Чиновник МОЗ: Якщо опонентів влаштовує така "Швидка", хай живуть у цьому болоті

З початку нового року однією з найбільш обговорюваних тем стала реформа "Швидкої допомоги". З введенням нових правил з 1 січня, на ідеологів змін у "службі 103" посипався шквал критики від лікарів і пацієнтів.

Медики пояснювали, що виконати нові нормативи доїзду до пацієнтів (10 хвилин у місті і 20 - у селі) неможливо через розбиті дороги і відсутність табличок на будинках, а багатьом хворим допомога не надається, адже виклики поділяються на "екстрені" і "невідкладні".

"Українська правда. Життя" звернулася до Мінздоров'я з проханням прокоментувати ці та інші нарікання. З кореспондентами зустрівся один з головних ідеологів реформи - начальник відділу екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Михайло Стрельников.

Він прийшов на інтерв'ю з роздруківками статей "Української правди", де йшлося про претензії лікарів, що налаштовувало на конструктивну розмову. Втім, вона більше нагадувала монолог.

Стрельников пояснював, що навіть без грошей медицину треба реформувати в найкоротші терміни, а на конкретні претензії лікарів відповідав: "Ну, так давайте нічого не робити".

З його слів стало очевидно, що за хід реформи тепер відповідають губернатори, і якщо "Швидка" не може впоратись з поставленими задачами, "крайніми" будуть лише вони.

Стрельников погоджується, що при зарплаті у 2 тисячі гривень (а саме стільки отримують нині лікарі "Швидкої") важко зберегти фахову службу. Чиновник розповідає про ймовірне підвищення зарплат і закупівлю автомобілів для бригад "Швидкої".

Як і про створення Центрів екстреної медицини, пунктів невідкладної допомоги і тимчасового базування "Швидких", укомплектування бригад, і ще багато іншого, передбаченого новим законом. Усі ці зміни впираються у пункт "фінанси", але про нього у МОЗ говорити не дуже хочуть.

"УКРАЇНЦЯМ ХОЧЕТЬСЯ ТАК ЗМІНЮВАТИСЯ, ЩОБ ПРИ ЦЬОМУ ЖИТИ В ПОВНОМУ КОМФОРТІ"

- Ваші опоненти кажуть, що зміни, введені з 1 січня, передчасні. Українська система охорони здоров’я не готова до таких темпів реформування – нема достатнього фінансування, відсутня страхова медицина, не запрацювала система сімейних лікарів…

- Якщо наших опонентів, як вони себе називають, влаштовує сучасна система "Швидкої допомоги", прапор їм в руки, і хай вони живуть в цьому болоті ще довго і нудно. Якщо ми говоримо про те, що ми європейська країна, то давайте намагатися бути схожими на Європу.

Скажіть, будь ласка, на початку 90-х років у Польщі, коли почалася так звана "шокова терапія" Бальцеровича, все було так прекрасно? Були гроші? Ні, але поляки одночасно робили кілька видів реформ - адміністративну, вводили страхову медицину, реформували екстрену медичну допомогу.

Вони ризикнули і виграли. На сьогоднішній день Польща – це європейська країна. Там пропускають "Швидку допомогу", до людей приїжджає укомплектований автомобіль, прекрасно одягнуті молоді люди, які надають медичну допомогу. А коли до того є покази, прилітає вертоліт. І це нормально, це Європа!

- Але тут питання комплексності. Ви самі кажете, що в Польщі проводили низку реформ, тому вони запрацювали. А в нашому випадку реформу почали з кінця

- Ні. Просто поляки рішучі люди, а ми кожного разу намагаємося піти від вирішення питання. Звичайно, це непопулярні реформи, коли людина певний час переносить якісь обмеження. Чому ми така нація… Нам би так змінюватися, щоб при цьому жити в повному комфорті. А бажано, як той казковий багатир – багато років на печі проспав, потім прокинувся, і все змінилося – дороги підметені, "Швидку допомогу" пропускають, бабусі ходять у прекрасних костюмах і отримують чудову пенсію. Такого бути не може!

