В Україні оцифрували кіноплівки архіву Національної кінематеки України

Колектив "Група Кінотрон" оцифрував 200 унікальних кіноплівок з фільмами перших років Незалежності, віднайдені в Національній кінематеці України. Загалом починаючи з 2021 року команда виявила і почала каталогізувати понад одинадцять тисяч кіноплівок.

Стежте за поступом української культури в Telegram i WhatsApp!

Перші оцифровані стрічки можна знайти на спеціально створеній сторінці відеоархіву Національної кінематеки України.

"Ці фільми мають унікальну історичну цінність, і тепер частина нашої кіноспадщини є доступною для українського суспільства. Але, на жаль, це лише певний відсоток від всієї колекції, адже в архівах Національної кінематеки зберігається ще кілька тисяч неоцифрованих плівок", – розповіла продюсерка проєкту Люба Кнорозок.

Створення каталогу та оцифрування перших стрічок підтримав Український культурний фонд.

Серед перших фільмів, для яких створили цифрові копії, – серія картин про митців українського авангарду, документальна стрічка про історію кримських татар, фільм "Вартові незалежності" про російську окупаційну політику щодо Криму ще до 1990-х. Зокрема, тут можна знайти фільми "Київський некрополь" про столичні цвинтарі, стрічку про Леся Курбаса "Моя адреса – Соловки", "Параджанов. Відкладена прем'єра" та інші.

Як розповів учасник колективу, кінорежисер Олексій Радинський "Хмарочосу", на кіностудії було створено кілька тисяч фільмів, переважно документальних, що стосуються багатьох аспектів української культури, мистецтва, історії:

"Починаючи з історичних документальних фільмів, які розповідають деколонізовану історію України, закінчуючи фільмами про українських художників – Казимира Малевича, Олександру Екстер, Сергія Параджанова та інших. Всі ці фільми були створені під час колапсу українського кіно, й взагалі суспільства в 90-ті. І після створення їх практично ніхто не бачив".

Зараз серед оцифрованих – і фільм "Казимир Великий, або Малевич Селянський" режисерів Ігора Недужка та Валерія Сивака. "Ми знайшли в цьому архіві дуже цікавий документальний фільм про Казимира Малевича. Він був знятий у 1994-му році, і ніхто майже його не бачив", – додав Радинський.

Обираючи для роботи перші фільми, колектив спирався на їхню історичну чи художню цінність. "Є, наприклад, матеріали навчальні — про правила дорожнього руху. Фільм знято на вулицях Києва. Це супер цікавий матеріал того, як виглядало місто. Це історичні зйомки того чи іншого простору, тих чи інших подій у житті суспільства. Це візуальний архів історії країни", – розповіла Кнорозок.

Про Національну кінематеку України

Національна кінематека України (НКУ) була заснована під назвою Київська кіностудія учбових фільмів у 1940 році на базі Київської кінофабрики (нині кіностудія Довженка). У 1944 році отримала назву "Київтехфільм", ще через 10 років – Київська кіностудія науково-популярних фільмів ("Київнаукфільм"). У 1992 році "Київнаукфільм" реорганізували, виділивши дві студії: "Укранімафільм" та Національну кінематеку України.

Серед відомих неігрових стрічок, знятих кіностудією: "Мова тварин" (1967), "Чи думають тварини?" (1970), "Індійські йоги. Хто вони?" (1970), "Люди і дельфіни" (1984), анімаційні "Як козаки..." (1967-95,), "Пригоди капітана Врунгеля" (1976-79), "Острів скарбів" (1988), "Аліса в Країні Чудес" (1981). У 1993 році тут зняли цикл стрічок "Невідома Україна. Нариси нашої історії" – 144 оповіді про маловідомі моменти української історії.

Наприкінці 1990-х виробництво фільмів на НКУ практично припинилося, кіностудія опинилася на межі банкрутства. У жовтні 2015 року порушили справу про банкрутство Національної кінематеки. Плівки з фільмами зберігалися на території кіностудії, часто в неналежних умовах та стані.