Розмови про боротьбу з імперією від Мирослава Шкандрія й нові формати фестивалю: у Львові розпочався Lviv BookForum
Вже з 3 жовтня у Львові розпочинається одна з найбільш впливових українських книжкових подій – Lviv Bookforum. Він виріс із профільного Форуму видавців й цьогоріч відбувається вже 31-й рік поспіль. Попри повномасштабне вторгнення фестиваль зміг адаптуватися й продовжує запрошувати відвідувачів. А ще формує програму, до якої долучаються провідні світові літератори й інтелектуали.
Серед них протягом 4 днів виступатимуть: лавреат Букерівської премії Салман Рушді, економіст і письменник Джеймс Алан Робінсон, письменники й письменниці Софі Оксанен, Георгій Господінов, поет Кшиштоф Чижевський, філософиня й літературознавиця Ґаятрі Чакраворті Співак та багато інших.
Якщо перший Форум видавців став викликом у часи кризи книготоргівлі у 1992-1993 роках, то тепер Львівський книжковий форум має доводити, що українська книжка у світі є такою ж важливою. А ще те, що від самих початків зародження української літератури, ми могли розвиватися й робили це попри російський вплив.
Про те, як цьогоріч організатори зустрілися з викликами й відкривали фестиваль розповідає журналістка УП.Культура Анастасія Большакова.
Стежте за поступом української культури в Telegram i WhatsApp!
Осіння погода у Львові завжди була мінливою і непередбачуваною. Втім, у день відкриття вже культового "Форуму видавців" над містом вийшло навіть ще тепле сонце. Вже надвечір цього дня перед сквером "На валах" виросла конструкція з масивних білих букв – "Lviv Book Forum". І врешті Порохова вежа перетворилась на справжню штаб-квартиру для видавців, авторів і читачів.
Ще за годину від офіційного початку до вежі підходять люди. Пильні очі шукають щось для себе на стенді з програмою, який ніби після дощу, виріс на дві голови вище будь-якого відвідувача. Але шукати цікаві події це зовсім не заважає, навпаки змушує пригледітися уважніше і переконатися, що нічого важливого не пройшло повз увагу.
"Сфотографуй, що ми йдемо на оце, це і ось це взагалі обов’язково", – говорить одна підлітка подрузі, й вказує на різні точки стенду. Після них, з блокнотиком в руках, щось довго досліджує і нотує статний чоловік у чорному пальті.
Невдовзі з вежі сходить дівчина, стає біля скульптури сплячого лева й саме запрошує гостей всередину. На першому поверсі зали навпроти сходів поставили декілька столів з книжками - скромна спроба компенсувати той факт, що великого книжкового ярмарку цьогоріч не буде. Але гості сунуть далі й підіймаються на третій поверх, де проходять події основної програми.
Ще не піднявшись до кінця, усіх зустрічає приємне жовте світло. Третій поверх цьогоріч облаштований з домашнім затишком: всюди мерехтять теплі лампи, на сцені розстелені домоткані гуцульські килими, позаду стоять стелажі з глиняними горщиками, домашніми рослинами й, звісно ж, з книжками.
Поки гості ще збираються, команда налаштовує камери й великі телеекрани. Тому що відкриття дивитимуться не лише ті, хто знаходиться в залі. А ще багато людей по всьому світу.
Між порожніх стільців у другому ряду сидить чоловік. В сірому костюмі, окулярах й із зачесаним сивим волоссям він пише щось від руки на папірцях розміром з долоню. Цей чоловік – Мирослав Шкандрій, канадський літературознавець і мистецтвознавець українського походження. Він є автором монографії "В обіймах імперії. Література й імперський дискурс від наполеонівської до постколоніальної доби". Пан Мирослав сьогодні знову говоритиме про українців, які вкотре вириваються з цих вбивчих обіймів. Згодом виявиться, що цьогоріч його книга стала натхненням для створення програми.
І ось нарешті починається урочиста частина. На сцену виходить програмна директорка форуму Софія Челяк й сідає на крісло. На початку вона згадує про історію форуму видавців, який почався 31 рік тому. Тоді програмна директорка ще не народилася, але форум вже почав збирати навколо себе літературну спільноту й розширювався. Вона жартома нагадує, що "Ніч музики і поезії" саме її ровесниця.
"Це було те місце, де українці мали можливість, як це б дивно не звучало, придбати українську книгу. На жаль, наш ринок був настільки пов’язаний з російським, що доводилося проводити ярмарок, щоб хоч десь українська книга була. З роками я зрозуміла, що фестиваль змінюється так само як і потреби нашого ринку", – пояснює відсутність ярмарку Софія.
