Скандал довкола сорочки Вишиваного: науковиця заявила про використання авторських напрацювань

ОНОВЛЕНО: 17:45

Старша наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Рильського НАН України, кандидатка історичних наук Марина Олійник заявила, що результати дослідження про походження вишивки сорочки Василя Вишиваного були використані без належного посилання під час публічного представлення іншого проєкту.

Йдеться про відтворення сорочки Василя Вишиваного в межах проєкту "Вишиваний. Король України". У матеріалі зазначалося, що технологи бренду Rina Podolski провели "майже етнографічне дослідження" та визначили, що "орнамент характерний для вишиванок Івано-Франківщини".

Марина Олійник у коментарі УП.Культура наголошує, що версію про городенківське походження сорочки вона представила раніше – 13 лютого 2025 року під час наукової конференції в Національній бібліотеці України імені Вернадського. За її словами, на цій події була присутня Олександра Саєнко, кураторка проєкту "Вишиваний. Король України".

Також Марина Олійник надала відео презентації повного дослідження з хронологією проробленої роботи. 

Науковиця знайшла в Центральному державному архіві вищих органів влади якісну фотографію Василя Вишиваного 1918 року і на її основі визначила техніку вишивки – низинку. Паралельно вона вивчала колекцію вишивок українських біженок із Галичини і Буковини часів Першої світової війни, яку зібрала Ольга Бачинська ("Українські узори. Збірка Ольги Бачинської. Видання перше"). Один зі зразків збірки українських вишивок у Відні в Музеї фольклору, атрибутований як городенківська вишивка, стилістично збігався з орнаментом на сорочці Вишиваного.

Версію про городенківське походження підтвердили і мемуари отамана Никифора Гірняка, який особисто знав Вільгельма Габсбурга: "В 1918 році Катря Гриневичева подарувала йому чудову сорочку городенського зразку, яку вишили наші дівчата в таборі втікачів у Гмінді".

Дослідниця зазначає, що 18 лютого 2025 року хід і результати дослідження були оприлюднені на сайті Національної академії наук України.

Робоча група проєкту – Тетяна Зез, Марина Олійник, Оксана Микитюк і Галина Гаманкова – відтворила схему вишивки і пошила сорочку в межах проєкту "Вишивка в одязі видатних українців".

На конференції в Національній бібліотеці 13 лютого, за словами Олійник, була присутня Олександра Саєнко, кураторка проєкту "Вишиваний. Король України". Науковиця стверджує, що "на той момент команда цього проєкту публічно не заявляла про власне відтворення сорочки, а Саєнко виявила зацікавлення і здивування почутим".

Бренд Rina Podolski, як уточнює Олійник, виготовив сорочку на замовлення проєкту "Вишиваний. Король України" – тобто між брендом і проєктом існували договірні відносини. Науковиця вважає, що формулювання про "етнографічне дослідження" бренду не відображає повної історії дослідницької роботи і може створювати хибне уявлення про авторство наукових результатів.

Позиція проєкту "Вишиваний. Король України"

Команда мультидисциплінарного проєкту "Вишиваний. Король України" також надала коментарі УП.Культура з приводу обвинувачень Марини Олійник. 

"Передусім хочемо зазначити: Олександра Саєнко та Марина Олійник справді знайомі. Пані Саєнко з великою повагою ставиться до дослідницької та громадської діяльності пані Олійник, а також до проєкту «Вишивка в одязі видатних українців». Вона була переконана, що вони працюють у спільному напрямі: одна – як науковиця, інша – як популяризаторка постаті Василя Вишиваного.

На жаль, у розлогому дописі пані Олійник немає чітко сформульованого й структурованого переліку претензій щодо плагіату, тому ми не маємо можливості відповісти на них пункт за пунктом. Натомість у дописі детально описано її роботу як дослідниці сорочки Василя Вишиваного – і ми цього ніколи не заперечували. Навпаки, ми й надалі вважаємо пані Олійник високопрофесійною та глибоко залученою фахівчинею".

Команда зазначає, що у пресрелізі проєкту немає жодної претензії на те, що дослідницька робота технологів бренду Rina Podolski привела до "єдино правильного" результату, й наголошує, що таке виконання вишиванки не є остаточним варіантом.

"Ми також ніде не заявляємо, що були першими, хто звернувся до цієї теми. Так само ніде не стверджуємо, що йдеться саме про наукове дослідження. Ба більше – слово «майже» було використане свідомо, аби чітко розмежувати роботу технологів бренду та діяльність фахових науковців".

Також у коментарі йдеться про те, що технологи Rina Podolski під час презентації своєї ідеї самі наголошували, що «все давно вивчено», маючи на увазі, що існує чимало досліджень і тверджень щодо типу візерунка та його кольорів.

"Однак цю інформацію потрібно було відшукати, зіставити та перевірити у кількох джерелах. Саме тому в нашому релізі й з’явилося формулювання про «багато свідчень» – адже йдеться про сукупність джерел, з якими працювала технологиня бренду. Щоб не бути голослівними, наводимо навіть не повний перелік книжок, які були опрацьовані в процесі роботи. Загалом же бібліотека зібраних за роки роботи видань налічує понад 30 книжок".

Серед оприлюднених видань зокрема зазначають:

• Українські народні узори – Ольга Косач-Кривинюк
• Історія української вишивки —  Тетяна Кара-Васильєва
• Покутські вишивки Прикарпаття —  Ірина Свйонтек
• Гуцульські вишивки Карпат. Мистецтво геометричного орнаменту і колориту – Ірина Свйонтек (3 томи)
• Вишивальні традиції – Ліда Беседіна
• Українська вишиванка – Ліда Беседіна
• Гуцульські вишивки / Hutsul Embroideries – Мирослава Шандро
• ГУЦУЛЬСЬКА ВИШИВКА з колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття – Олена Никорак 
• Мистецтво української вишивки. Техніка і технологія / The Art of Ukrainian Embroidery – Олена Кулинич-Стахурська.

"Остаточним підтвердженням у цьому нашому, як ми його назвали, «майже дослідженні» стало рідкісне видання, надруковане у США, яке є власністю технологині бренду: «Гуцульщина в низинці / Huzulka – Embroidery of the Hutsuls» Євдокії Сороханюк. Саме це видання особливо наочно демонструє характерні для регіону орнаменти – квіти, ромби, бордюри – а також типову кольорову гаму: жовтий, блакитний, червоний і чорний кольори".

Також позицію щодо створення вишиванки висловила кураторка проєкту Олександра Саєнко з приводу співтворчості з брендом Rina Podolski:

"Для мене було принципово створити річ для носіння – з високою якістю, але без складного спеціального догляду. Ця вишиванка не мала бути ані продуктом академічного дослідження, ані музейним експонатом. Вона мала бути зручною для людини з динамічним ритмом життя, яка звикла до сучасного одягу.  Саме тому модель була адаптована (зокрема, зменшено висоту комірця, який у первісному варіанті був би незручним), а дизайн – осучаснений".