Листи додому. Як художниця Жанна Кадирова стала листоношею для колумбійських добровольців "Хартії"
Лауреатка цьогорічної Шевченківської премії в галузі візуального мистецтва Жанна Кадирова втілила проєкт із колумбійськими військовослужбовцями, які боронять Україну у складі 13-ї бригади НГУ "Хартія" на Харківському напрямку.
Проєкт висвітлює зв’язок між Україною та Колумбією через листування на відстані 11 тисяч кілометрів.
На початку літа Жанну Кадирову запросили взяти участь у бієнале International Art Biennial of Antioquia and Medellín (Bi_AM) в Колумбії. Мисткиня, яка послідовно працює з темою російсько-української війни у своїх роботах, шукала ідею для нового проєкту, яка б одночасно торкалася сучасної України і зацікавила місцеву авдиторію.
"До цього я ніколи не була в Колумбії. З'явилася ідея вступити у взаємодію з колумбійцями, які воюють на нашому боці, – розповідає вона. – Не знаю, чи їздили бійці під час якихось попередніх війн так далеко, але це те, що відбувається зараз. У моїй творчості важлива саме робота з реальністю, з моментом. Тож мені захотілося дослідити, що ж саме відбувається і як".
Жанна довго шукала контакти, щоб вийти на зв'язок із колумбійськими військовими й побачити, як вони живуть, чим займаються поза бойової роботи, поспілкуватися з ними. Й врешті дізналася про "Гуахіро" – підрозділ колумбійських добровольців, які служать у складі 13-ї бригади НГУ "Хартія".
"Хартія", як на мене, – підрозділ, що найближче дотичний до культури й розуміє важливість сучасного мистецтва, – вважає Кадирова. – До того, як я вийшла на "Хартію", мені нічого не вдавалося. Й тільки після того, як ми познайомилися, все склалося. Мені забезпечили всі умови для співпраці, допомогли з фільмуванням, із проїздом, із перекладом. Саме завдяки цьому проєкт стався".
Листи на фронт та з фронту
Вперше Жанна відвідала "Гуахіро" 3 вересня. Й одразу вигадала концепцію майбутнього проєкту, який врешті назвала War Mail Express. Тоді колумбійські військові зібралися в будинку, на стінах якого мисткиня побачила дитячі малюнки. Це й надихнуло її віддзеркалити ці меседжі на іншому боці земної кулі.
"Волонтери, коли передають допомогу, завжди кладуть до коробок або пакунків дитячі малюнки на підтримку бійцям. У будинку, де збиралися колумбійські військові, я побачила на стінах подібні малюнки – такі теплі меседжі. Якщо ці листи приходять на фронт, чому вони не можуть приходити з фронту? – розмірковує вона.
Так виникла ідея взяти на себе роль листоноші, яка відвезе матеріальні повідомлення в їхню рідну країну, щоб розповісти історію про бійців, які виборюють свободу в Україні на відстані 11 тисяч кілометрів, та спровокувати людей написати відповіді і привезти їх назад".
Тож наступного разу Жанна приїхала до "Гуахіро" з папером і фломастерами. Й запропонувала всім охочим написати листи до рідної Колумбії. Війна там триває вже понад 60 років, за цей час у ній загинуло щонайменше 450 тисяч людей.
"Більшість військових із Колумбії, які нині воюють в Україні, були військовими і на Батьківщині, – пояснює сержант "Ґуаданьа", який перебуває в Україні вже 20 місяців (з них 16 – у бригаді "Хартія") і займається підготовкою бійців.
Україна надала нам можливість працювати за фахом надалі й робити те, що нам подобається. Ми займаємося цим не лише як роботою, для нас це покликання. Ми завжди напоготові виборювати свободу України.
Серед нас чимало тих, хто доволі довго тут і волів би повернутися додому, проте їм заборонили в’їзд. Ми допомагатимемо вам тут, в Україні, поки не зможемо повернутися на свою землю".
"Ґуаданьа" та ще понад 20 військовослужбовців підрозділу радо відгукнулися на пропозицію написати листи додому – навіть попри те, що в цей час у будинку не було електрики. Військові працювали і з текстом, і з малюнками, поки художниця фільмувала процес крок за кроком.
