Реальна загроза нашому здоров'ю, або Що ми п'ємо?

492
4 серпня 2010

"Не пий воду з-під крану!", - говорить одна з пересторог для української малечі. Навіть у дитячих книжках під категорію "не можна" потрапляє споживання водопровідної води. Не пити воду з-під крану в Україні наполегливо рекомендують іноземцям туристичні портали.

Дивного у цьому немає нічого: за якістю питної води Україна посідає останні місця у звітах міжнародних організацій. Українці активно пишуть скарги у санітарні служби на якість води з різних джерел. "Такі скарги є і їх дуже багато", - запевнили нас у Центральній СЕС. А щоб якось уберегти своє здоров'я, люди не жалкують грошей на закупку фільтрів та бутильованої води. Хоча й такі заходи не завжди є певними.

Вода була без смаку, без кольору, без запаху...

"Я п'ю воду з-під крану, хоча мої діти і онуки користуються бюветною водою", - розповідає головний інженер департаменту водопровідного господарства "Київводоканалу" Володимир Костюк. Таких як він мешканців столиці, які довіряють воді з-під крану і не шукають альтернативи, щороку меншає. І це визнає Костюк.

"Через лічильники, через альтернативні джерела води. Але тим не менше, сьогодні Київ отримує близько мільйона кубів води, бутильована і бюветна займає від цього 0,1-0,2%", - каже експерт.

Та не лише кияни бояться пити воду з-під крану. За даними Асоціації бутильованих вод України, за останні кілька років українці почали активніше купувати воду у 18,9 літрових бутлях, за рік у наші шлунки потрапляє приблизно 200 мільйонів літрів води з пляшок. І попит на таку воду зростатиме (цього року на 8-10%), прогнозують в асоціації. При цьому, найбільше п'ють фасовану воду у містах-мільйонниках.

Не пити воду з-під крану вчать ще в дитячих книжечках

Один із таких споживачів бутильованої води - ініціатор прийнятої загальнодержавної програми "Питна вода України" на 2006-2020 роки Григорій Семчук. Пити воду з-під крану він не рекомендує, адже нинішні системи водоочистки не дозволяють забезпечити високу якість цієї води.

"Сьогодні є два види джерел водопостачання: з поверхневих вод (річки, джерела) і підземних. Якщо брати поверхневі води, то споруди по їх очистці були збудовані в Києві десь до війни, в інших містах - після війни. Тоді поверхневі джерела були віднесені до 1-2 класу, тобто вод найкращої якості. Коли вона була такої хорошої якості, під неї були зроблені технології, відповідні споруди по її очистці", - пояснює Семчук.

"І тоді, маючи воду 1-2 класу як вихідну, ці споруди забезпечували якісну воду відповідно до стандарту, який був тоді. За цей час йшло забруднення поверхневих вод. Зараз вони вже перейшли у 3, 4, а то і 5 клас у різних регіонах. І тому ті технології, які були запропоновані вченими і реалізовані у цих спорудах, вже не забезпечують бар'єрної ролі і необхідних якісних показників води після очистки", - каже керівник Асоціації "Питна вода України".

"Вода в Дніпрі значно погіршилася за останні 20 років", - додає директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем Анатолій Яцик. При цьому, з гирла Дніпра п'ють воду 35 мільйонів українців.

Загалом близько 80% водопостачання в Україні формується саме з поверхневих вод, а їхній стан зазнав суттєвих змін не в кращу сторону. Для того, щоб очистити таку воду, водоканали використовують широкий набір хімреагентів. Хоча головний технолог Дніпровської водопровідної станції "Київводоканалу" Любов Авраменко запевняє: реагентів нині додають не більше, ніж 20 років тому.

"Вони стали більш різноманітними, вони використовуються більш ефективно", - каже Авраменко. І це давало можливість водоканалам забезпечити населення водою, яка б відповідала чинним нормативам і убезпечило водоканали від штрафних санкцій.

При цьому, борці за чисту воду неодноразово вказували на законодавчі "недоробки" стосовно якості питної води, яку, згідно з ГОСТом 2874 ще 1982 року "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством", контролювали за 28 показниками, тоді як у Європі їх понад 100.

