Пʼять технік тиражної графіки, які варто знати

Крапка, лінія, світлотінь – основні способи передачі образу в графіці. Графіка – найоперативніший візуальний вид мистецтва. Завдяки лаконізму, ємності образів і безпосередності реакції ми зустрічаємося з графікою буквально всюди в масовій культурі. З друкованою – у книгах і пресі, рекламі, плакатах та тиражною з визначеною кількістю авторських відбитків, надрукованих з однієї матриці. Попри поширеність і доступність, за тиражною графікою стоїть багаторівневий технологічний процес і геній автора.

Йдеться про гравюру – один із найдавніших різновидів графіки. Це мистецтво створення зображень через естамп (з франц. ""відтиск""). Гравюра – це одночасно техніка створення роботи і готовий мистецький твір.

В київський галереї Avangarden триває виставка тиражної графіки, де представлені ключові види естампу. Щоб краще зрозуміти тиражну графіку, варто розглянути п'ять ключових технік, що визначили розвиток цього виду пластичного мистецтва. Розповідає арт-менеджерка галереї Avangarden Віолета Туркіна:

Ксилографія

Ксилографія, тобто гравюра на дереві, вважається найстарішою технікою з усіх видів естампу. Перший відбиток на папері створений у Східній Азії і датується 868 р. "Під хвилею Канаґавського моря" Кацусіки Хокусая є унікальним зразком досконалої "високої гравюри".

Альбрехт Дюрер та Мартін Лютер поширили гравюру на дереві в Європі. Художник створював ескіз і переносив його на відшліфовану дошку, гравер, один з учнів Дюрера, вирізав зображення в дереві і переносив на папір. Згодом Дюрер замінив просторові ксилографії офортами.

Офорт

Техніка створення гравюри на металі. Фарба потрапляє у заглибини на мідній або цинковій пластині і під тиском преса переноситься на вологий папір. "Глибоку гравюру" виконують двома методами: "сухою голкою", коли заглибини вирізають вручну, або "травленим штрихом", коли пластину обробляють кислотою.

Відтиски виходять строкатими і дещо драматичними: "Лихоліття війни" Гойї, "Фауст у своєму кабінеті" Рембрандта, архітектурні офорти Піранезі і "Живописна Україна" Шевченка. В техніці офорту працював передусім один із найяскравіших представників львівського нонконформізму 20 ст. Олександр Аксінін. У сучасного українського художника Олександра Сухоліта є серія надчуттєвих офортів, наскрізною темою яких стало материнство.

Літографія

Літографія – кам'яний друк, який, на відміну від класичної гравюри, виконується без різьблення. У "плоскому друці" митець малює жирним олівцем або тушшю на вапняку, створюючи водовідштовхувальну поверхню: вода не поєднується з жиром, як і жир із водою.

Техніка з'явилася завдяки Алоїсу Зенефельдеру, який прагнув знайти простіший і дешевший метод друку своїх п'єс. Пізніше Анрі де Тулуз-Лотрек відіграв важливу роль у розвитку літографії, застосувавши її для театральних афіш і реклами. В Україна техніку камʼяного друку розвиває Аліса Гоц, яка є співзасновницею єдиної незалежної майстерні та мистецького обʼєднання Lithography30 – відкритої платформи літографії в Україні.

Серед усіх графічних методів літографія вирізняється своєю живописністю та дає можливість створювати м'які градації кольору.

Ліногравюра

Щоб відмовитися від дерева, митці 20 століття звернулися до лінолеуму, що дало початок ліногравюрі, техніці високого друку, близькій за своїм принципом до ксилографії. Ліногравюра вирізняється лаконічністю художньої мови, контрастністю чорного і білого або насиченістю кольору та форми.

Метод став інструментом для Пабло Пікассо та Генрі Матісса, для українського художника 1930-х років Сергія Конончука з його відомою ліногравюрою, присвяченою Тарасу Шевченко, а також для митців-шістдесятників, зокрема Алли Горської та Людмили Панченко.

Шовкографія

Трафаретний друк, або шовкографія, в свою чергу принципово відрізняється від високого, плаского та глибокого друку. У цій техніці форму становить тонка тканина, натягнута на раму, а відбиток отримують, продавлюючи фарбу через трафарет за допомогою ракеля.

Шовкографія є технологічно складним методом друку, виросла з ремісництва та залучила безліч знаменитих художників: Енді Уорхол, Рой Ліхтенштейн, Кіт Харінг, монохромні роботи Крістофера Вула, безлюдні ландшафти Артема Прута та абстракції Ігоря Яновича.

Графіка вирізняється високим соціальним відгуком і має безкомпромісну художню та колекційну цінність.