"Як солдати, ми передаємо привіт нашим землякам удома, – каже "Ґуаданьа". – Ми хочемо, аби наші слова донесли до нашої країни загалом, не обов’язково до наших родин. І щоб наші колумбійські побратими та посестри знали, що ми тут прославляємо Колумбію".
На бієнале в Медельїн Жанна рушила з величезним конвертом, в який "Ґуаданьа" та інші колумбійські військові вклали свої листи, адресовані співвітчизникам. Конверт сам собою також уособлює війну – мисткиня створила його з пробитого уламками заліза, яке знайшла на Київщині. Загалом дорога з України в Колумбію тривала понад 60 годин.
"Я зробила конверт з пробитого шрапнеллю металу, – розповідає Жанна. – На цьому конверті я написала адресу "Гуахіро" і "Хартії". І з Харкова вирушила з ним у подорож у Медельїн через Київ, Варшаву, Венецію, Сан-Джиміньяно, Мадрид. У кожному з цих містечок я зупинялася і клеїла на конверт поштові марки, послідовність яких відображає його шлях. Тож листи подолали 11 тисяч кілометрів: з однієї країни, де точиться війна, через мирний світ до іншої країни, що воює".
Бієнале в Колумбії розпочалася 2 жовтня, участь у ній взяли 130 артистів і груп. Експозицію розмістили в неоготичному Палаці культури Рафаеля Урібе в центрі Медельїна – національній пам’ятці Колумбії. Саме там демонстрували і проєкт Жанни.
"Палац культури Рафаеля Урібе – дуже стара, колоніальна, красива будівля, справжній палаццо, – розповідає мисткиня. – У холі поставили два столи. На одному показували відео, як колумбійці в Україні пишуть листи додому. А на іншому були маркери, папір і запрошення написати відповідь.
У залі також встановили поштову скриньку, куди можна було закинути свій лист. А на ньому закріпили той самий залізний конверт із двома адресами. Крім того, на стінах навколо повісили листи від військових з України: тож люди спочатку могли прочитати їх і написати відповідь".
Кураторам бієнале, наголошує Жанна, важливо, щоб про колумбійських добровольців знали земляки: що вони перебувають в Україні, сумують за Батьківщиною і хотіли б повернутися, але наразі беруть участь у визвольній війні:
"У листах, які написали колумбійці, дуже багато про Україну, про дружбу Колумбії та України, про війну, про мир – тобто такі фундаментальні речі поширені. Й важливо, щоб це стало видимим".
Проєкту вдалося залучити авдиторію різного віку. Зокрема, до поштової скриньки закинули чимало дитячих малюнків, які не адресували суто військовим. Але мисткиня вирішила не відділяти їх від інших послань та перед поверненням в Україну забрала всю пошту.
"Проєкт став тригером, щоб люди в Колумбії захотіли більше дізнатися, що ж насправді відбувається в Україні, яка неймовірно далеко від Колумбії, – пояснює Кадирова. – Я чую багато позитивних реакцій. Наприклад, люди, які допомагали мені монтувати проєкт у Медельїні, були сильно вражені й теж написали листи до колумбійських військових в Україні. Для мене це був найбільший комплімент".
Нещодавно Жанна повернулася в Україну та привезла колумбійським добровольцям відповіді від земляків та смаколики з Батьківщини. Й також зафільмувала їхню реакцію під час переглядання цих листів та подарунків.
"Я рада, що колумбійські військові охоче підтримали мій проєкт, – ділиться вона. – Звичайно, сумно, що зараз війна, яка не дає можливості людям жити, творити і розвиватися. Але завдяки їм ми, живучи в Києві, продовжуємо робити мистецтво, показувати правду про цю війну за межами України, що теж, сподіваюся, допоможе нам в інформаційній боротьбі, бо наш ворог воює не лише зброєю, а й інформацією".
Бієнале в Медельїні триватиме до 25 листопада.
"Проєкт продовжиться, і я сподіваюся, що і без мене люди там малюватимуть і писатимуть листи для військових в Україні", – висловлює надію Жанна.