Зміст цієї реформи нами опрацьовувався не перший рік. Перед тим, як розпочати роботу над майбутнім законом, ми вивчили досвід таких країн як Англія, Німеччина, Польща, Туреччина, Молдова, Росія, США.

Ми подивилися, що у повному обсязі жодна система нам не підходить. У нас є свої особливості, своя історія розвитку медицини. Враховуючи це, був розроблений перший проект. Його подали в Кабмін, а потім допрацьовували. В результаті вийшов закон, який дозволяє почати реформу. Введення закону з 1 січня 2013 року – це юридичний старт реформи.

- Але лікарі, які вже почали працювати за новим законом, скаржаться на масу проблем. Вони кажуть, що для цих змін потрібно було підготувати дуже серйозну базу, якої нема

- Нам закидають: "Ви повинні були підготуватися". Скажіть, як підготуватися? Якусь іншу систему в когось взяти? Ми починаємо реформувати медицину на тій базі, яка була, нічого іншого ми не маємо! У нас як був зношений парк, так і залишився, як були наявні кадри, так і лишилися.

Але ми прийшли до одного: нас така система не влаштовує. Вона сьогодні не спрацьовує, вона безвідповідальна, дезорганізована. Система екстреної допомоги була організована тільки в Києві, де була одна станція, підстанції, "невідкладні допомоги". Але організація служби у столиці - не така, як, скажімо, в Київській, Полтавській, Житомирській областях.

У більшості великих міст України швидку медичну допомогу забезпечували станції "Швидкої" зі своєю мережею підстанцій. У сільській місцевості та невеличких містах - відділення швидкої медичної допомоги при міських та центральних районних лікарнях, які підпорядковуються головному лікарю.

Там відсутня диспетчерська, а якщо і є, то представлена телефоном, на якому сидить бабуся-санітарка, яка, в кращому випадку, працює до 3 години, а потім переключає цей телефон на приймальне відділення. І невідомо, піднімуть там трубку чи ні. А від цього залежить, приїде "Швидка" чи не приїде.

Як це було нещодавно у Броварах, коли водій "швидкої допомоги" не захотів їхати: "А от не хочу я, і все".Там колишній головний лікар районної лікарні тримався за цих водіїв, молився на них, бо їх не вистачало. От цей водій і звик поводити себе так, як вважав за потрібне: "А у мене нема бензину, і все" (за інформацією ТСН у Броварах пацієнтка померла, не дочекавшись "Швидкої" через те, що в районної лікарні забрали останній УАЗик після реформи - УП).

Саме створення резерву паливно-мастильних матеріалів і лікарських засобів вимагаємо від керівників територій на час проведення реєстрації центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

"ГРОШЕЙ ПОКИ НЕМА, АЛЕ БУДУТЬ"

- Цим законом вся відповідальність за організацію меддопомоги в регіонах покладається на губернатора. Ви кажете, що він має вирішити всі питання – від бензину до створення Центрів екстреної меддопомоги. Але звідки губернатори візьмуть на це гроші?

- Гроші будуть. Ми іноді витрачаємось на дуже дорогі речі. Наприклад, купуємо комп’ютерний томограф, і лікар працює на ньому 3 години на добу. А таке обладнання в усьому світі працює 24 години на добу, бо воно коштує 3 мільйони доларів! За такі нераціонально використані кошти можна було б забезпечити безперебійну роботу екстреної медицини протягом дуже значного часу.

Прем’єр-міністром поставлено амбітне завдання - кожного року закуповувати 1000 автомобілів "Швидкої". Якщо ми будемо щорічно протягом 3-4 років купувати 1000 автомобілів "Швидкої", то вийдемо на той графік заміни автотранспорту, коли нам буде достатньо на рік купувати 200-300 автомобілів. Щоб просто поновлювати те, що буде з часом виходити з обороту. А це залежить від виділених фінансів.

- Але їх поки немає?

