У Львові оцифрували і оприлюднили мистецький відеоархів 90-х Віктора Неборака
Центру міської історії у Львові оцифрував відеоархів письменника, учасника літугрупування "Бу-Ба-Бу" Віктора Неборака. Це понад 150 годин відео із літературних подій, фестивалів, перформансів, концертів, що відбувалися у 1990-х роках й фіксують ключових фігур української культури, період падіння СРСР, постання Незалежності, явища й дискурси, що супроводжували цей час.
Відеоархів Віктора Неборака є одним із найбільших подібних архівів літературно-мистецьких 90-их. Основу архіву становлять відеозаписи літературних вечорів "Третє тисячоліття". Їх щомісячно організовував і модерував Віктор Неборак у львівському Музеї етнографії з 1995 по 2000 рік. На цих відео – відомі літературні діячі Іван Малкович, Ігор Калинець, Наталка Білоцерківець, Ігор Римарук, Юрій Андрухович, Андрій Содомора, Соломія Павличко, Джордж Грабович, Валерій Шевчук, Юрій Тарнавський та десятки інших людей, що творять матерію сучасної української культури.
Ініціатором оцифрування відеоархіву стала донька письменника Богдана Неборак. Робота розпочалася наприкінці 2021 року, і основний етап завершився перед повномасштабним російським вторгненням.
"Для нашої родини вкрай важливою є тема фіксації й архівування української культури. Коли я була дитиною, тато часто говорив про те, що ми мали б могти слухати голоси Євгена Плужника, Михайля Семенка, Миколи Зерова та багатьох інших – технічні можливості для цього були, та їхні голоси ми можемо лише уявляти", – говорить Богдана.
Сьогодні помилково здається, що останні десятиліття добре зафіксовані: чимало записів навіть з 80-х, 90-х, нульових — втрачено. Ми б хотіли, щоб матеріали з архіву родини збереглися й продовжували працювати.
У 2024 Центр міської історії готовий публічно оголосити, що оцифрований відеоархів Віктора Неборака став частиною Міського медіаархіву і тепер доповнює колекцію про мистецькі середовища 1990-х років.
Матеріали архіву описує й систематизує літературознавець Ігор Котик, який у свої студентські роки мав змогу відвідувати події, що їх організовував та проводив Віктор Неборак.
"Найчастіше Неборак проводив зустрічі з поетами, бо йому як поетові було цікаво поговорити з тими, хто займається тим, чим він сам. До того ж поезію, зокрема в авторському виконанні, варто слухати", – говорить літературознавец.
Проте є в архіві і не зовсім літературні події, додає Котик: "Є фуршет з нагоди одруження Неборака і Ярини Сенчишин. А там, між іншим, дуже цікаво проявляє себе Георгій Ґонґадзе – постать, яка асоціюється радше з політикою, ніж з поезією. Виявляється, Георгій з Віктором були близькими друзями, Георгій навіть каже, що саме Віктор був одним із тих, хто відіграв колосальну роль у його становленні як українця. Це наводить мене на думку, що інтелект і чутливість Віктора Неборака, його комунікативні здібності й ентузіазм, бажання творити не лише літературні твори, а й формувати літпроцес зробили його важливою фігурою для багатьох, зокрема і людей з позалітературних кіл".
Ознайомитись із оцифрованими матеріалами архіву Віктора Неборака можна у бібліотеці Центру міської історії за адресою Львівь, вул. Богомольця, 6.
Деякі матеріали архіву вже працюють і стали частиною виставки "ПРОменеВІСТЬ" у львівському "Домі звуку", присвяченої Назару Гончару – поету та перформеру 90-х.