Водночас, до 16 липня цього року в Україні діяв ще ДСанПіН 383 1996 року, який передбачав перевірку якості води за 56 показниками. Але навіть воду такої якості забезпечити було непросто.

"Технологія водопідготовки не помінялась і забезпечити таку якість води, як задекларована в СанПіНі (1996 року), практично неможливо", - зауважує завідувач лабораторії гігієни водопостачання та охорони водоймищ Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України В'ячеслав Прокопов.

За його словами, через це "МінЖКХ, Держспоживстандарт, Міністерство охорони здоров'я домовились між собою, що якщо вода буде відповідати вимогам ГОСТу на питну воду, але якісь показники не відповідатимуть вимогам СанПіНу, то штрафні санкції не застосовуються".

Тепер же в Україні набули чинності нові державні санітарні норми і правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною". Перевіряти воду мають ще ретельніше, от тільки невідомо, як справляться з цими задачами водоканали.

У столиці щодня відбуваються прориви водопровідної мережі, розповів Володимир Костюк. Але грошей на заміну дірявих труб не вистачає. На фото - водопровідна труба біля центрального офісу "Київводоканалу". Фото Дмитра Ларіна

Хоча нові законодавчі норми на воду і так припізнилися. Згідно з загальнодержавною програмою "Питна вода України" на 2006-2020 роки, вже кілька років мали діяти в Україні і закони про джерела водопостачання, і про фасовану воду. Але виконання чинної програми погане, терміни зриваються і грошей на заходи не вистачає, скаржиться Семчук.

"За той час, відколи закон був введений у дію, лише у 2007 році була виділена повна сума з фінансування цієї програми. У 2008 і 2009 році грошей на неї не виділялось. Зараз уряд вже виділив кошти на цей рік знову", - додає Семчук і зауважує, що хоча проблема якості питної води в Україні стоїть дуже гостро, політики нічого не роблять для її розв'язання.

А тим часом представники водоканалів скаржаться на брак коштів, через що покращення якості питної води для них виявляється нереальним.

"У світі одного ступеня очистки вже немає. Ми вважаємо, що у нас один ступінь - реагентна обробка і фільтрація. У світі більшою мірою дві чи три", - розповідає Володимир Костюк з "Київводоканалу".

За його словами, країни Європи перш, ніж почати обробляти воду хімічними речовинами, здійснюють її передочистку (детально про те, як готують воду в Україні - читайте у статті "Як готують питну воду у столиці. Фоторепортаж").

"Вони не люблять брати брудну воду із ріки, тож спочатку відбувається передочистка. Далі йде обов'язкова реагентна обробка, вона всюди існує, як і фільтрація. Але фільтрації може бути декілька ступенів", - зауважує Костюк. Відтак у світі загалом воду, яка потрапляє в труби в Україні як готовий продукт, ще додатково доочищають чи то на вугільних фільтрах, чи за мембранними технологіями, чи якимись іншими новітніми способами.

"Там уже наскільки в кого вистачає грошей та фантазії", - підсумовує Костюк. Українські ж водоканали не мали грошей навіть на досягнення стандартів води СанПіНу 1996 року. А 240 українських міст п'ють воду з-під крану, яка має відхилення навіть від ГОСТу 1982 року.

Труби з дірками

Зрештою, водопровідні мережі додатково погіршують і без того не найкращий стан води.

"Системи водопостачання відпрацювали кілька нормативних термінів. Я думаю, якщо поставити в нашу мережу дистильовану воду, то вийде вона вже вторинно забрудненою", - підсумовує Анатолій Яцик, який теж п'є бутильовану воду. Експерт емоційно додає: "Якби ви бачили, що п'єте, то і до крана не підійшли б".

Сумна статистика МінЖКХ підтверджує його слова: вже 37,1% водопровідних мереж в Україні перебувають в аварійному стані і потребують заміни.

"А що це значить? Вони діряві, і коли туди потрапила навіть якісна вода, у трубах іде повторне забруднення цієї води. Тож немає гарантії, що з-під крану тече якісна вода", - коментує дані відомства Григорій Семчук.

[VR]

Централізованими системами водопостачання забезпечені всі 459 міст України, 771 селище міського типу (87,1%), 6316 сільських населених пунктів (22,2% від загальної кількості).