- Поки немає. Але якщо ми будемо щорічно протягом 3-4 років купувати 1000 автомобілів "Швидкої", то вийдемо на той графік заміни автотранспорту, коли нам буде достатньо на рік купувати 200-300 автомобілів. Щоб просто поновлювати те, що буде з часом виходити з обороту.

- Який обсяг фінансування передбачений на 2013 рік для реформування екстреної допомоги?

- Є такий документ як бюджетний запит. В тому році ми подавали заявку про закупівлю автомобільного транспорту для екстреної медичної допомоги, засобів зв’язку, обладнання класів для навчання немедиків і підвищення кваліфікації медиків. Деякі кошти враховано у бюджеті 2013 року, деякі не враховано.

Проте минулого понеділка на засіданні Уряду, міністр Раїса Богатирьова сказала: "Якщо ми не профінансуємо оперативно-диспетчерську службу і не виділимо гроші, система не запрацює. Це ризик". Уряд її підтримав.

- Це лише питання автомобілів. Але залишається питання бригад. У новому законі сказано про диспетчерські, пункти невідкладної допомоги, але не про зарплати лікарям

- Існує проект постанови Уряду про підвищення заробітної плати лікарям, який ми розробляємо спільно з Мінсоцполітики. Цей акт вже на виході.

Але у нас є Мінфін, який кожен раз нам каже: "Вибачте, у нас є бюджет, і бюджетом це не передбачено". Доводиться приходити туди, з ними розмовляти, вмовляти. А що лишається?

Але треба розраховувати на ті кошти, які держава заробляє, ніхто з нами бюджетом не поділиться.

"НЕ ТРЕБА НІЧОГО ПОМ’ЯКШУВАТИ. ХАЙ ЦЕ БУДЕ УТОПІЯ, АЛЕ В НАС БУДЕ ЦІЛЬ"

- Зараз вже є нарікання на те, що, згідно з новим законом, вся відповідальність за те, яку бригаду направити – екстрену, чи невідкладну - покладається на диспетчера. Від цього залежить, чи нададуть людині необхідну допомогу, згідно з її станом

- Не треба не поважати наших диспетчеров. Більшість з них мають медичну освіту. Окрім цього, у складі чергової зміни оперативно-диспетчерської служби є старший медичний працівник - відповідальний лікар. Якщо щось диспетчеру незрозуміло, він переключає заявника на лікаря, і той може додатково поставити запитання.

Після передачі виклику бригаді наступає відповідальність бригади. І тут кожен має відповідати за свою ланку. Ви отримали виклик, маєте вчасно доїхати. Якщо машина не підготовлена та не поїхала вчасно, хто винен? Водій. Він не вчасно підготував машину, не забезпечив її роботу. Якщо йому дали нормальну машину, якщо в нього є запас палива, у бригади є медикаменти, вона одягнена, все нормально. А якщо ці складові відсутні, тоді претензії до організаторів, керівників центрів або станцій.

Бригада має вчасно прибути на місце події. І тут багато складових. Це і система зв’язку, це і автотранспорт і забезпечення, стан доріг, культура на дорогах. Ось складові виконання нормативу доїзду.

- За 10 хвилин у місті доїхати неможливо, бо не створені пункти базування "Швидких", немає маркувань на будинках, пробки. В результаті, хворих везуть з шаленою швидкістю по розбитих дорогах, але норматив усе одно не виконується. Чи дослухається МОЗ до цих скарг і хоча б на якийсь період пом’якшить нормативи?

- Не треба нічого пом’якшувати! Хай це буде сьогодні утопія, але в нас буде ціль. Ми будемо знати: у нас є норматив, і ми його маємо досягнути. У Великій Британії по всій території – 7 хвилин доїзд. Вони якимось чином досягають цього показника!

- Але маркування на будинках і дороги - це не проблема бригад!

- Так, це не проблема бригад, і це не проблема МОЗ. От для цього Президент України вимагає від керівників областей забезпечення умов для сталої роботи системи екстреної медичної допомоги на підпорядкованих територіях. Кожна територія має відповідати за себе перед Президентом. За поганий стан доріг, за незабезпечення маркування. Скільки ми будемо це терпіти? Припустимо, коли у нас будуть вчасно чистити дороги від снігу?

