Дипломи є, а де митці? Як утримати творчу молодь в українській культурі

В Україні дедалі гостріше постає питання кадрового потенціалу сфери, що ми називаємо культури та креативних індустрій. В часи військової агресії росії, в часи, коли дефіцит кваліфікованих фахівців посідає вагому нішу серед перешкод до сталого розвитку галузі.

Актуальним для нас постає проблематичне запитання: як формуються освітні та професійні шляхи майбутніх митців та мисткинь, діячів та діячок культурної індустрії? Чи готові студенти мистецьких спеціальностей до ринку праці? Наскільки вони впевнені у своїй інтеграції в культурну сферу країни? І як УКФ може посилити залучення молоді до професійної діяльності?

Щоб спробувати відповісти на ці питання, Український культурний фонд спільно з Державним агентством України з питань мистецтв та мистецької освіти провів соціологічне онлайн-опитування "Освітні та трудові траєкторії здобувачів та здобувачок вищої освіти мистецьких спеціальностей". У ньому взяли участь 4807 студентів/-ок із 61 закладу вищої освіти з усієї України. Дослідження охопило 8 ключових спеціальностей, що відповідають секторам культури за класифікацією Фонду.

Метою дослідження було виявлення особливостей трудових та освітніх траєкторій здобувачів вищої освіти мистецьких спеціальностей у контексті потенційного працевлаштування в цій сфері.

Розглядаючи досвід іноземних фондів, подібних за функціями до УКФ, наші команди засвідчили важливість підтримки культурних ініціатив серед молоді. Саме молодь продовжуватиме як інтегрувати українську культуру у світовий контекст, так і розбудовувати українську культурну ідентичність тут, вдома.

Особистий інтерес – двигун навчання

Більша частина вступників обирають спеціальність за покликом серця, керуючись особистим інтересом, схильностями та здібностями. Проте є тривожний сигнал: ті, хто розчаровується у виборі, значно гірше оцінюють свої знання, здобуті в закладі вищої освіти.

Винятком є культурологи та культурологині, які найменш задоволені вибором спеціальності та не є такими лояльними до закладів і свого вибору.

Фахова підготовка сильніша за практичну

У середньому студенти та студентки високо оцінюють загальний рівень фахової підготовки – тієї, що потрібна їм для своєї безпосередньої мистецької або культурної діяльності. Однак ми бачимо низькі показники у прикладних навичках: грантрайтингу, фандрайзингу та іноземних мовах. Це саме ті інструменти, без яких неможливо отримати фінансування на власний проєкт.

Запит на кар’єрну навігацію

Одним із болючих моментів для студентів та студенток мистецьких фахів є високий попит на інформацію від їхніх закладів освіти про актуальні вакансії на ринку праці. Більшість зазначили, що потребують допомоги від закладів освіти у складанні резюме, організації тренінгів із проходження співбесід, тестів, самопрезентацій – будь-чого, що допоможе їм інкорпоруватися в ринок праці сфери культури та креативних індустрій. Молодь вимушена (хоча й не завжди для подальшого працевлаштування) відвідувати різні платні та безплатні ініціативи: курси, події, лекції, семінари або майстер-класи.

Де ми втрачаємо фахівців на шляху до диплома

Хоча більшість і прагне працювати за фахом, на бакалаврському рівні спостерігається небезпечна динаміка: від першого до четвертого курсу частка тих, хто планує залишатися в професії, невпинно зменшується.

Дім там, де культура

Більшість молоді не планує залишати свої міста та Україну після завершення навчання. Проте статистика зі східних регіонів, наприклад із Харкова, говорить про інше. Так, у цьому місті відсоток молоді, що прагне змінити місце проживання або переїхати за кордон, значно більший за інші міста (22,8% та 22,0% відповідно). Головними умовами, щоб залишитись в Україні, є безпека, бажання працювати або наявність роботи за спеціальністю.

Де хоче працювати молодь культури?

Більша частина опитаних вважає, що бакалаврського рівня освіти цілком достатньо для професійної діяльності, хоча велика частка прагне здобути освітній ступінь магістра. Найбільш привабливими формами зайнятості є фріланс, бізнес та державні установи (останні – переважно для музичного та перформативного секторів).

