Тi самi гостi в ту саму хату. Кілька слів на згадку про нашумілий серіал осені "Каос"
Напочатку осені на стримінговій платформі Netflix вийшла неординарна чорна комедія – восьмисерійний "Каос". У ній давньогрецькі боги спускаються з Олімпу до нас, простих агностиків – до наших міст, автомобільних заторів, корупції, соціальної нерівності й нарцисизму, що панує в соцмережах.
Зевс, Гера, їхні коханці, діти, друзі й вороги нагадують нам про родинні зв'язки богів і людей, та про нашу затерту інформаційним шумом цивілізаційну прабатьківщину.
Серіал сміливий за сценарними рішеннями та блискучий за візуальною формою. Він зачепив багатьох, але найбільше обговорень спричинило повідомлення самого Netflix: замість запланованих трьох сезонів "Каосу" перший стане останнім – продовження не зніматимуть.
Кінокритикиня Соня Вселюбська розповідає, чому "Каос" варто подивитись. Спойлер – хоча б заради того, щоб побачити, чи личить спортивний лакшері-костюм Adidas Зевсу, якого втілив неперевершений Джефф Голдблюм.
Експресивний скоробагатько, що живе в мармурово-золотому палаці, переповненому атрибутами високого статусу. Невротичний егоїст у кризі середнього віку, що намагається утримати контроль над своєю бізнес-імперією. Батько, якому немає діла до розбещеного сина. Чоловік зверхньої й ревнивої жінки на закаті краси, якого вона відбила в інших зверхніх красунь. І тепер переймається тим, що про неї скажуть люди.
Цей опис міг би бути про кого завгодно, але він про самодержця нашого всесильного – Зевса та дружину його божественну Геру.
Коло їхніх ніг – сонячна земля Криту та життя затурканих людей, дезорієнтованих у своїх почуттях, бажаннях і прагненнях. Їх легко збити з пантелику будь-якою випадковою маячнею, що видає себе за пророцтво. Мова про Орфея, Евредику та їхню спробу заперечити смерть кохання.
Людям у цьому всьому явно не до богів. А боги згадують про людей лише тоді, коли ті висловлюють свою байдужість надто прямолінійно – написом Fuck the Gods ("В сраку богів") на священній статуї.
Такою є зав'язка серіалу "Каос" від сценаристки Чарлі Ковелл, відомої роботою над серіалом "Кінець ***ого світу". Хоча перша серія "Каосу" відчувається як неосяжне полотно з безліччю непов'язаних сюжетних ліній, за одну – дві серії глядач звикає до правил цього всесвіту.
Проте, щоб сповна насолодитись іронією та жартами, перед переглядом варто освіжити свої знання з давньогрецької міфології, підтягнувши їх хоча б до рівня шкільної програми.
А потім перечитати вікопомну "Енеїду" Івана Котляревського. Теж, до речі, таку собі чорну комедію кінця XVIII століття. І порівняти, якими класик української літератури спустив старих богів до українських козаків. А можна ще ж і "Кассандру" Лесі Українки. В "Каосі" ця пророчиця теж є.
Багатьма академічними аспектами міфології шоураннери "Каоса" оперують доволі вільно. Але до чого вони справді уважні, то це до психологічних портретів совїх героїв. І саме в адаптації міфічних постатей до сучасного контексту й полягає успіх серіалу.
Існує безліч фільмів і серіалів про грецьких богів – від диснеївських мультфільмів і аж до епічних голлівудських блокбастерів. Зазвичай вони будують наратив у прямому історичному контексті. А от фільмів, коли режисери наважувалися погратися з цією архаїкою, адаптувавши її під свій задум, в рази менше. Сценарно "Каос" вбудовує грецьку міфологію в сучасність дуже впевнено, не соромиться гіперболізації й очевидних паралелей.
За гіперболізацію насамперед відповідає аудіовізуальна форма серіалу. В "Каосі" грецькі боги не просто розміщені в сучасному контексті, а ще й загорнуті в Netflix-продакшн: кожен кадр кричить про великий бюджет.
Картинка перенасичена кольорами та яскравим світлом. Команда операторів зробила серіал справжньою насолодою для очей. Стрічка насичена поп-гітами останніх пів століття від Девіда Боуї й ABBA до більш сучасних виконавців, як-от Metronomy.
Втім, найбільшим діамантом серіалу є Джефф Голдблюм. Зі своїм зростом 1,95 м та суворим поглядом він видає першокласний перформанс істеричного багатія, концентруючи в собі всю суть історії. Зевс – доволі розповсюджений образ європейської культури: наглий політик, якого зіпсувала влада та гроші і якого цікавить тільки він сам.
"Каос" нагадує, що першопочатково стародавні грецькі міфи є системою впізнаваних портретів і шаблонів поведінки, яка допомагала європейцям метафорично говорити про сучасність. Зараз давньогрецькі боги постають попзірками з владою й грошима, що були марно ідеалізовані суспільством. Вони тривожні, невпевнені в собі й не можуть керувати навіть собою, що вже й казати про управління людськими долями.
Отже, мораль, яку несе "Каос", справді є простою, але й універсальною водночас істиною. Серіал створює несумний соціально-політичний коментар на тему соціальної нерівності. А також виконує стародавню функцію – стирає кордони між богами та звичайними людьми. І ще раз нагадує: як би хто не вдавав із себе захисника люства, людина все-одно залишається із хаосом один на один.