Тому у Законі України "Про екстрену медичну допомогу" прописана відповідальність місцевої влади за організацію та роботу системи екстреної медичної допомоги.

От коли пару губернаторів звільнять за неоформлення екстреної медичної допомоги на своїй території, тоді мета буде досягнута. Тому ми в закон спеціально внесли особисту відповідальність губернатора. Президент каже губернатору: "Шановний, ти не забезпечив? От сюди йди, на економічну раду". А там він вже розкаже. А як наш президент уміє розмовляти, ви, мабуть, знаєте. Коли від нього виходять, ні в кого вже ніяких ілюзій не лишається.

- Ви описуєте систему, якою вона має бути в ідеалі. Ніхто не протестує проти цієї ідеї. Але у всіх є питання, як до неї прийти, не маючи достатнього фінансування, не завершивши реформування інших ланок системи

- Поділ викликів на "екстрені" і "неекстрені" – не нова ідея, це світова норма. Кожен має виконувати свій обсяг роботи. Є приводи для виїзду "Швидкої допомоги" - це ДТП, серцеві напади, гострі захворювання, що супроводжуються станами, які загрожують життю пацієнтів а є приводи для виїзду дільничного сімейного лікаря, який має приїхати, виписати лікарняний, скоригувати лікування чи поміряти тиск.

Для того, щоб нашому громадянину необхідно пояснювати, до чого ми йдемо… Ви знаєте, що у Києві є певна категорія хворих, які телефонують до "Швидкої": "Я помираю", і кидають трубку. Приїжджає швидка – незначне підвищення тиску, людина літня і таке підвищення тиску відбувається регулярно зі змінами погоди уже протягом декількох років. І так 40 разів на місяць. Це нормально? В той самий час, коли є інфаркт, ДТП, де дійсно "Швидка" потрібна.

Ну для чого "Швидка" має їхати на підвищення температури 37,2? У всіх наших хворих так званий синдром Карлсона: "Я найбільш хвора людина у світі, у мене болить більше, ніж у всіх".

- Але якщо ця бабуся подзвонить і скаже: "Я помираю", це все одно буде той самий екстрений випадок!

- В Німеччині це врегульовано дуже чітко. Якщо ви приїхали і підстави для виклику не було, хворому виставляється рахунок, щоб сплатити за витрачені кошти, затрачені медикаменти, час, бензин і т.д. Наступного разу викликати просто так бажання одразу пропаде.

А те, що у нас не пропускають "Швидку" на дорозі! Мені завжди хочеться сказати: "Якщо їде машина з включеним маячком, вона ж не за своїми справами їде, а рятувати людину. Шановний порушнику, а може, це до твоєї жінки чи до твоєї дитини їде "Швидка".

"ДЕЯКІ ЛІКАРІ НА "ШВИДКІЙ" ЇЗДИЛИ ДО БАБУСІ НА СЕЛО. З СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ ЦЬОГО РОБИТИ НЕ МОЖНА"

- Давайте повернемось до реформи. Вона передбачає створення не лише Центрів екстреної медицини, але й пунктів невідкладної при лікарнях, поліклініках. Наразі у більшості регіонів їх нема. Коли вони будуть створені?

- Ми хочемо зробити максимальне покриття пунктами базування бригад на територіях областей. Припустимо, зараз вони всі знаходяться при центральній районній лікарні. Зрозуміло, що якщо радіус району обслуговування перевищує 30-50 км, вони ніколи за 20 хвилин не встигнуть.

Тому ці бригади треба розмістити при амбулаторіях, при ФАПах, виділити кімнату, забезпечити умови для цілодобового перебування працюючих і сповістити про місце розташування цього пункту населення. У людей з'явиться можливість навіть особисто звернутися до зазначеного пункту за наданням екстреної медичної допомоги, при цьому цілодобово.

