Вчені зрозуміли зв’язок мігрені і світла

194
12 січня 2010

У дослідженні брали участь дві групи сліпих людей, які страждають на мігрень, повідомляє ВВС.

Виявилося, що світло викликає реакцію в частині нейронів головного мозку, які після припинення світлової дії залишалися електрохімічних активними.

Головний біль при мігрені в основному локалізується в одній половині голови, супроводжується нудотою та запамороченням.

Загальна тривалість нападу мігрені становить від декількох десятків хвилин до декількох годин, а іноді і днів. Головний біль при цьому може посилюватися при будь-яких подразниках, включаючи світло, звук і запахи.

Вчені помітили, що навіть незрячі люди, схильні до мігрені, можуть мати гіперчутливість до світла. За цим спостереженням з'явився висновок про те, що посилення болю якимось чином пов'язане з сигналами світла, які надходять в зоровий нерв через сітківку ока.

У процесі дослідження були вивчені реакції двох груп сліпих людей. До перших відносяться повністю незрячі люди, які втратили здатність до зору через рак сітківки ока або глаукоми.

Вони не мали можливості розрізняти предмети або відчувати світло, тому в них порушений нормальний режим неспання і сну.

Пацієнтів з другої групи визнають сліпими через дегенеративні процеси сітківки ока, такі як, наприклад, пігментна дистрофія.

Вони не можуть розрізняти окремі об'єкти, проте вони відчувають світло і здатні дотримуватися нормального режиму неспання і сну.

У процесі дослідження пацієнти з другої групи повідомили про посилення больових відчуттів, коли на них направляли промінь світла, особливо блакитного або сірого випромінювання.

Керівник групи вчених, які проводили дослідження, анестезіолог і фахівець з невідкладної медицини професор Рамі Бурстайн з Бостона вважає, що це дослідження "допомогло зрозуміти, що світлобоязнь безумовно пов'язана з зоровим нервом, оскільки у абсолютно незрячих людей зоровий нерв не здатний передавати сигнали в мозок".

Вчені також підтвердили, що в цьому процесі беруть участь недавно відкриті клітини сітківки ока, що містять білок мелонопсін. Ці клітини відомі як світлочутливі рецептори, які беруть участь у формуванні біологічних функцій організму, включаючи ті, які контролюють перебіг часу сну і неспання.

Це єдині світлочутливі рецептори, які залишаються у людей з дегенеративними процесами сітківки ока.



powered by lun.ua