Молоді потрібна гнучкість

Нормальні умови праці є пріоритетними факторами вибору місця роботи для студентів та студенток: можливість карʼєрного зростання, стабільна оплата праці, гнучкий графік та зарплата. Важливим моментом є саме гнучкий графік та можливість поєднувати навчання з роботою, і бажано за спеціальністю. При цьому частина роботодавців сфери ККІ з відповідними КВЕДами, за даними Опитування роботодавців Державної служби зайнятості (слайди 10, 11) здебільшого організовують роботу в офісі (86,6%) і мають стандартний графік роботи, що суперечить можливості та бажанню поєднувати роботу з навчанням. Менше з тим, ті студенти та студентки, які вже поєднують навчання з роботою за фахом, оцінюють свої професійні навички вище за тих, хто працює поза сферою культури.

Парадокс задоволеності працею

Працевлаштовані респонденти та респондентки здебільшого задоволені своєю роботою. Найбільш важливими серед аспектів для працевлаштованих були: взаємовідносини у колективі та графік роботи, можливість поєднувати навчання з роботою та взаємовідносини з керівництвом. Молодь надає перевагу менеджменту особистого часу та позитивним взаємовідносинам на роботі. Ті, хто працює за фахом, відчувають більше задоволення від змісту роботи, проте фінансово вони часто програють колегам, які пішли в інші сфери.

Ринок пропонує меншу за очікувану зарплатню

Студенти та студентки хочуть отримувати гідну оплату праці на старті. Більшість опитаних (41,8%) зазначили, що хотіли б мати дохід у розмірі 20 000 – 40 000 грн на місяць. На жаль, такі очікування дещо завищені, зважаючи на реальну оплату праці в галузі.

Чому не за фахом?

Повторимо, що понад половина студентів та студенток поєднують навчання з роботою: з них 31,5% - за фахом, інші 21,7% не за фахом. З кожним навчальним роком частка працюючих здобувачів та здобувачок вищої освіти лише зростає. Найчастіше опитані відзначають відсутність релевантних вакансій за фахом або для тих, у кого ще немає досвіду, та низьку оплату праці.

Особисті контакти – соціальний ліфт

Найдієвішим фаховим професійним ліфтом для студентів та студенток є особисті звʼязки: рекомендації знайомих або друзів та безпосередні пропозиції від роботодавців та викладачів. Сайти з вакансіями традиційно ефективні переважно для пошуку роботи поза сферою.

Так, команди проведеного дослідження підготували наступні рекомендації:

• Для закладів вищої освіти найбільшого підсилення потребують навички з грантового менеджменту та фандрайзингу, вивчення іноземних мов, що є ключовими вміннями для залучення фінансування на індивідуальну культурно-мистецьку діяльність, наприклад від УКФ. ЗВО мають стати хабом комунікації з роботодавцями, забезпечити інформаційну підтримку у вигляді центрів карʼєри, організації ярмарків вакансій, тренінгів та вебінарів.
• Для здобувачів та здобувачок вищої освіти рекомендується працевлаштовуватися вже під час навчання на бакалавраті, оскільки робота за фахом не перешкоджає, а навпаки допомагає у навчанні. Однак наголошуємо: самеза фахом!
• Для роботодавців рекомендується запроваджувати карʼєрно оптимістичні та більш гнучкі умови праці для студентів, надавати можливість отримувати необхідне матеріальне та нематеріальне забезпечення: від заробітної плати до можливості будувати професійні контакти, здобувати навички та знання. Також варто створити можливості для залучення до професійної діяльності ще недосвідчених студентів/-ок, розробити програми стажувань, створити можливість працювати гібридно, за частковою зайнятістю, залучати поступово й планомірно до умов праці.

З одного боку, ми бачимо неймовірну лояльність молоді до фаху, але з іншого - перед нами постає неготовність ринку та освітньої системи забезпечувати перехід від диплома до реальної практики, роботи та проєктів. Доки запити студентів не зустрінуться із готовністю працедавців інвестувати та звертати увагу на фахівців та фахівчинь без досвіду роботи або тих, які щойно долучаються до культурної спільноти, ми ризикуємо втрачати таланти на користь інших сфер або взагалі за кордон.