Є один постулат, що екстрена медична допомога – це лакмусовий папірець роботи первинної ланки. Чим гірше працює первинна ланка, тим більше роботи у "швидкої допомоги".

- Але ж первинної ланки – сімейних лікарів - у нас поки не створено

- Чому? Вона створюється, це йде паралельно. Але первинна ланка більш важка, більш затратна. "Швидка допомога" трошки легша для реформування. Чому керівництво держави взялося саме за реформування швидкої медичної допомоги? Оскільки це може дати соціальний ефект дуже швидко.

- Ви сказали, що при ФАПах, у селах будуть базуватися свої бригади "Швидкої". За які гроші, коли з’являться ці пункти?

- У нас що, сьогодні ФАПи відсутні? Ми просто звідти повиводили стоматологів і у нас звільнилися кімнати! При ФАПі було 3-4 фельдшери і 3 кімнати, а для "Швидкої" достатньо буде однієї нормальної кімнати, де вони будуть спокійно в цілодобовому режимі чергувати. Окрім цього, мають бути забезпечені умови для безперешкодного використання санітарного транспорту.

З 2009 року в Україні діє національний стандарт на автомобілі Швидкої медичної допомоги. Цим стандартом передбачена наявність зовнішнього живлення для санітарного транспорту. Тобто автомобіль під'єднується до мережі 220 вольт, і машина стоїть тепла в будь-яку пору року. Всі розчини зігріваються, температура 36 градусів.

- Але ж ви розумієте, що поки того, про що ви кажете, нема?

- Ми з вами домовлялися, що у нас реформа тільки стартувала. Ми дали доручення: "Шановні, от така ідея, от так вона має виглядати". У благополучній Фінляндії після того, як прем’єр-міністр, їхавши на якусь зустріч, потрапила в ДТП та була госпіталізована в звичайну лікарню, де 6 осіб лежало в одній палаті, почалося реформування системи екстреної медичної допомоги. Збіг обставин. Але реформа розпочалась.

Реформа у фінансово благополучній Фінляндії, йшла 5 років. Ці кроки були поступові.

- Скільки триватиме реформа екстреної допомоги в Україні, зважаючи на стан нашої медицини?

- Раніше, ніж через 5 років, ми результату цієї реформи в повному обсязі не побачимо. На сьогоднішній день в пілотах вже є певні позитивні результати. У Києві за 2012 рік з'явився 21 пункт тимчасового базування "Швидких", у Дніпропетровську - близько 40, у Донецькій області так само. Вінничани, до речі, відновили польоти санітарної авіації.

- Ви кажете про 5 років. Чи не може так статися, що за цей час буде повністю зруйнована стара система екстреної допомоги, але не буде побудована нова?

- А ми нічого не руйнуємо! На сьогодні ми передали існуючу систему у "замороженому вигляді" на обласне фінансування. Зрозуміло, що бюджет району не можна порівняти з бюджетом області. Як фінансувалась "Швидка" при центральних районних лікарнях, не мені вам розказувати. Це була остання стаття, куди приходило фінансування.

Я не хочу говорити про всіх, але багато головних лікарів використовували автомобілі швидкої для перевезення, припустимо, білизни на пральню, або овочів для харчоблоку.

З сьогоднішнього дня цього робити не можна. Ми вводимо GPS-маяки – це елемент контролю бригади на лінії. Чому деякі не зацікавлені в цьому? Я вам скажу. У Львівській області за 22 дні з початку реформ витрати палива з 23 на добу на машину знизилися до 13. Такий точно досвід - у Харкові. У них знизилися витрати, знизився термін доїзду.

А ми звикли використовувати машину швидкої медичної допомоги як особистий транспорт. Ми їздимо в супермаркети, до бабусі на село. Поки ми не звикнемо, що це державний транспорт, він створений з однією метою – врятувати людину, і використовувати в особистих цілях цей транспорт ти не маєш права... Тоді він буде працювати стільки, скільки треба.

