Синдром гіперактивності пояснили генами

Тепер її можна використовувати для пошуку нових методів лікування.

Спеціалісти із Центру прикладної геноміки Дитячої клініки у Філадельфії (Center for Applied Genomics at The Children's Hospital of Philadelphia) провели повногеномний аналіз 1000 дітей із СДУГ і 4100 здорових дітей, зазначає Infox.ru.

Протягом всього геному вчені шукали ділянки ДНК, що складаються з деяких копій одних і тих самих послідовностей. Отримані результати вони перевірили на більшій вибірці: 2500 дітей із СДУГ і 9200 здорових.

В результаті вони виявили 4 гени, що у 10% дітей із СДУГ складалися із достовірної кількості копій, ніж у здорових дітей. Всі ці гени належали до сімейства генів глутаматних рецепторів.

Глутамат - це нейромедіатор (хімічний посередник передачі нервового імпульсу з одного нейрона на інший). Таким чином, гени сімейства глутаматних рецепторів беруть участь у взаємодії нейронів в мозку, забезпечують роботу контактів між ними (синапсів) і передачу нервового сигналу. Автори вважають, що зміною роботи цих генів можна пояснити, принаймні, деякі симптоми СДУГ.

Оскільки збільшення числа генетичних копій вчені виявили у 10% обстежених дітей зі СДУГ, вони вважають, що гени сімейства глутаматних рецепторів відповідають за 10% випадків захворювання.

Як пояснює учасник дослідження Жозефіна Еліа (Josephine Elia), отриманий результат узгоджується з даними попередніх експериментів на тваринах.

СДУГ діагностують приблизно у 7% дітей дошкільного і шкільного віку. У США - це 5,3 млн. дітей від 3 до 17 років. Його ознаки - неконтрольована рухливість, неможливість всидіти на місці, зосередитися на предметі. Через це виникають труднощі у школі.

Лікарі вже давно схвильовані пошуком адекватних методів терапії СДУГ. В США до сьогодні гіперактивним дітям прописують психостимулятори, хоча, очевидно, що це не найкращий спосіб дитячого лікування, адже у них спостерігають масу побічних ефектів.