Загальна протяжність водопровідних мереж складає 181209,6 км, з яких 67161,4 км (37,1) перебуваються у старому та аварійному стані і потребують заміни.

У Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Харківській та інших областях відбувається транспортування води на значні відстані.

Дані Міністерства житлово-комунального господарства станом на 1 січня 2010 року

[/VR]

За подачу населенню неякісної питної води керівництво водоканалів може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, запевнив нас завідувач відділу комунальної гігієни Центральної СЕС МОЗ України Михайло Кошельник. Такі випадки "були і є", додає експерт.

Хоча він визнає: такими заходами, як правило, питання вирішити неможливо, "оскільки для виконання відповідних заходів щодо покращення якості питної води в першу чергу необхідно досить значне фінансування".

Та В'ячеслав Прокопов не радить драматизувати ситуацію з водою з-під крану. Сам він її пити не боїться.

"Деколи до споживача приходить вода негарантованої якості. Я це підтверджую, але сказати, що у нас тече вода технічна - це було б абсолютно неправильно. Вода найчастіше вписується в ГОСТ "Вода питна", - каже Прокопов.

А це вже означає, що така вода не викличе якогось захворювання. Принаймні одразу.

"Головне - забезпечити епідбезпеку, бо коли ви випиваєте воду і там є декілька збудників патогенної мікрофлори, ви захворієте. Але якщо у воді перевищений хімічний показник, навіть в два рази, то в принципі, це фактор малої інтенсивності. Тривалість хвороби може розтягуватись на десятки років і не вписуватись на нашу тривалість життя", - пояснює Прокопов.

"Якщо були випадки, пов'язані з питною водою центрального водопостачання з точки зору інфекційних захворювань, то це було тільки пов'язане із локальним забрудненням води, проривом мереж. А з виробництвом можна пов'язати те, що певного часу не контролювалась якість вода на вірусологічну компоненту. Тепер вона контролюється", - заспокоює Прокопов.

Значно гірше, що такою водою забезпечені лише 22,2% українських сіл.

"Вода водопровідна має свої недоліки, але треба, щоб сільські населені пункти переходили на централізоване водопостачання", - каже Прокопов. Причина тривог лікаря і науковця - невідомий склад води у колодязях селян, підтікання у неї нітратів з полів, небезпечних елементів з виробництв, що поблизу тощо.

Спалахи інфекцій, пов'язані з водним фактором

(дані Санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України)

Регіон

Кількість спалахів за період з 1999 по 2009 роки

Кількість постраждалих внаслідок спалахів/кількість постраждалих дітей

Інфекційні захворювання, пов'язані з водним фактором, які мали місце у цьому регіоні

Донецька область

8

294/65

Вірусний гепатит, черевний тиф, дизентерія, ієрсиніоз

АР Крим

1

94/30

Вірусний гепатит

Львівська область

7

205/109

Вірусний гепатит, дизентерія

Дніпропетровська область

3

279/257

Дизентерія, ротавіруси

Луганська область

3

839/269

Вірусний гепатит

Житомирська область

1

15/6

Вірусний гепатит

Івано-Франківська область

2

66/30

Вірусний гепатит

Одеська область

4

3231/2341

Ротавіруси, дизентерія

Вінницька область

3

100/24

Вірусний гепатит, ентеровіруси

Закарпатська область

3

91/60

Черевний тиф, вірусний гепатит

Запорізька область

1

105/67

Дизентерія

Харківська область

2

95/42

Дизентерія, вірусний гепатит

Херсонська область

1

19/11

Вірусний гепатит

Кіровоградська область

1

49/11

Дизентерія

Сумська область

1

26/8

Вірусний гепатит

Загалом за цей проміжок часу було зареєстровано 41 спалах, постраждало 5508 осіб, з них 3330 - дітей. У 2009 році жодного спалаху не було зареєстровано. Найбільша кількість спалахів зареєстрована у 2000-2005 роках.

В Україні було найбільше спалахів вірусного гепатиту (24) та дизентерії (8). За 11 років трапились 3 випадки захворювань на черевний тиф і 4 - на ротавіруси. По 1 випадку зареєстровано захворювань, спричинених ентеровірусами, а також ієрсиніоз.