Але у нас є ще одна проблема – нерозуміння з боку деяких представників місцевої влади, особливо керівників міст. Вони вважають "Швидку" своєю власністю, і розпоряджаються нею, як завгодно. Ми їм кажемо: "Шановні, це не ваша власність, це власність держави". І обслуговує "Швидка" тих громадян, які живуть на вашій території. І ніхто цей автомобіль звідси не прибере, він як працював на це населення, так і буде працювати, але ми йому дамо грошей, забезпечимо засобами зв’язку, одягнемо працівників по-людськи.

Стрельников з заступником міністра охорони здоров'я Толстановим оглядають новий автомобіль "Швидкої". Фото надане прес-службою МОЗ

"МИ НЕ КАЗАЛИ, ЩО ЯКЩО НЕМА ПУНКТІВ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ, ТРЕБА СТОЯТИ НА ВУЛИЦІ"

- Повернімося до конкретних скарг медиків. Через те, що не створені пункти базування "Швидких", лікарі змушені чекати наступного виклику в холодних машинах, на вулицях.

- Це відповідальність керівника центру екстреної медичної допомоги і місцевої влади.

- Тобто це все нерозумні керівники?

- Так. Поки не мають досвіду, а може, не мають відповідальності.

- Але якщо немає самих пунктів?

- Ми ж не сказали, що якщо у вас нема пунктів, ставте машини на вулиці. Якщо нема умов, забезпечуйте поки в тому режимі, в якому вони працювали. Але люди від того страждати не мають. Користуєтеся тою ситуацією, яка є на сьогодні. Ми нікого не примушуємо…

Але, за великим рахунком, в будь-якій поліклініці у нас на сьогоднішній день можна знайти вільні кімнати. Для цього керівник центру має об'їздити свою територію, побачити, де у нього є вільні приміщення, подати в управління охорони здоров’я, укласти договори і сказати, що ми тут будемо базуватися. Добре, це не буде зроблено за перший місяць, це може бути за другий, за третій місяць.

- Тобто в тих областях, де пунктів невідкладної допомоги на сьогоднішній день немає, до людей будуть їхати бригади екстреної медичної допомоги? І доки це триватиме?

- До тих пір, поки не з'явиться відповідна служба. Коли вона буде організована і буде куди перенаправити виклик, тоді будуть бригади невідкладної.

Що таке бригада невідкладної медичної допомоги? За великим рахунком, це не бригада. Це звичайний лікар, він бере з собою медичну сестру, вони роблять маніпуляції, або щось подібне. Такій бригаді не потрібна машина швидкої медичної допомоги, їм достатньо звичайного легкового автомобілю, вони нікого не госпіталізують, а тільки надають медичну допомогу на дому.

- Чи залишаться поки спеціалізовані бригади "Швидкої"?

- На сьогоднішній день так. Поки ми не підготуємо того універсального лікаря з медицини невідкладних станів, який буде володіти всіма видами реанімації.

Я розумію, що спеціалізовані бригади - це пережиток радянської системи, вони створювалися тоді, коли дефібрилятори та інше обладнання для інтенсивної терапії коштували дуже дорого.

Але на сьогоднішній день вони не настільки дорого коштують, і достатньо прості у використанні. Ви відкриваєте кришку, і він розказує, що далі треба робити. Не обов’язково готувати надфахівця-кардіолога.

Наявність такого обладнання є обов’язковим у салоні санітарного автомобіля - так каже національний стандарт.

На виклик може приїхати фельдшер лінійної бригади, виявити обширний серцевий напад та викликати на себе спеціалізовану бригаду. А фельдшер має забезпечити свій обсяг роботи, зробити тромболізис, зняти кардіограму і таке інше.

Його завдання – не пропустити, розпочати необхідну терапію, яка має бути продовжена лікарською спеціалізованою бригадою та в умовах стаціонару.

У середу читайте на Українській правді. Життя інтерв'ю з лікарем "Швидкої допомоги", головою Вільної профспілки працівників швидкої медичної допомоги Максимом Іоновим.