Ця відверта розмова, ніби в колі родини, змушує не так сильно "гніватись" на майже всесильних організаторів, які цьогоріч знову стикнулися з викликами.
Усі подяки тут проходять без зайвого офіціозу й пафосних реплік. Заступник Львівської ОВА Іван Собко розповідає, як радився з місцевими бібліотекарками щодо книжок своїм донькам, міський голова Андрій Садовий жартує, що з ним "мало радяться". Виконувач обов’язків голови облради Ярослав Гасяк згадує, що має три однакові примірники книжки-путівника від Ukrainer й готовий віддати їх нашим іноземним друзям. А ще згадує про те, що зараз ми все менш цікаві світові:
"Ми не можемо носити рожеві окуляри й думати, що світ кожного дня цікавиться нашими новинами й дізнається про трагічні події. Коли до нас прилітають КАБи, то ми впевнені, що це одразу з’являється на перших шпальтах газет. Але треба прийняти те, що воно так не є. Тому підтримка таких подій закордоном це теж спосіб донести нашу реальність".
Відкриття фестивалю й більшість подій з програми тепер транслює команда Hay Festival – одного з найбільших британських літературних фестивалів. Саме за їхньої підтримки після початку повномасштабного вторгнення прямі трансляції дискусій змогли послухати відвідувачі з усього світу.
Цьогоріч на фестивалі з’являться гості з 18 країн. Хтось онлайн, хтось приїде особисто. Втім організатори вирішили не тільки запрошувати міжнародних гостей до нас.
Так з’явився новий флешмоб, щоб нагадати про Україну у світі – #ReadforUkraine. У ньому культурні дієвці з різних країн читають поезію українських поетів і поеток й запрошують ділитися своїми улюбленими віршами й інших. Так у соціальних мережах почали з’являтися відео з коміком Стівеном Фаєм, що читає вірш Катерини Міхаліциної, Наталі Хейнс читає Амеліну. Турецька письменниця й лавреатка Букера Еліф Шафак декламує "Ми жили щасливо під час війни" Іллі Камінського.
Коли на сцену піднімається Мирослав Шкандрій, всі очі спрямовані на нього. Серед слухачів цієї дискусії немає тих, хто сидів у телефоні або відволікся на щось інакше. Всі свої книжки він написав англійською мовою, але на сцені говорить лише українською. В своїй книзі він згадував про утворення сучасної української мови, згадував Сковороду й Котляревського. Але найбільше звертається до автора, що протистояв російському – до Григорія Квітки-Основ’яненка.
"Український контрдискурс до дискурсу імперії завжди існував. Але на мене справило враження, що Квітка-Основ'яненко стільки написав і в умовах імперії зумів написати про дійсність і самобутність України. Коли я писав цю книжку, я хотів підказати людям на заході, що перекладати, і до котрих книжок варто звернутися", – говорить Шкандрій.
Зі сцени він розповідає про театр, розвиток українського модернізму завдяки жінкам. Для своєї роботи він аналізував також і російських авторів також, втім пропускав їх через український досвід. Поки світові університети переповнені росієзнавцями, що називають себе славістами, дискусія про постколоніалізм відіграє певно найважливішу роль.
"Це неймовірно – бачити як Україна відроджується, як нові паростки виростають з цього зрубу", – наголошує науковець.
Він розповідає власну історію дитинства в Британії: про маму, яку вивезли остарбайтеркою з Донбасу; складну фізичну роботу батьків; захоплення батька у колекціонуванні українських книжок й створення власної поезії.
"Це впливає на тебе як на дитину. Адже українці можуть творити у найскладніших умовах і попри все лишатися творчими людьми. Збиратися і спілкуватися, вміння гуртуватися – все це глибоко укорінене в українській культурі", – додає Мирослав Шкандрій.
Ще багато важливих рефлексій культурознавець виголошує зі сцени. Але будь-яка розмова має завершуватись. Наостанок модераторка дискусії Олена Галета підкреслює, що "ми не закінчуємо, а лише починаємо" 31-й Львівський книжковий форум".
На ньому відбудеться безліч усього: публічні розмови з володарем Пулітцера Девідом Ремніком, німецьким письменником Бовом Б'єргом, Букерівським лавреатом Салманом Рушді й Георгієм Господіновим.
А також поетичні читання за участі українських й іноземних поетів, серед яких Ханан Ісса, Гад Кайнар-Кіссінджер, Хінемоана Бейкер, Катерина Міхаліцина, Ян Ваґнер, аріель розе та інші. Розмови про сучасну молодь, переклад і суржик, міф центральної Європи й багато презентацій книжок.
