В Україні закрилася найбільша онлайн-бібліотека "Чтиво"

Через 20 років припинив існування найбільший ресурс із безкоштовними українськими книжками "Чтиво". Сайт наповнювався як раритетними творами, так і піратською літературою українських видавництв. Наразі книжки, які були опубліковані на сайті, недоступні.

Про закриття ресурсу повідомили творці проєкту на сайті "Чтиво".

Проєкт запрацював у 2005 році. Він починався як невелика ініціатива, яка "з часом виросла у велику онлайн-бібліотеку з десятками тисяч книг та широкою спільнотою читачів і дописувачів".

"Протягом багатьох років він виконував свою мету – робив українську літературу більш доступною. З часом умови існування таких проєктів суттєво змінилися. Продовжувати роботу бібліотеки у сталий та відповідальний спосіб для нас більше неможливо. Сайт більше не буде активно підтримуватися", — йдеться на сайті "Чтиво".

Онлайн-бібліотека зберігала як старі архівні твори української літератури, так і книжки сучасних письменників. У липні 2023 року засновники ресурсу змінили правила щодо використання книг та заявили, що комерційні книги після 2014 року видання не викладатимуть, крім випадків їх додавання авторами, перекладачами, укладачами тощо або якщо вони офіційно публічно доступні. Також усі видання, права на які належать видавництвам (на твір, переклад, макет тощо) і які були видані або плануються до видання, за зверненнями таких видавництв вилучатимуть із "Чтива" без додаткових умов.

На запити авторів, перекладачів, ілюстраторів тощо їхні твори також вилучатимуть. При виявленні комерційних видань після 2018 року вони будуть вилучатися.

Закриття "Чтива" нині активно обговорюють у соцмережах. Дехто радіє закриттю піратського ресурсу, а дехто, навпаки, переконаний, що цей сайт зберігав багато архівних та важливих творів і слугував науковцям.

Зокрема, видавець Олексій Жупанський написав, що неодноразово звертався до ресурсу, щоб прибрати з сайту викрадені книжки.

"Досі бадьорять своєю свіжістю спогади про те, як на мої неодноразові звернення прибрати із Чтива десятки наших спірачених і викладених там книжок, їхні адміни відповідали, що спершу я маю їм довести, що наше видавництво має права на видання тих книжок. Ще раз, я маю доводити злодію по факту крадіжки, що я мав права на те, що він у мене украв. Після того мене не надто розчулювали посилання на всі їхні благородні місії", – написав видавець.

Журналіст та публіцист Вахтанг Кіпіані запропонував зберегти архівні видання, які зберігав ресурс: "Якщо хтось знає адміністраторів – передайте ідею – можна було б зберегти масив на іншій платформі. Або просто проплатити домен, умовно, на 20 років і місце під ті скарби. "Історична Правда" може бути в долі. За винятком відверто піратського контенту. Заливати книги, які щойно вийшли і які ще продаються – харам".

В'ячеслав Нестеров назвав закриття "Чтиво" "трагедією".

"В країні, де більшість освітян балансують на грані жебрацтва, а більшість школярів та студентів мають з кожним днем все менше грошей на придбання української літератури та публіцистики, зникнення єдиної, можна сказати національної безкоштовної інтернет-бібліотеки, хай навіть і з "піратськими" електронними версіями, але фактично всього, що є українською мовою, стане ще одним фактором деосвічености українців", – написав він.

Історик і письменник Едуард Андрющенко порадив користувачам аналоги "Чтива", менш відомі:

"Взагалі “Чтиво” значною мірою був агрегатором - тобто брав скани з інших ресурсів та заливав собі.

На відміну від "Чтива", ці - без відверто піратського контенту".