Смертельно небезпечно

У середині травня цього року після вживання молочних сумішей у Вінницькій та Тернопільській областях померли двоє кількамісячних дітей. Як повідомляв тодішній головний санітарний лікар України Геннадій Рожков, з сумішами, які їли діти, якраз все гаразд.

А от вода, яку батьки використовували для приготування їжі малюка з Тернопільщини, містила надто багато нітратів.

Наявність нітратів, фтору та заліза, у кількості, що перевищує гранично допустимі концентрації, і є найпоширенішими порушеннями існуючих норм на питну воду в українських колодязях, розповідає завідувач відділу комунальної гігієни Центральної СЕС МОЗ України.

За словами Михайла Кошельника, найвищий відсоток проб питної води у джерелах децентралізованого водопостачання, які не відповідають нормам за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками, за минулий рік зареєстровано у м. Севастополі, Луганській, Сумській, Харківській областях.

А от найнижчий відсоток проб питної води з таких джерел, які не відповідають гігієнічним нормативам, за минулий рік зареєстровано в Києві, Чернівецькій, Львівській, Івано-Франківській областях та Криму.

Втім, СЕС постійно перевіряє лише громадські джерела децентралізованого водопостачання, хоча тепер через трагічні випадки на Тернопільщині та Вінниччині перевіряються й індивідуальні криниці. Хоча з доступом до приватних колодязів у експертів СЕС не все гладко.

"Наявні випадки, коли співробітникам санітарно-епідеміологічної служби не дають можливості проводити аналіз питної води із індивідуальних джерел", - описує нинішню перевірку завідувач відділу комунальної гігієни Центральної СЕС. Експертиза колодязної води санслужбою вже завершилась, та офіційні результати ще не розголошуються.

Якщо приватні криниці перевіряють за зверненням їхніх власників, то громадські колодязі перевіряють регулярно. Їхня частота залежить від санітарно-епідеміологічної ситуації на відповідній території тощо. За словами екс-головного санітарного лікаря України Рожкова, не відповідає санітарним нормам якість води з громадських колодязів в Донецькій області - 72%; у Луганській - 56,2%; у Полтавській - 61,6%; у Сумській - 60,6%.

 

Саме власникам приватних колодязів експерти радять у першу чергу перевірити якість води. Замовити такий аналіз можна як у державних структурах, так і приватних фірмах. Щоправда, коштують такі експертизи недешево.

У Печерській районній СЕС столиці нам повідомили, що вартість аналізу одного зразка води коштуватиме приблизно 525 гривень (440 грн. за хімічний аналіз та ще 75 - за бактеріологічний; брати з собою потрібно по 1 л води на кожен аналіз).

Ціни на такі дослідження як в столиці, так і в регіонах є фіксованими і залежать лише від кількості показників, які перевірятимуть. При цьому, пільг на експертизу у СЕС немає ні у кого. Хоча в рамках останньої перевірки усіх криниць, дослідження проводились безкоштовно.

В ДП "Укрметртестстандарт" зроблять розширений, за 37 показниками, хімічний аналіз води за 600 грн., а бактеріологічний за 500 грн. Тут вистачить 1 л води в пластиковій чи скляній банці - для хімічного аналізу, та 2 літри в скляній простерилізованій банці із такою ж стерильною кришкою - для бактеріологічного. Результати аналізів будуть через 7 днів.

В Інституті колоїдної хімії і хімії води АНУ теж можна замовити перевірку якості води. Коштуватиме це від 950 до 3000 гривень. Води на досліди теж потрібно більше - 5 літрів.

Зробити аналіз води, який пропонують приватні компанії, коштуватиме від 250 до 450 грн., залежно від кількості показників, за якими визначатимуть хімічний склад - від 10 до 24, бактеріологічний здебільшого не роблять. Для цього необхідно набрати воду в пластикову чи скляну 2-4 - літрову банку, омиту водою, яку нестимуть на аналіз (пляшка має бути не від ароматизованих напоїв). Наповнити банку потрібно по вінця, щоб не залишалось повітря, і щільно закрити. В лабораторію треба доставити воду протягом 4-5 годин в темному поліетиленовому пакеті.

Далі буде...У другій частині читайте про безпечність бюветної та бутильованої води, а також про очистку води фільтрами

powered by lun.ua