатр і бутики.
Щоправда, є кілька проблемних моментів, які доведеться здолати опері Бортнянського "Креонт" на шляху до свого глядача.
По-перше, це відсутність в Україні школи барокового співу і широке поширення навчання йому в музичних навчальних закладах. Адже на цей момент ми маємо лише окремих фахівців-ентузіастів.
По-друге, системність досліджень забутої музичної спадщини, зокрема і барокової. Віднайдення “Креонта”, за словами Ольги Шуміліної, пов’язана з пошуком іншої опери сучасника Бортнянського – “Демофонта” Максима Березовського.
Частина української музичної спадщини розпорошена по світу, частина перебуває в Росії. Після революції 1917-го року фонди Петербурзької капели були розформовані і переміщені, тож друга італійська опера Бортнянського “Алкід” знайшлася у бібліотеці Британського музею. Третя італійська опера “Квінт Фабій” перебуває в одному з московських музеїв.
Завдяки віднайденню “Креонта” можна простежити, як зростала композиторська майстерність Бортнянського, яких тонкощів він навчився у Бальтассаре Ґалуппі.
По-третє, навряд цю подію варто називати "світовою прем'єрою". Українська знахідка і українська постановка “Креонта” не є першими. Інформація про те, що ноти зберігаються в Лісабонській бібліотеці, опублікована 2015-го у книзі російської музикознавиці Марини Рицарєвої “Дмитрий Бортнянский. Жизнь и творчество композитора”. На це джерело посилалася і сама Ольга Шуміліна у своїй статті.
2012-го в російській Якутії вже відбулась прем'єра концертного виконання “Креонта”. Фрагменти з “Креонта” у виконанні російських музикантів також звучали на німецькому фестивалі.
Про постановки росіян Ольга Шуміліна говорить неохоче: “Я не відповідаю за те, що роблять росіяни, я відповідаю за свою роботу”.
Герман Макаренко щиро здивувався інформації про російські постановки і запевнив, що він про них не чув.
Справді, детальної інформації про російські постановки небагато. Тривалість однієї з постановок зазначена 1 год 30 хв, що вполовину менше оригіналу.
Цьогоріч у Відні вже була презентація фрагментів “Креонта” від Українського інституту. Людина, що віднайшла оперу, в публічній інформації не зазначалась.